ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 693/1116/20

1.Описова частина

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна.

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя - залишено без розгляду.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2022 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Верховного Суду від 31 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Постанову Черкаського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року скасовано, ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2022 року залишено в силі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за розгляд справи в суді касаційної інстанції в розмірі 536,80 грн.

05 червня 2023 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Фатєєва А. О. про ухвалення додаткового рішення у справі.

Клопотання обґрунтовано тим, що скасовуючи судове рішення апеляційного суду, касаційний суд не вирішив питання щодо витрат на правничу допомогу.

Вільд ОСОБА_3 поніс витрати на правничу допомогу в сумі 16 000 грн за підготування касаційної скарги, що підтверджується рахунком № 11 від 07 березня 2023 року та актом виконаних робіт від 07 березня 2023 року.

Представник ОСОБА_2 - адвоката Фатєєва А. О. просить поновити строк для подання клопотання про ухвалення додаткового рішення.

2. Мотивувальна частина

Перевіривши доводи клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Фатєєва А. О. про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про задоволення клопотання.

Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвали рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Щодо поновлення строку

У клопотанні про ухвалення додаткового рішення представником ОСОБА_2 - адвокатом Фатєєвим А. О. порушується питання щодо поновлення строку для подання клопотання про ухвалення додаткового рішення.

На обґрунтування пропуску подання клопотання про ухвалення додаткового рішення заявник посилається на те, що постанова суду касаційної інстанції ухвалена 31 травня 2023 року, проте оприлюднення вказаного рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 06 червня 2023 року. Вважає, що п`ятиденний строк на подачу клопотання про ухвалення додаткового рішення пропущено з поважних причин, що є підставою для його поновлення.

Згідно статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно частини третьої статті 127 ЦПК України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за можливе поновити представнику ОСОБА_2 - адвокату Фатєєву А. О. строку для подачі клопотання про ухвалення додаткового рішення.

Щодо витрат на правничу допомогу

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частини першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподіл судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (надання послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, понесених представником ОСОБА_2 - адвокатом Фатєєвим А. О., від позивачки до суду касаційної інстанції не надходило.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_2 - адвокат Фатєєв А. О. надав суду: копію договору про надання правової допомоги № 227/21 від 23 вересня 2021 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, від 07 березня 2023 року та рахунком № 11 від 07 березня 2023 року на суму 16 000 грн.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Верховний Суд, з урахуванням наведеного, вважає за можливе задовольнити відповідну представника відповідача про компенсацію судових витрат і стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 16 000 грн, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Керуючись статтями 133, 137, 141, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду