ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
засудженого (відеоконференція) ОСОБА_6 ,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Одеського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160180001756, за обвинуваченням
ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Котовський міськрайонний суд Одеської області вироком від 05 травня 2022 року визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавлення права керувати транспортними засобами на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України суд звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та поклав обов`язки, визначені ст. 76 КК України.
Стягнув з МТСБУ на користь ОСОБА_8 42 876,80 грн матеріальної шкоди, 9 600 грн моральної шкоди, пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 25 858,47 грн, витрати від інфляції за час прострочення у розмірі 4 282,05 грн, 3 % річних з простроченої суми у розмірі 2 673,13 грн.
Стягнув з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 75 000 грн моральної шкоди. Стягнув з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 75 000 грн моральної шкоди. Вирішив питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 14 грудня 2016 року, в період часу з 04.00 по 05.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно несправним автомобілем марки «ТОYОТА САRІNA II», д.н.з. НОМЕР_1 , з ввімкнутим освітленням передніх фар, в нічний час доби та в умовах обмеженої видимості здійснював рух по асфальто-бетонному, сухому дорожньому покриттю дороги с. Чубівка Подільського району Одеської області, на якій організований двосторонній, однорядний рух у кожному напрямку, а дорожня розмітка відсутня, у правій смузі свого напряму руху зі швидкістю 30-50 км/год, що не перевищує установлену в населених пунктах швидкість руху, у напрямку с. Соболівки Подільського району Одеської області зі сторони с. Новоселівки Подільського району Одеської області. При цьому він допустив порушення п. 1.5., п/п «б», «д» п. 2.3., п/п «а» п. 2.9., п. 10.1., п. 10.2., п. 12.3., п. 31.1. та п. 31.4.1. п/п «а» ПДР України та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , яка в результаті ДТП від отриманих ушкоджень померла на місці події.
Одеський апеляційний суд вироком від 23 лютого 2023 року задовольнив апеляційні скарги прокурора та представника ОСОБА_11 в інтересах цивільного відповідача МТСБУ, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_12 в інтересах потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 задовольнив частково.
Вирок Котовського міськрайонного суду Одеської області від 05 травня 2022 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову скасував.
Ухвалив в цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
Стягнув з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 150 000 грн моральної шкоди. Стягнув з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 150 000 грн моральної шкоди. У задоволенні позовних вимог представника позивачів ОСОБА_12 до МТСБУ відмовив. У решті вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду змінити, призначивши ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Вважає, що апеляційний суд не врахував належним чином те, що ОСОБА_6 вживав заходів для відшкодування потерпілим заподіяної шкоди, визнав всі обставини кримінального правопорушення, надав критичну оцінку своїй поведінці, активно сприяв розкриттю злочину.
Також захисник вказує, що апеляційний суд не врахував стан здоров`я засудженого, який є інвалідом ІІ групи і потребує спеціального та тривалого лікування. Судом також не враховано вину інших причетних до ДТП осіб, зокрема відсутність світлоповертальних елементів на одязі потерпілої.
Вказані обставини, на думку захисника, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та є підставою для пом`якшення покарання.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу.
Прокурор вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та просила її відхилити.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в поданій касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й даним про особу засудженого через суворість, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК Українисуд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Відповідно до змісту матеріалів кримінального провадження встановлено, що прокурор подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку виклав змістовні, конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень статі 75 КК України, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає вимогам КК України, та просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання в межах санкції відповідної статті, яке потрібно відбувати реально.
Крім цього, адвокат ОСОБА_12 в інтересах потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 також подав апеляційну скаргу, у якій зазначав про м`якість призначеного ОСОБА_6 покарання та необґрунтованість висновку про можливість звільнення від його відбування. Просив постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 максимальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, і збільшити суму на відшкодування моральної шкоди потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Також апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції подав представник цивільного відповідача МТСБУ адвокат ОСОБА_11 в частині вирішення цивільного позову.
Як встановлено у ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з вимогами ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини його вчинення, дані про особу винного й навів у вироку переконливі мотиви ухваленого рішення.
Зокрема, судом апеляційної інстанції враховано, що обвинувачений протягом п`яти років з моменту вчинення кримінального правопорушення не вживав заходів щодо відшкодування потерпілому заподіяної шкоди, постійного заробітку та роботи не має, працевлаштуватися не намагався. Також колегія суддів апеляційного суду взяла до уваги те, що обвинувачений, відчувши удар в передню частину автомобіля не зупинився та не перевірив обстановку.
Також суд апеляційної інстанції з посиланням на практику Верховного Суду вказав про відсутність у ОСОБА_6 такої обставини, яка пом`якшує призначене покарання, як щире каяття, і навів відповідні мотиви такого рішення.
Крім цього, усуваючи суперечності у вироку суду першої інстанції, апеляційний суд вказав про наявність обставини, яка обтяжує покарання, а саме вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, що не заперечувала сторона захисту під час судового розгляду і у касаційній скарзі.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції врахував, що вчинене кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких; що ОСОБА_6 задовільно характеризується за місцем проживання, не працевлаштований, шкоду потерпілим не відшкодував.
Обставиною, яка обтяжує покарання, апеляційний суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, а обставиною, яка пом`якшує покарання, вчинення злочину вперше.
Колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, належним чином врахував всі обставини, зокрема й ті, на які посилається захисник у своїй касаційній скарзі, а також правильно встановив і врахував обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, тому дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
При цьому суд обґрунтовано не встановив підстав для звільнення засудженого від відбування призначеного покарання на підставі положень ст. 75 КК України, а також пом`якшення призначеного покарання, мотивувавши належним чином своє рішення.
Колегія суддів убачає, що покарання засудженому призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових правопорушень.
Доводи захисника про те, що на одязі постраждалого пішохода на час ДТП не було світлоповертальних елементів, не можуть братися до уваги як підстава для пом`якшення покарання, враховуючи, що стороною захисту не оспорюється винуватість особи у вчиненні інкримінованого злочину в цілому.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження та постановити законне, обґрунтоване і справедливе рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 412, 434, 440, 436, 441, 442 КПК України, ВерховнийСуд