ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , у режимі відеоконференції захисника ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупотерпілого ОСОБА_6 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021078160000030, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 квітня 2022 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК та засуджено до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Цивільний позов ОСОБА_6 задоволено частково, постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь потерпілого 197 220 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 5000 грн - моральної шкоди та 7000 грн витрат на правову допомогу.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що він 17 лютого 2021 року приблизно о 15:00, перебуваючи в Нересницькій лікарні, розташованій на АДРЕСА_2 , під час сварки із ОСОБА_6 на ґрунті особистих неприязних відносин умисно завдав йому одного удару рукою в обличчя, чим заподіяв легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 21 грудня 2022 року скасував вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 в частині стягнення з останнього на користь потерпілого матеріальної шкоди в розмірі 197 220 грн та відмовив у задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 у цій частині.
У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, і заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову щодо стягнення із ОСОБА_8 матеріальної шкоди та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Суть доводів касаційної скарги потерпілого зводиться до тверджень про незаконність і необґрунтованість рішення апеляційного суду, за яким йому відмовлено у відшкодуванні заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди.
Як зазначає потерпілий, через протиправні дії ОСОБА_8 він був змушений звернутися до стоматолога, який йому роз`яснив, що реабілітація передніх зубів неможлива за відсутності здорового прикусу кутніх зубів і зубів, що межують із названими, а тому він погодився на запропонований лікарем курс лікування.
Стверджує, що без лікування інших зубів лікар не міг провести лікування пошкоджених зубів.
На переконання потерпілого, є хибним висновок апеляційного суду стосовно того, що в позовній заяві він вказав на пошкодження інших зубів, а не тих, які зазначено в обвинувальному акті, оскільки відповідно до методик нумерації зубів у стоматології це ті самі зуби, що встановлені лікарем-стоматологом та визначені судово-медичною експертизою.
Звертає увагу на те, що апеляційний суд порушив його право на відшкодування шкоди, завданої йому в результаті вчинення кримінального правопорушення.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу потерпілого захисник засудженого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 , посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, наголошує на законності й обґрунтованості рішення апеляційного суду та просить касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постановлене щодо ОСОБА_8 судове рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 , надавши відповідні пояснення, підтримав касаційну скаргу в повному обсязі.
Прокурор ОСОБА_5 теж висловив міркування, у яких підтримував касаційну скаргу потерпілого.
Захисник ОСОБА_7 ,навівши відповідні аргументи, заперечив проти задоволення касаційної скарги потерпілого.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку,що касаційна скарга потерпілого підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 433Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених місцевим судом, а також правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 125 КК та вирішення цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди Верховний Суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині потерпілий не оскаржує.
Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи потерпілого стосовно необґрунтованої відмови апеляційним судом у задоволенні цивільного позову в частині стягнення на його користь заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди колегія суддів уважає слушними з огляду на таке.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Частиною 5 ст. 128 КПК передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
За змістом ч. 1 ст. 129 КПК суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру цивільного позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Загальними вимогами цивільного процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.
Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази, позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених кримінальним правопорушенням, установити зв`язок між злочинним діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.
Приписами ч. 1 ст. 368, частинами 3, 4 ст. 374 КПК передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд, підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.
Цих вимог закону під час вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 у частині стягнення на користь потерпілого заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди апеляційний суд не дотримав.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, внаслідок вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струсу головного мозку, травматичного видалення мосто-протезу 2, 1, 1, 2 зубів із частковим пошкодженням зубів на верхній щелепі та у вигляді забою верхньої і нижньої губи.
З метою відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди, зокрема майнової, потерпілий подав до суду позовну заяву. На її обґрунтування ОСОБА_6 указав, що внаслідок удару в обличчя в нього були зламані 11, 12, 21 та 22 зуби і вартість їх відновлення становить 160 000 грн, просив стягнути з ОСОБА_8 зазначену суму в рахунок відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди.
Водночас під час судового розгляду, ОСОБА_6 подав до суду доповнення до позовної заяви, у якому просив стягнути із засудженого 197 220 грн та вказував, що саме цю суму витратив на відновлення вибитих зубів. Також до заяви потерпілий долучив довідку ФОП ОСОБА_10 про проведення йому в період з 02 березня 2021 року до 08 березня 2022 року лікувально-діагностичних маніпуляцій та їх вартість, а також копії квитанцій із Приват24.
Місцевий суд визнав вимоги потерпілого обґрунтованими й постановив стягнути заявлене ОСОБА_6 відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі.
Не погоджуючись із вироком місцевого суду в частині стягнення відшкодування матеріальної шкоди, засуджений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_11 подали апеляційні скарги, у яких вказували на необґрунтоване визначення місцевим судом розміру матеріальної шкоди, яку необхідно стягнути із засудженого на користь потерпілого. Крім того, захисник у скарзі порушив питанняпро повторне дослідження доказів у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 404 КПК, зокрема цивільного позову й додатків до нього, поданих 01 лютого та 01 квітня 2022 року, копії висновку експерта від 23 лютого 2021 року № 51, клопотання ОСОБА_6 про проведення додаткової експертизи та висновку експерта від 25 березня 2021 року № 78, копії постанови про призначення судово-медичної експертизи стосовно ОСОБА_8 та висновку експерта від 03 березня 2021 року № 52.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 в апеляційному порядку, дійшов висновку, що розмір стягнутого місцевим судом із засудженого на користь потерпілого відшкодування матеріальної шкоди не підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а тому частково задовольнив апеляційні скарги сторони захисту, скасував вирок місцевого суду в частині стягнення із засудженого на користь потерпілого відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 197 220 грн та відмовив у задоволенні цивільного позову в цій частині.
Своє рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що з ОСОБА_8 стягнуто відшкодування матеріальної шкоди, розмір якого не підтверджений зібраними у кримінальному провадженні доказами. Зокрема, суд зазначив, що в позовній заяві та доповненні до неї потерпілий зазначив про пошкодження інших зубів (11, 12, 21, 22), ані ж тих, про які вказано в обвинувальному акті. Також із пред`явленої ФОП ОСОБА_10 довідки про проведення потерпілому лікувально-діагностичних маніпуляцій вбачається, що ОСОБА_12 було надано послуги з лікування 15 - 21, 23, 26 - 28 зубів і вартість лікування цих зубів включено до розміру заподіяної потерпілому матеріальної шкоди без належного обґрунтування необхідності цього лікування й потреби у проведенні вказаних у довідці процедур.
Однак Верховний Суд не може погодитися з такими висновками апеляційного суду з огляду на таке.
На підставі приписів ст. 1166 ЦК завдана неправомірними діями майнова шкода, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як убачається з наявного в матеріалах кримінального провадження обвинувального акта, через неправомірні дії засудженого ОСОБА_12 були заподіяні тілесні ушкодження.
У справі було проведено дві судово-медичні експертизи.
Згідно з першим висновком експерта від 18 лютого 2021 року № 51 у ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження, зокрема травматичне видалення мосто-протезу 2, 1, 1, 2 зубів із частковим пошкодженням зубів на верхній щелепі.
Потерпілий подав клопотання про проведення повторної судово-медичної експертизи, у якому вказував на те, що під час проведення експертизи його не було оглянуто стоматологом, а відповідно до довідки, виданої стоматологом ОСОБА_10 , який оглядав ОСОБА_6 , у результаті його обстеження було виявлено: перелом коронкової частини зуба 12, перелом коронково-кореневої частини зубів 11, 21 та перелом кореня зуба 22. У зв`язку з тим, що зазначена довідка суперечить висновку експерта від 18 лютого 2021 року № 51, ОСОБА_6 просив провести повторну судово-медичну експертизу.
Згідно з другим висновком експерта (додаткова експертиза) від 25 березня 2021 року № 78 у потерпілого на верхній щелепі виявлено відсутність мосто-зубного протеза на 12, 11, 21, 22 зубах та наявні утоншені каріозно змінені 12, 11, 21, 22 зуби.
Таким чином, за висновками проведених у справі експертиз, ОСОБА_6 було заподіяно легкі тілесні ушкодження.
У позовній заяві та доповненні до неї потерпілий просив відшкодувати заподіяні збитки, пов`язані з відновленням вибитих зубів.
Апеляційний суд, як зазначалося вище, відмовив у задоволенні цивільного позову в частині стягнення відшкодування матеріальної шкоди та дійшов висновку, що в поданій позовній заяві та доповненні до неї потерпілий указував про пошкодження інших зубів (11, 12, 21, 22), ані ж тих, про які зазначено в обвинувальному акті.
Однак, як убачається з матеріалів справи, зуби 2, 1, 1, 2 та 12, 11, 21, 22 є тими самими зубами, про травматичне видалення мосто-протезу яких з частковим пошкодженням зубів на верхній щелепі зазначено у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним. У ході їх визначення застосовувалися різні системи нумерації.
Крім того, відмовляючи в задоволенні цивільного позову в частині стягнення відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі, апеляційний суд залишив поза увагою те, що за даними наданої потерпілим довідки ФОП ОСОБА_10 . ОСОБА_6 було проведено лікування, крім інших зубів, і тих зубів, про пошкодження яких йдеться у цій справі.
Таким чином, апеляційний суд не звернув належної уваги на вищенаведене та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні цивільного позову в частині стягнення відшкодування матеріальної шкоди, а тому постановлене за результатом такої процедури судове рішення не можна вважати таким, що відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Беручи до уваги особливості касаційного розгляду, визначені в ст. 433 КПК, за якими суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути вказані порушення.
За викладених вище обставин касаційна скарга потерпілого підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду у відповідній частині - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене, усунути вказані недоліки та постановити законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд