ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 932/4154/22

У липні 2022 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» (далі - ПрАТ «СК «Інгосстрах»), Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (далі - ТДВ «СК «Кредо») звернулось з позовом до ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , третя особа - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк), про визнання протиправними дій та стягнення збитків.

Позов мотивований тим, що між ПрАТ «СК «Інгосстрах» та ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладено договори доручення № 1 та № 2 від 03 січня 2014 року на виконання страхових агентських послуг, за якими банк зобов`язався від імені і за дорученням ПрАТ «СК «Інгосстрах» здійснити частину його страхової діяльності за винагороду.

Між ТДВ «СК «Кредо» та ПАТ КБ «ПриватБанк» також укладено договори доручення, зокрема договір доручення № 6 на виконання страхових агентських послуг від 11 липня 2016 року (з додатковими угодами), за яким банк зобов`язався від імені і за дорученням ТДВ «СК «Кредо» здійснити частину його страхової діяльності за винагороду.

29 жовтня 2020 року позивачі дізнались про діяння групи фізичних осіб, що працюють в АТ КБ «ПриватБанк», що здійснюються всупереч інтересам ПрАТ СК «Інгосстрах» та АТ КБ «ПриватБанк», а саме, про прийняття даними особами протоколу № 14 засідання комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки АТ КБ «ПриватБанк» від 16 жовтня 2020 року, у якому викладено рішення даних осіб: припинити ділові відносини з ПрАТ СК «Інгосстрах» та ТДВ «СК «Кредо» з продажу їх страхових продуктів; розпочати комунікації з клієнтами ПрАТ «СК «Інгосстрах» та ТДВ «СК «Кредо» щодо вибору інших акредитованих компаній або необхідності змінити технологію сплати щомісячних страхових платежів шляхом самостійного формування платежу (замість використання послуги «регулярний платіж»).

Крім того, у протоколі № 14 засідання комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки АТ КБ «ПриватБанк» від 16 жовтня 2020 року було зафіксовано вже здійснені дії до прийняття даного протоколу щодо зменшення страхового портфелю позивачів, а саме: АТ КБ «ПриватБанк» як страховим агентом від імені ПрАТ СК «Інгосстрах» і ТДВ «СК «Кредо» припинено укладення нових договорів страхування; АТ КБ «ПриватБанк» заблоковано списання страхових платежів з овердрафт з рахунків клієнтів за укладеними клієнтами договорами страхування, що укладені АТ КБ «ПриватБанк» як страховим агентом від імені ПрАТ «СК «Інгосстрах» і ТДВ «СК «Кредо»; АТ КБ «ПриватБанк» заблоковано всі можливі канали АТ КБ «ПриватБанк» щодо переукладання договорів страхування за участі АТ КБ «ПриватБанк» як страховим агентом від імені ПрАТ «СК «Інгосстрах» і ТДВ «СК «Кредо»; АТ КБ «ПриватБанк» заблоковано у всіх банківських каналах можливість укладання договорів страхування на нових умовах або внесення змін в них за участі АТ КБ «ПриватБанк» як страховим агентом від імені ПрАТ «СК «Інгосстрах» і ТДВ «СК «Кредо», працівниками АТ КБ «ПриватБанк» клієнтам позивачів пропонується укладати нові договори або переукладати раніше укладені страхові договори, що були укладені за участі АТ КБ «ПриватБанк» як страховим агентом від імені ПрАТ «СК «Інгосстрах» і ТДВ «СК «Кредо» на нових партнерів банку.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2021 року у справі № 201/10958/20, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року та постановою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року, позовні вимоги Громадської організації «Інвалідів «КАРІТАС» до ПрАТ «СК «Інгосстрах», ТДВ «СК «Кредо», АТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій протиправними та відновлення становища, яке існувало до прийняття рішень, оформлених у вигляді протоколу № 14 засідання комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки від 16 жовтня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» та іншим вимогам, задоволено частково.

Визнано протиправними дії АТ КБ «ПриватБанк» стосовно прийняття рішень та визнати незаконними рішення оформлені у вигляді протоколу № 14 засідання комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки від 16 жовтня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк».

Проте, рішення та дії, що були оформлені протоколом № 14 засідання комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки від 16 жовтня 2020 року, продовжують вчинятись і на час подачі позову, попри постановлені судові рішення.

Таким чином, подальші незаконні дії відповідачів щодо зменшення страхового портфелю ПрАТ «СК «Інгосстрах» та ТДВ «СК «Кредо», не укладення нових договорів страхування, а також бездіяльність щодо пролонгації, укладення на нових умовах, а також внесення змін до існуючих договорів страхування порушують права позивачів та безперервно збільшують їхні збитки.

Позивачі просили:

визнати протиправними дії ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 спрямовані на спричинення збитків (упущеної вигоди) ПрАТ СК «Інгосстрах» за договором доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 03 січня 2014 року та за договором доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03 січня 2014 року, укладеними між АТ КБ «ПриватБанк» та ПрАТ «СК «Інгосстрах»;

стягнути солідарно з ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 на користь ПрАТ «СК «Інгосстрах» збитки (упущену вигоду) у розмірі 5 000 000,00 грн;

визнати протиправними дії ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 спрямовані на спричинення збитків (упущеної вигоди) ТОВ «СК «Кредо» за договором доручення № 6 на виконання страхових агентських послуг від 11 липня 2016 року, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «СК «Кредо»;

стягнути солідарно з ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 на користь ТДВ СК «Кредо» збитки (упущену вигоду) у розмірі 5 000 000,00 грн.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2022 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, клопотання представника Національного банку України Сокалюка Д. В., представників третьої особи - АТ КБ «ПриватБанк» Бондаренка В. О. та ОСОБА_17 щодо закриття провадження по цивільній справі задоволено.

Провадження у цивільній справі № 932/4154/22 (провадження № 2/932/1453/22) за позовом ПрАТ «СК «Інгосстрах» та ТДВ «СК «Кредо» до ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - АТ КБ «ПриватБанк», про визнання протиправними дій та стягнення збитків, закрито.

Роз`яснено позивачам, що розгляд справи за заявленими ними позовними вимогами до ОСОБА_10 віднесено до юрисдикції адміністративного суду, в іншій частині - до юрисдикції господарського суду.

Заявлені 27 жовтня 2022 року клопотання представника позивачів про витребування доказів та допит свідків залишено без розгляду. Подані 27 жовтня 2022 року пояснення до позовної заяви з доданими доказами повернуті позивачам.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

в даній цивільній справі позивачі - дві юридичні особи ПрАТ «СК «Інгосстрах» та ТДВ «СК «Кредо» звернулися до загального місцевого суду з позовом до фізичних осіб - відповідачів, які є службовими особами АТ КБ «ПриватБанк», щодо визнання протиправними дій, спрямованих на спричинення збитків (упущеної вигоди) та стягнення в солідарному порядку цих збитків, де третя особа - АТ КБ «ПриватБанк». На думку позивачів, протиправність дій відповідачів полягає в прийнятті колегіального рішення на засіданні комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки АТ КБ «ПриватБанк» 16 жовтня 2020 року;

відповідач ОСОБА_10 - є службовою особою Національного банку України, яка наказом № 13-к від 05 січня 2015 року призначена на посаду головного фахівця відділу нагляду за діяльністю банків 1 групи управління нагляду за банками 1 та 2 груп департаменту пруденційного нагляду Генерального департаменту банківського нагляду Управління Національного банку України в Дніпропетровській області. Наказом НБУ № 24-од від 13 лютого 2015 року ОСОБА_10 призначена куратором ПАТ КБ «Приватбанк». Як на день засідання Комітету комплаєнсу та фінансової безпеки АТ КБ «Приватбанк» - 16 жовтня 2020 року, так і станом на час постановлення ухвали ОСОБА_10 була та є куратором АТ КБ «ПриватБанк»;

оскільки фактично позивачі оскаржують дії суб`єкта владних повноважень в межах проведення особливого контролю за АТ КБ «ПриватБанк», тобто під час здійснення управлінських функцій, тому спір в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_10 є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства;

щодо позовних вимог до інших відповідачів - службових осіб АТ КБ «ПриватБанк» на час участі в засіданні комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки 16 жовтня 2020 року: ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 спір фактично виник у процесі здійснення господарської діяльності, зокрема, у рамках виконання господарських договорів між АТ КБ «ПриватБанк» і ПрАТ «СК «Інгосстрах» та між АТ КБ «ПриватБанк» і ТДВ «СК «Кредо», що нібито призвело до збитків (упущеної вигоди) позивачами, тому позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

У лютому 2023 року ПрАТ «СК «Інгосстрах» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Кузьменком В. С., у якій просить ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року скасувати повністю, у задоволенні клопотань щодо закриття провадження у цивільній справі відмовити повністю, повернути справу № 932/4154/22 до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

з урахуванням статті 1166 ЦК України саме відповідачі у даній справі є особами, які завдали збитки позивачам і які повинні відшкодувати такі збитки;

суд першої інстанції без з`ясування усіх обставин та без усіх доказів передчасно фактично визначив відсутність вини відповідачів та закрив провадження у справі, а також залишив без розгляду заявлені 27 жовтня 2022 року клопотання представника позивачів про витребування доказів та допит свідків, а подані 27 жовтня 2022 року пояснення до позовної заяви з доданими доказами повернув позивачам;

у випадку встановлення судом вини відповідачів у спричиненні збитків, або інших складових цивільного правопорушення, такі обставини можуть бути підставою для відмови в позові, однак, не можуть бути підставами для закриття провадження у справі;

у цій справі підстави позову полягають, зокрема, в наявності вини в діях безпосередньо відповідачів;

відповідачі не є сторонами укладених з АТ КБ «ПриватБанк» договорів доручення, отже між позивачами і відповідачами відсутні господарські відносини;

відповідачі не є суб`єктами господарювання і не входять до визначеного кола учасників відносин у сфері господарювання, таким чином правовідносини, що виникли між сторонами не є господарськими;

суди попередніх інстанцій фактично позбавили позивачів доступу до правосуддя.

У березні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» подало відзив за підписом представника Яковенка О. О. на касаційну скаргу ПрАТ «СК «Інгосстрах», у якому просить ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2022 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року залишити без змін, касаційну скаргу ПрАТ «СК «Інгосстрах» - без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:

рішення, оформлені протоколом № 14 від 16 жовтня 2020 року, приймалися відповідачами, які є/були службовими особами АТ КБ «ПриватБанк», під час виконання трудових (службових) обов`язків, тому навіть у разі доведення протиправності їх дій і заподіяння збитків страховим компаніям, відповідальність має покладається на юридичну особу - роботодавця в особі банку;

у разі пред`явлення відповідного позову до АТ КБ «ПриватБанк», службові особи банку, які прийняли рішення у формі протоколу № 14 від 16 жовтня 2020 року, мають залучатися до розгляду справи у якості третьої особи, а не відповідачів. Таким чином, будучи службовими особами банку, відповідачі навіть теоретично не можуть нести відповідальність за заподіяну під час виконання покладених на них обов`язків шкоду;

крім того, відповідачі не є сторонами договорів доручення і ніколи не приймали участь в їх укладенні від власного імені. Вказаний факт описано безпосередньо в апеляційній і касаційній скарзі та неодноразово визнавався представником страхових компаній у судових засіданнях;

представник ПрАТ «СК «Інгосстрах» умисно перекручує зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у відповідній частині, оскільки суд першої інстанції взагалі не досліджував питання правомірності дій відповідачів та потенційної відповідальності, як і не встановлював ознак їх вини у розрізі правовідносин, що склалися;

всі відповідачі, окрім ОСОБА_10 , були або є службовими особами банку, діють від його імені та в його інтересах, особисто не є сторонами договорів доручення і ніколи не приймали участь в укладенні від власного імені.

спір фактично виник у процесі здійснення господарської діяльності, зокрема, договорів доручення, укладених між АТ КБ «ПриватБанк» і ПрАТ «СК «Інгосстрах», що нібито призвело до збитків позивачам;

в обґрунтування власної позиції, страхові компанії у позовній заяві та в апеляційній і касаційній скарзі посилаються на діаметрально протилежні підстави.

Зокрема, в апеляційній і касаційній скарзі, як на підставу позову, страхові компанії посилаються на нібито незаконні дії відповідачів - фізичних осіб. Водночас, у позовній заяві страхові компанії безпосередньо наводять дії саме банку, які вважають незаконними, зокрема щодо припинення укладення нових договорів доручення, блокування списання страхових платежів з рахунків овердрафт тощо. Тобто, претензії / вимоги висуваються безпосередньо до банку як юридичної особи, тим самим підтверджуючи належність справи до господарської юрисдикції;

у червні 2022 року ПрАТ «СК «Інгосстрах» і ТДВ «СК «Кредо» звернулися із аналогічними позовами до АТ КБ «ПриватБанк» до Господарського суду м. Києва:

- справа № 910/4631/22 за позовом ПрАТ «СК «Інгосстрах» до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій протиправними і стягнення збитків (упущеної вигоди) на суму 209 466 241,60 грн - 06 грудня 2022 року судом відмовлено у задоволенні позову повністю;

- справа № 910/4846/22 за позовом ТДВ «СК «Кредо» до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій протиправними та стягнення збитків (упущеної вигоди) на суму 374 674 158,16 грн. Рішення у справі наразі не прийнято;

суд першої інстанції правильно оцінив докази, застосував положення процесуального законодавства і дійшов правильного висновку про те, що оскаржуючи дії ОСОБА_10 , страхові компанії фактично звернулися із позовом до суб`єкта владних повноважень в особі службової особи Національного банку України під час здійснення нею публічно - владних, управлінських функцій, зокрема контролю за діяльністю АТ КБ «ПриватБанк», тому спір у відповідній частині носить характер публічно - правового і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а справа закриттю;

в апеляційній і касаційній скарзі взагалі відсутні будь-які посилання на те, у чому саме полягає незаконність та/або необґрунтованість ухвали про закриття провадження у частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_10 у касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд, а наводяться лише загальні процесуальні норми про відповідні повноваження Верховного Суду.

У березні 2023 року ОСОБА_11 та ОСОБА_7 подали відзиви на касаційну скаргу ПрАТ «СК «Інгосстрах», у яких просять ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року залишити без змін, касаційну скаргу ПрАТ «СК «Інгосстрах» - без задоволення.

Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_11 та ОСОБА_7 мають аналогічне обґрунтування, як і відзив АТ КБ «ПриватБанк».

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ «СК «Інгосстрах» яка підписана представником Кузьменком В. С., на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року за заявою АТ КБ «ПриватБанк» про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ПрАТ «СК «Інгосстрах», ТДВ «СК «Кредо» до ОСОБА_18 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , третя особа - АТ КБ «ПриватБанк», про визнання протиправними дії та стягнення збитків.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 932/4154/22 за касаційною скаргою ПрАТ «СК «Інгосстрах».

У березні 2023 року матеріали цивільної справи № 932/4154/22 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2023 року відзив на касаційну скаргу ПрАТ «СК «Інгосстрах», поданий Національним банком України, повернуто без розгляду; узадоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк», яке підписано представником Яковенком О. О., про повідомлення про час та місце розгляду справи відмовлено; справу № 932/4154/22 призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 року справу № 932/4154/22 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 12 липня 2023 року повернуто справу № 932/4154/22 на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 10 листопада 2022 року зазначено, що касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» подана у передбачений законом строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

В ухвалі Верховного Суду від 10 лютого 2023 року зазначено, що касаційна скарга ПрАТ «СК «Інгосстрах» подана у передбачений законом строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 03 січня 2014 року між ПрАТ «СК «Інгосстрах» і ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») укладені договори доручення № 1 і № 2 на виконання страхових агентських послуг, за якими банк зобов`язується від імені і за дорученням ПрАТ «СК «Інгосстрах» здійснити частину його страхової діяльності за винагороду.

11 липня 2016 року між ТДВ «СК «Кредо» і ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений договір доручення № 6 на виконання страхових агентських послуг (з додатковими угодами), за яким банк зобов`язується від імені і за дорученням ТДВ «СК «Кредо» здійснити частину його страхової діяльності за винагороду.

16 жовтня 2020 року відповідачами було прийнято ряд рішень, оформлених протоколом № 14 засідання Комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки АТ КБ «Приватбанк» від 16 жовтня 2020 року, яким оформлено рішення вказаних осіб, а саме, припинення ділових відносин з ПрАТ «СК «Інгосстрах» та ТДВ «СК «Кредо» з продажу їхніх страхових продуктів; розпочато комунікації з клієнтами ПрАТ «СК «Інгосстрах»та ТДВ «СК «Кредо» щодо вибору інших акредитованих компаній або необхідності змінити технологію сплати щомісячних страхових платежів шляхом самостійного формування платежу (замість використання послуги «регулярний платіж»).

ОСОБА_10 - є службовою особою Національного банку України, яка наказом № 13-к від 05 січня 2015 року призначена на посаду головного фахівця відділу нагляду за діяльністю банків 1 групи управління нагляду за банками 1 та 2 груп департаменту пруденційного нагляду Генерального департаменту банківського нагляду Управління Національного банку України в Дніпропетровській області.

Наказом НБУ № 24-од від 13 лютого 2015 року ОСОБА_10 призначена куратором ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, загальні суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Таким чином, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.

У справі, що переглядається:

ПрАТ «СК «Інгосстрах» та ТДВ «СК «Кредо» звернулися з позовом до відповідачів - фізичних осіб щодо визнання протиправними дій, спрямованих на спричинення збитків (упущеної вигоди) та стягнення в солідарному порядку цих збитків, третя особа у справі - АТ КБ «ПриватБанк»;

на думку позивачів, протиправність дій відповідачів полягає в прийнятті колегіального рішення на засіданні Комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки АТ КБ «ПриватБанк» 16 жовтня 2020 року;

суди встановили, що 03 січня 2014 року між ПрАТ «СК «Інгосстрах» і ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») укладені договори доручення № 1 і № 2 на виконання страхових агентських послуг, за якими банк зобов`язується від імені і за дорученням ПрАТ «СК «Інгосстрах» здійснити частину його страхової діяльності за винагороду;

11 липня 2016 року між ТДВ «СК «Кредо» і ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») укладений договір доручення № 6 на виконання страхових агентських послуг (з додатковими угодами), за якими банк зобов`язується від імені і за дорученням ТДВ «СК «Кредо» здійснити частину його страхової діяльності за винагороду;

суди першої та апеляційної інстанції зробили висновок, що спір фактично виник у процесі здійснення господарської діяльності, зокрема, у рамках виконання господарських договорів між АТ КБ «ПриватБанк» і ПрАТ «СК «Інгосстрах» та між АТ КБ «ПриватБанк» і ТДВ «СК «Кредо», що нібито призвело до збитків (упущеної вигоди) позивачами, тому позов до ОСОБА_19 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_20 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Такий висновок є помилковим у частині зазначення відповідачів як учасників господарських правовідносин, оскільки вони не є стороною господарського договору.

Участь цих відповідачів, а також службової особи Національного банку України Домашенко Р. І. у роботі колегіального органу сторони такого договору не має правовим наслідком зміну їх правового статусу чи їх заміну іншими особами.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Позивачі скористалися своїм правом на визначення на власний розсуд відповідачами фізичних осіб.

За таких обставин підстав, визначених частиною першою статті 255 ЦПК України для закриття провадження у справі немає.

Крім того, пункті 3 частини другої статті 44 ЦПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України).

Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним. Велика Палата Верховного Суду переконана, що використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19)

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (стаття 13 ЦК України).

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (частина третя статті 16 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідки щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що рішенням Господарського суду м. Києва від 06 грудня 2022 року, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 березня 2023 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 липня 2023 року, у справі № 910/4631/22 у задоволенні позову ПрАТ «СК «Інгосстрах» відмовлено повністю.

У справі № 910/4631/22 у червні 2022 року ПрАТ «СК «Інгосстрах» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до АТ «КБ «ПриватБанк»про:

визнання протиправними дій АТ «КБ «Приватбанк», спрямованих на спричинення збитків (упущеної вигоди) ПАТ «СК «Інгосстрах» за договором доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 03 січня 2014 року та за договором доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03 січня 2014 року, які укладені між ПрАТ «СК «Інгосстрах» та АТ «КБ «ПриватБанк»;

стягнення з АТ «КБ «ПриватБанк» на користь ПрАТ «СК «Інгосстрах» збитків (упущеної вигоди) за договором доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 03 січня 2014 року за період з липня 2019 року по квітень 2022 року у розмірі 276 825,76 грн;

стягнення з АТ «КБ «ПриватБанк» на користь ПрАТ «СК «Інгосстрах» збитків (упущеної вигоди) за договором доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03 січня 2014 року за період з липня 2019 року по квітень 2022 року у розмірі 209 189 415,90 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22 березня 2023 року у справі № 910/4846/22 у позові ТДВ «СК «Кредо» м. Запоріжжя відмовлено. Рішення не набрало законної сили.

У справі № 910/4846/22 у червні 2022 року ТДВ «СК «Кредо» звернулося до Господарського суду м. Києваз позовом до АТ «КБ «ПриватБанк», у якому просило визнати дії відповідача, спрямовані на спричинення йому збитків (упущеної вигоди), протиправними, стягнути з відповідача на свою користь 374 674 158,16 грн збитків у вигляді упущеної вигоди за період з липня 2019 року по квітень 2022 року за договором доручення.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду