ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 621/3330/14-ц

14 грудня 2021 року ОСОБА_2 звернувся зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просив визнати незаконним розрахунок його заборгованості зі сплати аліментів від 06 грудня 2021 року, складений старшим державним виконавцем Зміївського відділу ДВС Східного МУМЮ (м. Харків), у розмірі 65 978,58 грн, врахувати переплату в розмірі 57 214,38 грн в рахунок майбутніх платежів, до вирішення спору по суті зупинити дію постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 15 вересня 2021 року, витребувати відомості про рух коштів по картковому рахунку стягувача ОСОБА_1 .

Скарга мотивована тим, що рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 26 грудня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову 21 листопада 2014 року, і досягнення найстаршою дитиною повноліття.

23 січня 2015 року старшим державним виконавцем Зміївського районного ВДВС ГТУЮ у Харківській області Кравченком В. О. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання вказаного судового рішення.

Постановою старшого державного виконавця Хмель О. І. від 01 грудня 2017 року виконавчий лист № 621/3330/14-ц, виданий 13 січня 2015 року Зміївським районним судом Харківської області, повернуто на підставі заяви стягувача від 23 грудня 2015 року. Заборгованість відсутня.

Вказує, що 27 червня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернулася з заявою до Зміївського районного ВДВС ГТУЮ у Харківській області про примусове виконання рішення суду на підставі виконавчого листа - дубліката, виданого 25 лютого 2021 року.

21 липня 2021 року старший державний виконавець Зміївського районного ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Хмель О. І. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа № 621/3330/14-ц, виданого 25 лютого 2021 року Зміївським районним судом Харківської області.

06 грудня 2021 року старший державний виконавець Зміївського районного ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Хмель О. І. склав розрахунок, яким відповідно до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», статей 182, 195 СК України, Закону України «Про Державний бюджет України» встановив, що станом на 31 жовтня 2021 року заборгованість за виконавчим документом № 621/3330/14-ц, виданим 26 грудня 2014 року Зміївським районним судом Харківської області, становить 65 978,58 грн.

Заявник зазначає, що виконавцем при складенні вказаного розрахунку не враховано, що заборгованість зі сплати аліментів за період з січня 2016 року до жовтня 2020 року фактично відсутня у зв`язку з добровільною її сплатою заявником. Вказує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спірний період з січня 2016 року до жовтня 2020 року разом проживали, перебували у зареєстрованому шлюбі, вели спільне господарство, будь-яких претензій щодо утримання дітей ОСОБА_1 не пред`являла. Вказані обставини підтверджуються тією обставиною, що у 2020 році за місцем своєї роботи заявник отримав путівку на оздоровлення на 3 особи: для себе, дружини ОСОБА_1 та дочки ОСОБА_3 . Після звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про розірвання шлюбу, ОСОБА_2 подав заяву за місцем роботи про відрахування з листопада 2020 року аліментів із заробітної плати.

За таких обставин заявник уважає, що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 станом на 31 жовтня 2021 року у розмірі 65 978,58 грн є незаконним.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 26 липня 2022 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року, скарга ОСОБА_2 задоволена частково; визнано неправомірним розрахунок старшого державного виконавця Зміївського районного ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Хмель О. І. зі сплати аліментів ОСОБА_2 згідно з виконавчим листом, виданим 26 грудня 2014 року Зміївським районним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який станом на 31 жовтня 2021 становить 65 978,58 грн; в іншій частині вимог скарги відмовлено.

Суди виходили з того, що державний виконавець при визначенні розміру заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 не врахував обставини, та докази надані ОСОБА_2 щодо спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_1 та дітьми до листопада 2020 року та фінансового забезпечення ним сім`ї у вказаний період та не взяв до уваги довідку з роботи щодо самостійної сплати боржником коштів в рахунок погашення аліментів, у зв`язку з чим розмір заборгованості має бути переглянуто.

Аргументи учасників справи

У квітні 2023 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Янковський В.В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, у якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди при задоволенні скарги ОСОБА_2 зазначили, що державний виконавець під час визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів не взяв до уваги документи, які підтверджують внесення боржником плати в рахунок погашення аліментів. При цьому суди не вказали, які саме документи не враховано державним виконавцем та не встановили, у якому розмірі заявник сплачував у спірний період аліменти на дітей.

Вказує, що рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 26 грудня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітніх дітей, яке у встановленому законом порядку пред`явлене до виконання. Обставини того, що у період з січня 2016 року до жовтня 2020 року сторони разом проживали, вели спільне господарство та ОСОБА_2 надавав кошти на утримання дітей, не підтверджені належними та допустимими доказами.

У червні 2023 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень. Вказує, що аргументи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

15 червня 2023 року представник ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, у якій фактично підтримав доводи касаційної скарги.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 21 квітня 2023 року касаційну скаргу передано на розгляд судді-доповідачеві Антоненко Н. О.

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 ; витребувано з районного суду справу № 621/3330/14; надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

30 травня 2023 року матеріали справи № 621/3330/14 надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачеві Антоненко Н. О.

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

При перегляді у касаційному порядку судових рішень, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

В ухвалі Верховного Суду від 11 травня 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржуються в частині задоволених вимог скарги ОСОБА_2 , а в іншій частині не оскаржуються та Верховним Судом не переглядаються.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 26 грудня 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову 21 листопада 2014 року, і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

23 січня 2015 року старшим державним виконавцем Зміївського районного ВДВС ГТУЮ у Харківській області Кравченком В. О. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання вказаного судового рішення.

Постановою старшого державного виконавця Хмель О. І. від 01 грудня 2017 року виконавчий лист № 621/3330/14-ц, виданий 13 січня 2015 року Зміївським районним судом Харківської області, повернуто на підставі заяви стягувача від 23 грудня 2015 року. Заборгованість відсутня.

27 червня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернулася з заявою до Зміївського районного ВДВС ГТУЮ у Харківській області про примусове виконання рішення суду на підставі виконавчого листа - дубліката, виданого 25 лютого 2021 року.

21 липня 2021 року старший державний виконавець Зміївського районного ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Хмель О. І. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа № 621/3330/14-ц, виданого 25 лютого 2021 року Зміївським районним судом Харківської області.

06 грудня 2021 року старший державний виконавець Зміївського районного ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Хмель О. І. склав розрахунок, яким відповідно до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», статей 182, 195 СК України, Закону України «Про Державний бюджет України» встановив, що станом на 31 жовтня 2021 року заборгованість за виконавчим документом № 621/3330/14-ц, виданим 26 грудня 2014 року Зміївським районним судом Харківської області, становить 65 978,58 грн.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 03 березня 2021 року в справі № 621/2916/20 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок стягнення аліментів, зокрема, виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; закінчення виконавчого провадження. У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця. Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Зазначений порядок передбачено приписами частини третьої статті 195 СК України, якою визначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а у разі виникнення спору - судом.

У справі, яка переглядається, рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 26 грудня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову 21 листопада 2014 року, і досягнення найстаршою дитиною повноліття. Вказане рішення набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню заявником.

За правилами частини третьої статті 7 Закону України «Про виконавче провадження» у разі наявності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів або заперечення її розміру боржником стягувач має право пред`явити виконавчий документ для примусового виконання.

Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах зокрема про стягнення аліментів може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі (частина третя статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

У справі, яка переглядається:

виконавчий лист № 621/3330/14-ц, виданий 13 січня 2015 року Зміївським районним судом Харківської області, повернуто на підставі заяви стягувача від 23 грудня 2015 року. Заборгованість відсутня;

27 червня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернулася з заявою до Зміївського районного ВДВС ГТУЮ у Харківській області про примусове виконання рішення суду на підставі виконавчого листа - дубліката, виданого 25 лютого 2021 року;

21 липня 2021 року старший державний виконавець Зміївського районного ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Хмель О. І. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа № 621/3330/14-ц, виданого 25 лютого 2021 року Зміївським районним судом Харківської області та склав відповідний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів;

ОСОБА_2 не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин виконання рішення Зміївського районного суду Харківської області від 26 грудня 2014 року за період з грудня 2017 року до листопада 2020 року. Самі по собі обставини спільного проживання сторін однією сім`єю до листопада 2020 року не свідчать про те, що ОСОБА_2 на виконання рішення суду сплачував аліменти на дітей;

суди, зробивши висновок про те, що під час визначення заборгованості державний виконавець не включив відраховані із заробітної плати ОСОБА_2 кошти на сплату аліментів у період з листопада 2020 року до жовтня 2021 року, не звернули увагу на те, що складений державним виконавцем розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 охоплює період з грудня 2017 року до жовтня 2021 року. У графі 5 вказаного розрахунку під назвою «сплачено боржником аліментів» зазначено, що у період з листопада 2020 року до жовтня 2021 року боржник сплачував аліменти, розмір яких відповідає інформації, відображеній у довідці про доходи (а.с. 123, 124, 134);

задовольнивши скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з грудня 2017 року до жовтня 2021 року за виданим 26 грудня 2014 року Зміївським районним судом Харківської області виконавчим листом № 621/3330/14, суди неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, оскільки оспорюваний розрахунок заборгованості є обґрунтованим та таким, що складений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 496,20 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 992,40 грн, що разом складає 1488,60 грн.

Керуючись статтями 400, 406, 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,