ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 ,ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 березня 2023 року стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше не судимого, засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 року
ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладено на нього ряд обов'язків, передбачених ст. 76 КК.
Ухвалено стягнути зі ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 71 718 грн.
Цивільний позов ТОВ «Стратегія Еволюшн» до ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» та ОСОБА_7 залишено без задоволення, а позовні заяви ОСОБА_8 та ТОВ «Контроль Сервіс» до ПрАТ «Страхова Компанія «Український страховий стандарт» залишено без розгляду.
Стягнуто процесуальні витрати. Вирішено долю речових доказів.
Київський апеляційний суд ухвалою від 17 березня 2023 року вирок місцевого суду залишив без змін.
За обставин, детально викладених у вироку місцевого суду, ОСОБА_7 11 жовтня
2018 року о 16:40, керуючи автомобілем «DaewooLanos» (далі - «Daewoo»), у стані алкогольного сп`яніння, рухався зі швидкістю не менше 70 км/год по сухому чистому дорожньому покриттю лівої смуги руху вул. Академіка Заболотного в м. Києві в напрямку просп. Академіка Глушкова.
Поблизу буд. № 31-Ж вул. Академіка Заболотного, ОСОБА_7 , порушуючи вимоги Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), будучи неуважним, з невстановлених причин, змінив напрямок руху, перетнувши дорожню розмітку розділу, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху. Знаходячись у крайній лівій смузі зустрічного напрямку руху, ОСОБА_7 не зреагував на зміну дорожньої обстановки, здійснив зіткнення з лівою боковою частиною автомобіля марки «Mercedes-Benz» (далі - «Mercedes»), який рухався в зустрічному напрямку по лівій смузі руху. Такі порушення, допущені водієм ОСОБА_7 , призвели до того, що автомобіль Mercedes внаслідок зіткнення перевернуло на дах та у такому положенні зазначений автомобіль виїхав на проїзну частину зустрічного напрямку руху, де здійснив зіткнення з автомобілем моделі «ВАЗ» марки «2112», після чого автомобіль Mercedes перевернуло з даху та він опинився на відбійнику.
Внаслідок зіткнення автомобіля Mercedes із вищезазначеними об`єктами, його пасажир ОСОБА_8 отримала ряд тілесних ушкоджень, які у своїй сукупності за ступенем тяжкості віднесені до тяжкого тілесного ушкодження.
Місцевий суд кваліфікував дії засудженого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілій тяжке тілесне ушкодження.
Вимоги та доводи, викладені у касаційній скарзі
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та правової кваліфікації дій засудженого, зазначає, що ухвала апеляційного суду є незаконною у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення через його м`якість та через застосування закону, який не підлягає застосуванню. Просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Наголошує, що суд апеляційної інстанції не зазначив належних підстав, з яких визнав апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою, при цьому не навів належних та достатніх мотивів і підстав ухвалення стосовно ОСОБА_7 рішення, чим істотно порушив вимоги статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Також вказує, що інкримінований ОСОБА_7 злочин є злочином публічного обвинувачення, тому думка потерпілої щодо виду та розміру покарання сама по собі не є вирішальною та не має визначального значення для призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК.
Прокурор звертає увагу, що суд послався на характеризуючі дані, які були враховані при призначенні покарання місцевим судом. Стверджує, що засуджений становить реально велику небезпеку як для оточуючих так і для самого себе.
Крім того, прокурор стверджує, що апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду щодо призначеного покарання та застосування приписів ст. 75 КК, безпідставно не врахував обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала доводи касаційної скарги сторони обвинувачення, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Також представник потерпілої ОСОБА_8 та цивільних позивачів ТОВ «Стратегія Еволюшн» та ТОВ «Контроль Сервіс» -адвокат ОСОБА_9 надіслала клопотання, в якому просила вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни, а справу розглядати без її участі.
Іншим учасникам судового провадження було повідомлено про дату, час та місце судового розгляду, проте в судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК в касаційному порядку не оспорюються.
Що стосується доводів прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність через безпідставне звільнення ОСОБА_7 на підставі ст. 75 КК від відбування основного покарання з випробуванням, то вони є необґрунтованими з огляду на таке.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що прокурор фактично порушує питання про недотримання судом апеляційної інстанції визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані з суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Положеннями ч. 1 ст. 75 КК (станом на час вчинення злочину) визначено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням
Як убачається з мотивувальної частини вироку, звільняючи ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання на підставі ст. 75 КК, суд першої інстанції врахував ставлення обвинуваченого до вчиненого, який свою винуватість визнав частково, добровільно частково здійснював виплати у рахунок відшкодування шкоди потерпілій, що дало місцевому суду підстави вважати, що він шкодує про вчинене, а також свідчить про його дійове каяття. Також місцевий суд врахував той факт, що представник потерпілого та сторона обвинувачення у судових дебатах наполягали на звільненні ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання.
Не погоджуючись із указаним рішенням, прокурор оскаржила вирок до суду апеляційної інстанції, просила скасувати його та ухвалити новий вирок у зв`язку з безпідставним застосуванням до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги сторони обвинувачення, погодився з рішенням суду першої інстанції та визнав обґрунтованим застосування при призначенні ОСОБА_7 покарання положень ст. 75 КК, врахувавши при цьому, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів, наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, та відсутність обставин, що пом`якшують покарання, а також дані про особу винного, зокрема те, що на обліку у лікарів нарколога та психіатра він не перебуває, є пенсіонером, втрата працездатності 10% та має дружину, яка знаходиться в психіатричному закладі. Також суд врахував, що засуджений здійснив часткове відшкодування витрат потерпілій, яка не наполягала на призначенні засудженому покарання у виді позбавлення волі.
Крім того, як убачається з оскаржуваного судового рішення, колегія суддів врахувала те, що ОСОБА_7 вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння, однак погодився з висновками місцевого суду про те, що це не може слугувати перешкодою для застосування ст. 75 КК, а з урахуванням даних про особу засудженого, обставин вчинення правопорушення, а також з огляду на позицію потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні, то призначення засудженому покарання із застосуванням правил статей 75, 76 КК є достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Тобто, врахувавши всі обставини, які за законом мають правове значення, суд апеляційної інстанції, належно вмотивувавши своє рішення, підтримав позицію суду першої інстанції щодо звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 75 КК, редакція якої на час вчинення злочину не передбачала обмеження у її застосуванні до особи, яка вчинила злочин у стані алкогольного сп`яніння.
Колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість звільнення засудженої на підставі ч. 1 ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням, врахувавши конкретні обставини справи та особливості застосування цієї норми Закону.
З урахуванням наведеного Суд уважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було правильно застосовано закон про кримінальну відповідальність - ст. 75 КК, з огляду на можливість виправлення засудженого без відбування реального покарання.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, викладені в ній висновки належним чином умотивовані.
З огляду на викладене, обґрунтовані підстави для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування оскаржуваного судового рішення стосовно ОСОБА_7 відсутні.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, які могли би бути безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги прокурора відсутні.
Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд