ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 826/3308/15

У лютому 2015 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (далі - позивач, КП «Київреклама», платник, підприємство) звернулося до Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про зобов`язання зарахувати авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 1 098 712,00 грн в рахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року касаційну скаргу КП «Київреклама» задоволено, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Суд касаційної інстанції зазначив, що спірним є питання зарахування авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів, в розмірі 1 098 712,00 грн, які перераховані платіжним дорученням від 19 листопада 2014 року № 2871, оскільки у матеріалах справи відсутні докази зарахування 11 березня 2015 року суми 1 098 712,00 грн в погашення грошового зобов`язання з податку на прибуток. Зазначене свідчить про необґрунтованість висновків судів щодо неможливості направлення даної суми на погашення недоїмки із сплати авансових внесків з податку на прибуток.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року позов задоволено повністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується незарахування авансового внеску у розмірі 1 098 712,00 грн в рахунок погашення зобов`язань з податку на прибуток, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року апеляційну скаргу Офісу ВПП ДПС задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що відсутні правові підстави для зарахування авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів в рахунок авансових внесків з податку на прибуток через використання цієї суми коштів для зменшення грошового зобов`язання з авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, КП «Київреклама» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року.

Мотивуючи касаційну скаргу, позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому вказує, що сума переплати авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів направляється на погашення суми авансових внесків з податку на прибуток наступних податкових періодів, у той час як позивачем доведено, що загальна сума сплаченого авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів за кодом бюджетної класифікації 11020200 складає 4 431 737,00 грн.

Верховний Суд ухвалою від 17 березня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою КП «Київреклама».

06 квітня 2021 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що КП «Київреклама» подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, у якій задекларувало до сплати авансовий внесок у розмірі 449 956,00 грн та податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, у якій задекларувало до сплати авансовий внесок у розмірі 463 608,00 грн.

У період з ІV кварталу 2013 року по ІІІ квартал 2014 року позивачем сплачено авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів на загальну суму 4 431 737,00 грн, що підтверджено копіями платіжних доручень.

02 грудня 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 196-17278/КР щодо врахування сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів в рахунок зменшення сум щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, що підлягають сплаті у 2014-2015 роках. У даній заяві підприємство просило зарахувати суму авансових внесків, сплачених платіжним дорученням від 19 листопада 2014 року № 2871 за кодом бюджетної класифікації 11020200, у розмірі 1 098 712,00 грн на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) із щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності за кодом бюджетної класифікації 11023200, що підлягають сплаті у 2014-2015 роках.

Листом від 23 грудня 2014 року № 23362/10/28-10-20-4-20 податковий орган повідомив, що нарахування в інтегрованих картках платника податку на прибуток підприємств відображено вірно, згідно з алгоритмом який формувався з урахуванням вимог підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 57.1 статті 57 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.

Абзацом шостим пункту 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Отже, сума визначеного платником податку на прибуток до сплати звітного податкового періоду зменшується на суму нарахованого таким платником податку авансового внеску з податку на прибуток у зв`язку із прийняттям рішення про виплату дивідендів.

Підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

За приписами підпункту 153.3.3 пункту 153.3 статті 153 ПК України платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв`язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту.

Відповідно до підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 ПК України у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов`язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов`язань наступного податкового періоду, а при отриманні від`ємного значення об`єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов`язань майбутніх податкових періодів.

Отже, платники авансових внесків з податку на прибуток підприємств, які здійснюють виплату дивідендів (прирівняних до них платежів), мають право на зменшення суми податкових зобов`язань з даного податку на суму перевищення суми авансового внеску, попередньо сплаченого протягом цього чи попередніх звітних (податкових) періодів у зв`язку із виплатою дивідендів, над сумою податкових зобов`язань за певний звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація з податку на прибуток підприємства із заповненим рядком 13.5.1 додатка ЗП до рядка 13.

Відтак, сума переплати з авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів направляється на погашення суми авансових внесків з податку на прибуток наступних податкових періодів.

Судовим розглядом встановлено, що 10 березня 2015 року на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року у справі № 826/4492/14 відповідачем було здійснено перерахування суми переплати у розмірі 1 620 498,00 грн в рахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, внаслідок чого переплата з податку на прибуток, яка станом на 10 березня 2015 року становила 4 508 127,00 грн, зменшилася та склала 2 887 629,00 грн, що підтверджено відомостями інтегрованої картки платника за платежем 11023200 «Авансові внески з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності».

Направляючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив про передчасність висновків судових інстанцій щодо неможливості направлення даної суми на погашення недоїмки зі сплати авансових внесків з податку на прибуток, оскільки вона вже спрямована на погашення грошового зобов`язання з податку на прибуток. Зазначив, що сума 1 620 498,00 грн, яка зарахована податковим органом, складається з авансового внеску минулого податкового періоду у розмірі 535 500,00 грн та авансового внеску, нарахованого на суму дивідендів, перерахованого 19 лютого 2014 року у розмірі 1 084 998,00 грн. Копія платіжного доручення від 19 лютого 2014 року № 407 на суму 1 084 998,00 грн наявна у матеріалах справи. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази зарахування 11 березня 2015 року суми 1 098 712,00 грн в погашення грошового зобов`язання з податку на прибуток.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до бухгалтерської довідки від 18 грудня 2019 року № 1, виданої КП «Київреклама», авансовий внесок в розмірі 1 098 712,00 грн, нарахований на суму дивідендів та прирівняних до них платежів за ІІІ квартал 2014 року, перерахований, що підтверджується платіжним дорученням від 19 листопада 2014 року № 2871, однак в погашення грошових зобов`язань з податку на прибуток КП «Київреклама» податковим органом не зарахований.

Разом з тим, відповідно до відомостей інтегрованої картки платника за платежем 11020200 «Податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності» кошти в сумі 1 098 712,00 грн згідно з платіжним дорученням від 19 листопада 2014 року № 2871 відображені контролюючим органом в якості переплати з відповідного податку. Розмір такої переплати станом на 30 листопада 2014 року складав 4 432 104,00 грн та залишався незмінним до 19 лютого 2015 року, допоки його не було збільшено до 4 508 127,00 грн.

Проте, як вже було зазначено вище, у зв`язку з виконанням постанови Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року у справі № 826/4492/14 контролюючим органом 10 березня 2015 року було зменшено суму переплати у розмірі 1 620 498,00 грн в рахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, внаслідок чого переплата з податку на прибуток, яка станом на 10 березня 2015 року становила 4 508 127,00 грн, зменшилася та склала 2 887 629,00 грн. Після подання 11 березня 2015 року податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік сума нарахованого авансового внеску у зв`язку з виплатою дивідендів у звітному податковому періоді визначена у розмірі 4 431 737,00 грн. Відтак, станом на 11 березня 2015 року у зв`язку з поданням указаної податкової декларації та зважаючи на розмір переплати в сумі 2 887 629,00 грн, до якої була включена спірна сума 1 098 712,00 грн, було враховано для сплати самостійно визначеного платником грошового зобов`язання у розмірі 4 431 737,00 грн, внаслідок чого за позивачем обліковувалася недоїмка із сплати авансового внеску у зв`язку з виплатою дивідендів у звітному податковому періоді у розмірі 1 544 108,00 грн.

Таким чином, зважаючи на те, що у межах цієї справи дії Офісу ВПП ДПС щодо коригування показників інтегрованої картки платника у зв`язку із зменшенням самостійно визначеної суми податкового зобов`язання не оскаржуються, а станом на 11 березня 2015 року сплачена відповідно до платіжного доручення від 19 листопада 2014 року № 2871 сума авансових внесків у розмірі 1 098 712,00 грн була врахована в рахунок зменшення суми недоїмки з його сплати згідно з податковою декларацією за 2014 рік у складі переплати у розмірі 2 887 629,00 грн, то відсутні підстави для зарахування авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 1 098 712,00 грн в рахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, про що правильно зазначив апеляційний суд.

Враховуючи встановлену вище відсутність правових підстав для зарахування авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів в рахунок авансових внесків з податку на прибуток через використання цієї суми коштів для зменшення грошового зобов`язання з авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій- без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -