ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 на вирок Центрального районного м. Сімферополя від 20 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2013 року у кримінальному провадженні № 12013130390002087 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку та жительку АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Центрального районного м. Сімферополя від 20 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2013 року, ОСОБА_6 визнано винуватою та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 70 КК шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Районний суд установив, що ОСОБА_6 :
- 30 березня 2013 року приблизно о 14:00 з магазину «Вольтмарт» на АДРЕСА_2 повторно таємно викрала блендер «DEX DHB-572» вартістю 319 грн, чим заподіяла ФОП ОСОБА_7 матеріальної шкоди;
- 20 квітня 2013 року приблизно о 15:00 з магазину «Адідас» на АДРЕСА_3 повторно таємно намагалась викрасти дві пари жіночих капців «Адідас» на загальну суму 780 грн, однак не довела злочин до кінця з причин, які не залежали від її волі, оскільки була затримана працівниками магазину;
- у цей же день о 15:30 з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на АДРЕСА_3 повторно таємно викрала гаманець « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та чоловічий пояс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » загальною вартістю 965 грн, чим заподіяла ФОП ОСОБА_8 матеріальної шкоди;
- 12 травня 2013 року приблизно о 13:00 з магазина « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на АДРЕСА_4 повторно таємно викрала одяг на загальну суму 1285 грн, спричинивши ФОП ОСОБА_9 матеріальну шкоду;
- 14 травня 2013 року приблизно о 14:00 з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на АДРЕСА_5 повторно таємно викрала кросівки «Найк» вартістю 125 грн, чим спричинила ФОП ОСОБА_10 матеріальної шкоди;
- того ж дня о 15:30 з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на АДРЕСА_6 повторно таємно викрала джинсові брюки вартістю 160 грн, спричинивши ФОП ОСОБА_11 матеріальну шкоду.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній засуджена ОСОБА_6 , не оспорюючи доведеності своєї винуватості у вчинених злочинах і правильності кваліфікації дій наданої судом, просить змінити судові рішення через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і даним про її особу.
На думку засудженої, при призначенні покарання суд першої інстанції не у повній мірі врахував всі обставини справи, а саме стан її здоров`я, оскільки вона має серйозні захворювання, відшкодування збитків потерпілим, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання
Вважає, що у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції не дав умотивованих відповідей на ці доводи її апеляційної скарги, а тому ухвалене цим судом рішення не відповідає вимогам статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
Прокурор виступила проти задоволення касаційної скарги і просила залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Інших учасників було повідомлено про день і час касаційного розгляду справи через оголошення на вебсайті Верховного Суду розміщеного на порталі «Судова влада України», однак вони у судове засідання не з`явилися. Засобів електронного або мобільного зв`язку стороною захисту не надано.
На момент касаційного розгляду засуджена ОСОБА_6 вже відбула призначене покарання. Крім того, з дня подачі касаційної скарги засудженою у 2014 році до її розгляду Верховним Судом минув тривалий період часу упродовж якого засуджена долею скарги не цікавилася та будь яких заяв чи клопотань з цього приводу не подавала, що свідчить про втрату нею інтересу до розгляду скарги. За таких обставин, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів визнала можливим розглянути цю скаргу без участі засудженої, за наявними у провадженні матеріалами.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень та правильність наданої ним юридичної оцінки дій засудженої у касаційній скарзі не заперечуються і під сумнів не ставляться.
Відповідно до положень статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Таке покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
Як убачається з вироку місцевого суду, при призначенні заходу кримінального примусу цей суд, дотримуючись положень ст. 65 КК, разом із ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення урахував дані про особу засудженої, яка раніше неодноразово судима, негативно характеризується за місцем проживання, на обліку у психіатра не перебуває, перебуває на обліку у нарколога, страждає наркоманією, з її слів перебуває на обліку в КРУ «Центр профілактики та боротьби зі СНІДом», її сімейний стан, стан здоров`я. Як обставину, що пом`якшує покарання, суд взяв до уваги щире каяття ОСОБА_6 у вчиненому.
З огляду на це, суд дійшов висновку про можливість призначення їй покарання не в максимальних межах, визначених санкціями кримінального закону за вчинені нею злочини, та визначив остаточне покарання за правилами ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Підстав вважати призначене засудженій покарання явно несправедливим через суворість, без урахування вимог статей 50, 65 КК, колегія суддів не вбачає.
Доводи, наведені в касаційній скарзі засудженої є аналогічними тим, що були викладені нею в апеляційній скарзі і перевірялися судом апеляційної інстанції.
Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, перевіривши доводи апеляційної скарги засудженої, цей суд залишив вирок районного суду без зміни та навів у своєму рішенні відповідні мотиви на обґрунтування такого рішення.
Зокрема, відхиляючи доводи засудженої, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд у своєму рішенні вказав про те, що обставини, на які вона посилається, як на підстави для пом`якшення покарання - щире каяття та повне визнання своєї вини у вчиненому, були враховані судом першої інстанції при його призначенні. Крім того, апеляційний суд зазначив, що визначене ОСОБА_6 за сукупністю злочинів остаточне покарання, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого та даних про її особу, яка негативно характеризується за місцем проживання, перебуває на обліку у лікаря нарколога, страждає на наркоманію та раніше неодноразово судима за аналогічні злочини проти власності, є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Наведені у касаційній скарзі засудженої доводи не ставлять під сумнів правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях і не містять обґрунтувань, які би давали підстави стверджувати, що ці судові рішення постановлено без додержання вимог статей 370, 374, 419 КПК.
Вирок районного суду та ухвала апеляційного суду є належним чином обґрунтованими та вмотивованими, у них наведено відповідні підстави, з яких виходили ці суди, та мотиви, якими вони керувався при прийнятті рішень.
Під час перевірки оскаржуваних судових рішень судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які би були підставами для їх зміни чи скасування, а тому підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 434, 436, 441, 442 та п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, Верховний Суд