ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
виправданого ОСОБА_6 ,
його захисника адвоката ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100010008240 від 23 вересня 2014 року, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого за ст. 115 ч. 1 КК України, за касаційною скаргою прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст. 115 ч. 1 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Як вбачається з обвинувального акта, 23 вересня 2014 року близько 04 години ОСОБА_6 , перебуваючи в підземному переході станції метро «Теремки» в м. Києві, де неофіційно працював охоронцем торгових кіосків, під час конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_9 , якого він знав в обличчя, дістав із кишені свого одягу кухонний ніж та завдав ним останньому по одному удару в шию, живіт і грудну клітку. Після цього ОСОБА_6 невстановленим досудовим розслідуванням тупим предметом завдав трьох ударів у праву скроню та ділянку потилиці справа голови ОСОБА_9 , внаслідок яких настала смерть останнього. Виявлені колото-різані поранення та комплекс ушкоджень, що сформували відкриту черепно-мозкову травму, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень (по критерію небезпеки для життя) та знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_9 .
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
Постановою Верховного Суду від 17 січня 2019 року частково задоволено касаційну скаргу прокурора, скасовано ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року щодо ОСОБА_6 та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року частково задоволено касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, скасовано ухвалу Київського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року щодо ОСОБА_6 і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає вирок та ухвалу необґрунтованими, а висновки судів про недоведеність вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, помилковими. Надаючи власну оцінку доказам у кримінальному провадженні, прокурор зазначає, що в порушення вимог ст. 94 КПК України суд апеляційної інстанції об`єктивно не з`ясував обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, що беззаперечно підтверджені доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, дослідженими під час судового розгляду, та неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягав застосуванню - ст. 115 ч. 1 КК України, та в порушення вимог ст. ст. 370, 419 КПК України не навів належних і достатніх мотивів для ухвалення рішення про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення. Вважає, що апеляційний суд в порушення вимог ст. ст. 2, 404 КПК України належним чином не проаналізував та не зіставив з наявними у справі матеріалами, наведені в апеляційній скарзі доводи прокурора та не дав на кожен із них вичерпну відповідь. Також вказує на невиконання апеляційним судом вказівок суду касаційної інстанції відповідно до вимог ст. 439 ч. 2 КПК України, які є обов`язковими для суду апеляційної інстанції.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу прокурора обґрунтованою та просив її задовольнити.
Захисник та виправданий в судовому засіданні вважали касаційну скаргу необґрунтованою та просили залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Відповідно до ст. 439 ч. 2 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що постановами Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 28 березня 2019 року та від 29 вересня 2021 року було скасовано попередні ухвали суду апеляційної інстанції у вказаному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 та дано наступні вказівки апеляційному суду щодо нового розгляду цього кримінального провадження.
Так, у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 28 березня 2019 року було вказано про те, що апеляційним судом в порушення вимог ст. 419 КПК України не зазначено належних мотивів, з яких він виходив при постановленні ухвали, та підстав, з яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою, а саме не надано оцінки протоколу слідчого експерименту, який було проведено із відеозаписом під час досудового розслідування за участю свідка ОСОБА_11 , у взаємозв`язку з іншими доказами. За таких обставин касаційний суд зазначив, що під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України, надати оцінку всім доводам прокурора в апеляційній скарзі та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Проте, вищезазначені вказівки суду касаційної інстанції, які були обов`язковими для апеляційного суду відповідно до ст. 439 ч. 2 КПК України, за результатом нового розгляду судом апеляційної інстанції виконані не були, про що зазначено у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 вересня 2021 року. У цій постанові касаційного суду вказано, що під час нового розгляду кримінального провадження апеляційному суду слід, в тому числі, дослідити всі обставини, які мають правове значення, перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі, та оцінити сукупність зібраних доказів з точки зору допустимості та достатності в їх взаємозв`язку для ухвалення законного, обґрунтованого і вмотивованого судового рішення.
Однак, апеляційний суд в порушення вимог ст. 439 ч. 2 КПК України не виконав вищевказані вказівки касаційного суду з огляду на наступне.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , не погодившись із виправдувальним вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 , оскаржила його в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, подавши апеляційну скаргу. Прокурор вважала доведеною вину ОСОБА_6 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_9 , оскільки матеріали кримінального провадження містять достатньо доказів того, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 виник конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, у ході якого ОСОБА_6 наніс удари ОСОБА_9 спочатку ножем, а потім тупим предметом, від яких настала смерть останнього.
В обґрунтування такої позиції сторони обвинувачення, прокурор у своїй апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, указувала на незаконність і необґрунтованість виправдувального вироку, просила його скасувати і ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Обґрунтовуючи доводи своєї апеляційної скарги про незаконність виправдання ОСОБА_6 , прокурор, серед іншого, зазначила про те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 89, 370 КПК України не врахував і не дав належної оцінки протоколу проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_11 та показанням свідка ОСОБА_12 з урахуванням вимог ст. 97 ч. 3 п. 3 КПК України. Прокурор звернула увагу апеляційного суду на те, що свідок ОСОБА_12 надала покази про те, що їй стало відомо від очевидця події ОСОБА_11 про бійку в підземному переході, однак встановити місцезнаходження ОСОБА_11 шляхом проведених оперативних заходів не вдалося, у зв`язку із чим прокурор просила повторно допитати апеляційний суд свідка ОСОБА_12 та врахувати її покази, надані з чужих слів як належний доказ вини ОСОБА_6 .
Також прокурор в апеляційній скарзі звернула увагу на те, що ОСОБА_6 , надаючи покази суду першої інстанції, змінював їх, спочатку 16 травня 2016 року вказав про те, що він не брав у руки ніж, а вже під час додаткового допиту у судовому засіданні 20 вересня 2016 року дав покази про те, що він користувався ножем, взятим у ОСОБА_13 , і всю ніч ніж був при ньому.
Прокурор зазначила, що суд першої інстанції однобічно та неповно дослідив докази, надані сторонами під час судового розгляду, і під час дослідження матеріалів зібраних на досудовому розслідуванні в порушення вимог ст. 374 ч. 3 п. 1 КПК України у мотивувальній частині виправдувального вироку не здійснив аналіз та оцінку доказів наданих стороною обвинувачення, не проаналізував усі висновки експертів.
За таких обставин, прокурор просила суд апеляційної інстанції повторно дослідити наступні докази у справі:
протокол огляду місця події від 23 вересня 2014 року, яким зафіксовано виявлення трупа ОСОБА_9 (т. 2, а.п. 1-4);
протокол огляду місця події від 23 вересня 2014 року, у ході якого вилучено ніж (т. 2, а.п. 5-7);
протокол огляду місця події від 23 вересня 2014 року, згідно якого виявлено ОСОБА_6 (т. 2, а.п. 8-10);
протокол огляду місця події від 23 вересня 2014 року, згідно якого виявлено ОСОБА_11 (т. 2, а.п. 11-13);
журнал судового засідання та аудіозапис до нього з допитом свідка ОСОБА_11 від 30 вересня 2014 року, під час якого цей свідок зокрема показав, що бачив як ОСОБА_6 наніс удар ножем ОСОБА_9 (т.2, а.п. 213, 217-219);
протокол слідчого експерименту з ОСОБА_11 (т. 2, а.п. 220-223, 214);
висновок експерта № 928 мб від 12.12.2014 (т.2, а.п. 80), у якому зазначено, що на брюках ОСОБА_6 виявлено кров, яка належить ОСОБА_9 ;
висновок експерта № 925 мб від 05.12.2014 (т. 2, а.п. 94) згідно якого на вилученому ножі з місця події є кров;
висновок експерта № 934 мб 01.12.2014; висновок експерта № 927 мб від 12.12.2014 (т. 2, а.п. 114-118), згідно якого на вилученому у ОСОБА_6 правому черевику виявлено кров;
висновок експерта № 2673 від 23.09.2014 (т.2, а.п. 47), відповідно до якого численні ушкодження на руках ОСОБА_6 не могли утворитися від падіння;
висновок експерта № 452 мк від 15.12.2014 (т.2, а.п. 127), яким визначено, що колото-різана рана на шиї у ОСОБА_9 могла бути спричинена ножем вилученим з місця події;
висновок експерта № 261 від 18.12.2014 (т.2, а.п. 134), відповідно до якого ОСОБА_6 виявляє ознаки змішаного розладу особистості, і в той же час міг усвідомлювати свої дії і керувати ними, а також встановленим цим висновком фактичним даним на той час;
висновок експерта № 2774 (т. 2, а.п. 52-61); висновок експерта № 1454 (т. 2, а.п. 62-63); висновок експерта № 926 мб (т. 2, а.п. 98-92); висновок експерта № 929 мб (т. 2, а.п. 109-110); висновок експерта № 927 (т. 2, а.п 120-122); висновок експерта № 957 (т. 2, а.п. 132-133); висновок експерта № 383 мк (т. 2, а.п. 64-68); висновок експерта № 2068 (т. 2, а.п. 69); висновок експерта № 901( т. 2, а.п. 70); висновок експерта № 932 мб від 11.12.2014 (т. 2, а.п. 72-74).
Також прокурор в апеляційній скарзі просила повторно допитати свідка ОСОБА_13 .
Суд апеляційної інстанції не дослідив усіх обставин, які мають правове значення, належним чином, не оцінив сукупність зібраних доказів з точки зору допустимості та достатності в їх взаємозв`язку для ухвалення законного, обґрунтованого і вмотивованого судового рішення, не перевірив усіх доводів, наведених в апеляційній скарзі прокурора та не надав обґрунтованої відповіді на зазначені доводи в ухвалі, дійшовши передчасного висновку щодо необхідності залишення виправдувального вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 без зміни.
Таким чином, суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 439 ч. 2 КПК України не виконав вказівки суду касаційної інстанції, зазначені в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 28 березня 2019 року та від 29 вересня 2021 року, не надав мотивованих відповідей на доводи апеляційної скарги прокурора про незаконність виправдання ОСОБА_6 за ст. 115 ч. 1 КК України, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України, дійшовши передчасного висновку про законність виправдувального вироку суду першої інстанції.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню частково.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення. Інші доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність підлягають перевірці і з`ясуванню при новому розгляді в суді апеляційної інстанції із врахуванням вимог ст. 404 КПК України щодо меж перегляду судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 436, 438 КПК України, Суд