ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 310/8955/16-ц

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання протиправними дій Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, які полягають у порушенні перерахування страхового стажу та зменшення розміру пенсії;

- зобов`язання Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області скасувати клопотання про коригування індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 від 01.10.2009, направлене до Фонду соціального захисту населення;

- визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області по припиненню виплат компенсації за доглядом батьком-інвалідом ВВВ І групи;

- зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області поновити виплату даної компенсації з березня 2017 року.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка перебувала на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради та отримувала компенсацію фізичним особам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 №558 "Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги" з 02.02.2007 по 14.01.2009, з 22.01.2009 по 22.01.2015, відповідно до наданих документів згідно чинного законодавства.

28.10.2015 Бердянське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області направило до Фонду соціального захисту населення клопотання про коригування індивідуальних відомостей про застраховану особу позивача за період отримання допомоги по догляду за інвалідом І групи відповідно до ст. 13 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

02.12.2015 Управлінням Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області проведено позапланову перевірку Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.

За результатом проведеної перевірки встановлено, що участь позивача у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування припинилась з 08.09.2005, тому управлінню соціального захисту населення необхідно подати індивідуальні відомості про застраховану особу за період лютий-грудень 2007-2009 року зі статусом «скасовуючи». За період 2010 - січень - вересень 2015 року управлінням самостійно відкориговані індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 у звіті за жовтень 2015 року.

Також, 03.12.2015 відповідачем прийнято рішення №6 про утримання з позивача надмірно сплачених грошових коштів, яке було оскаржено позивачем в судовому порядку.

Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14.07.2016 року по справі №310/2549/16-а визнано незаконним рішення управління Пенсійного Фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області №6 від 03.12.2015 про утримання надміру виплачених сум пенсій в розмірі 3672,20 грн з позивача. Зобов`язано Бердянське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повернути грошові кошти, стягнуті на день постановлення рішення суду з позивача на підставі рішення управління Пенсійного Фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області №6 від 03.12.2015 про утримання надміру виплачених сум пенсій.

Встановлено, що сума, утримана за рішенням управління, повернута, утримання переплати припинено.

В подальшому позивачу не був здійснений перерахунок стажу, у зв`язку з чим, було зменшено розмір пенсійного забезпечення.

Не погодившись з вказаними діями відповідачів, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11.12.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018, відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у зв`язку з тим, що позивачу 08.09.2005 призначена пенсія за віком на пільгових умовах та відсутності факту продовження нею роботи, вона припинила свою участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а тому, відсутні підстави для отримання нею страхового стажу.

В обґрунтування касаційної скарги позивачка покликається на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

Зокрема, покликається на те, що оскільки їй пенсія призначена за Списком № 1 з 08.09.2015, пільгова, а не за віком, підстави для перерахування страхового стажу відсутні.

Просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача висловив незгоду з вимогами касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин, участь застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування припиняється, зокрема, у разі якщо застрахованій особі відповідно до цього Закону призначено пенсію і вона не продовжує працювати або якщо застрахована особа відповідно до цього Закону набула права на довічну пенсію чи одноразову виплату;

За правилами частини 3 цієї статті особа, яка припинила участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, може поновити свою участь у цьому виді страхування з набуттям нею статусу, згідно з яким вона підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону або шляхом укладення в установленому цим Законом порядку договору про добровільну участь.

Таким чином, законодавством передбачено можливість поновлення участі у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і факт призначення особі пенсії не свідчить про неможливість такого поновлення.

Однак, для такого поновлення особа повинна набути статус, згідно з яким вона підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Перелік осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню передбачено статтею 11 Закону № 1058-IV.

Так, згідно пункту 14 цієї статті загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, серед інших, підлягають непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом I групи, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.

За змістом наведеної норми обов?язковою умовою для набуття статусу застрахованої особи є факт здійснення догляду саме працездатною особою.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, належать до непрацездатних осіб.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснювала догляд за інвалідом 1 групи і отримувала у зв?язку з цим відповідну компенсацію уже після призначення їй пенсії.

Таким чином, позивач як особа, якій у зв?язку з досягненням пенсійного віку призначено пенсію, в розумінні Закону № 1058-IV належить до категорії непрацездатних осіб.

Своєю чергою, належність до числа непрацездатних осіб, виключає можливість віднесення позивачки до числа застрахованих осіб відповідно до пункту 14 статтею 11 Закону № 1058-IV та відповідно поновлення участі у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування на підставі частини 3 статті 13 Закону № 1058-IV.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що пенсію їй призначено на пільгових умовах за Списком №1, висновки судів попередніх інстанцій не спростовує і є безпідставним, оскільки підставою призначення такої пенсії, як і в усіх випадках призначення пенсії за віком, є досягнення особою пенсійного віку, однак у випадку призначення такої пенсії на пільгових умовах такий вік є спеціальним.

Також безпідставним є покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04.07.2016 у справі № 310/2549/16-а, оскільки підставою для задоволення позовних вимог у цій справі слугувало те, що судом не було встановлено недобросовісного набуття позивачкою пенсійних виплат, однак правильність обрахунку страхового стажу позивачці у цій справі судом не досліджувалось.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України,