ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
захисників (відеоконференція) ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
засуджених (відеоконференція) ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на вирок Черкаського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022252230000018, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Дніпропетровська, жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України;
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Тавда Свердловської області Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , в силу положень ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, Зміст рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2022 рокуіз урахуванням ухвали цього ж суду від 26 грудня 2022 року про виправлення описки ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавленні волі на строк 2 роки.
Відповідно до положень ст. 75 КК УкраїниОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Цим же вироком також засуджено ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавленні волі на строк 3 роки й звільнено на підставі положень ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
За вироком ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнані винуватими у тому, що вони з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, за попередньою змовою між собою, 13 травня 2022 року надали до Смілянської міської ради лист командира добровольчого формування Запорізької територіальної бригади № НОМЕР_1 «Хортинський полк» щодо надання гуманітарної допомоги та отримали 18 травня 2022 року в ДНЗ № 19 «Світанок» 1 000 банок тушкованого м`яса, які розмістили на зберігання в гаражному приміщенні біля багатоповерхового будинку по АДРЕСА_4 , а 20 травня 2022 року намагалися реалізувати 500 банок тушкованого м`яса ОСОБА_10 за 40 000 грн., однак були затримані працівниками Служби безпеки України. Своїми злочинними діями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Смілянській міській раді завдали матеріальних збитків на загальну суму 80 000 грн.
Черкаським апеляційним судом за апеляційною скаргою прокурора вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у частині призначеного покарання скасовано й ухвалено новий вирок від 06 квітня 2023 року. Цим вироком ОСОБА_8 призначено покарання ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік, а ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 190 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.Строк відбування покарання засудженим вирішено обчислювати з дня їх фактичного затримання.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_8 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через суворість, просить вирок апеляційного суду скасувати й призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що апеляційний суд призначив надмірно суворе покарання, не врахувавши при цьому належним чином стан її здоров`я; дані, які характеризують її особу; обставини, які пом`якшують покарання, а саме визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину; відсутність претензій від потерпілої сторони, а також те, що злочин було вчинено у зв`язку із тяжкими обставинами.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_9 просить вирок апеляційного суду скасувати й призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Вважає, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, тому призначив надто суворе покарання, яке потрібно відбувати реально.
Вказує, що поза увагою апеляційного суду залишилося те, що він за місцем проживання характеризується позитивно, в силу положень ст. 89 КК України не судимий, вину визнав, на досудовому розслідуванні сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся, від суду не ухилявся; речові докази вилученні і повернуті потерпілій стороні, від потерпілих до нього претензій немає, а кримінальне правопорушення було вчинено внаслідок збігу тяжких обставин.
У запереченні прокурор просить касаційні скарги засуджених залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Засуджені та захисники підтримали подані касаційні скарги.
Прокурор вважає, що касаційні скарги є необґрунтованимита просив їх відхилити.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні ними кримінального правопорушення та правильність кваліфікації їх дій за ч. 2 ст. 190 КК України в поданих касаційних скаргах не оспорюються.
Що стосується доводів касаційних скарг про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та даним про особи засуджених через суворість, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК Українисуд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що прокурор подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку виклав змістовні, конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України, що призвело до м`якості призначеного покарання, та просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покарання, яке потрібно відбувати реально.
Відповідно до положень ст. 50 КК Українипокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з вимогами ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.
Статтею 75 КК України передбачено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Призначаючи ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, дані про особи винних й навів у вироку переконливі мотиви ухваленого рішення.
Зокрема, судом апеляційної інстанції враховано, що вчинене кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до категорії нетяжких;дані про особи винних, які свідчать про те, що вони є несудимими, однак раніше притягалися до кримінальної відповідальності (а.п. 48, 49, 58); позитивні характеристики за місцем їх проживання (а.п. 45, 67, 116); те, що на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра вони не перебувають (а.п. 52, 54, 63), не працюють. Також ураховано щодо ОСОБА_8 стан її здоров`я, зокрема те, що вона є інвалідом ІІІ групи загального захворювання. Також судом враховано дані досудових доповідей щодо обвинувачених, за якими щодо ОСОБА_8 існує середня ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, а щодо ОСОБА_9 - висока (а.п. 37-40, 43-46).
Також судом ураховано їх щире каяття, що визнано обставиною, яка пом`якшує покарання, а обставиною, яка обтяжує покарання, - вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану.
При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності пом`якшуючої покарання обставини - активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки, як було встановлено апеляційним судом, обставини у цьому провадженні були встановлені шляхом проведення слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, а обвинувачені не надавали органам досудового розслідування будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи.
Отже, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням осіб винних, пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, а також інших обставин справи, на які засуджені посилаються в своїх касаційних скаргах, апеляційний суд обґрунтовано визнав можливим призначити ОСОБА_8 мінімальне покарання, а ОСОБА_9 - наближене до мінімального покарання, яке передбачене санкцією ч. 2 ст. 190 КК України.
При цьому апеляційний суд обґрунтовано визнав неможливим застосування до ОСОБА_8 і ОСОБА_9 положень ст. 75 КК України, з чим погоджується й суд касаційної інстанції.
Верховний Суд вважає, що призначене ОСОБА_8 і ОСОБА_9 покарання є справедливим, співмірним характеру вчинених дій, відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості, а тому немає підстав для визнання такого покарання явно несправедливим через суворість або призначеним у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд