ПОСТАНОВА
ВСТАНОВИЛА:
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга засудженого ОСОБА_2 , у якій порушується питання про перевірку вказаних судових рішень у касаційному порядку.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 387 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК України 1960 року) зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 цього Кодексу.
Проте засуджений указаних норм кримінально-процесуального закону при поданні касаційної скарги не дотримався та подав скаргу, яка не відповідає приписам ст. 350 КПК України 1960 року.
Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК України 1960 року в касаційній скарзі повинно бути зазначено в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування з огляду на положення ч. 1 ст. 398 цього Кодексу, якою передбачено, що підставами для скасування або зміни вироку та ухвали касаційним судом є істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК України 1960 року), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК України 1960 року) та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого
(ст. 372 КПК України 1960 року).
Однак у своїй касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість вироку та ухвали щодо нього, окрім іншого, наводить доводи, що стосуються однобічності, неповноти досудового та судового слідства, невідповідності висновків судів, викладених у вказаних судових рішеннях, фактичним обставинам справи та правової оцінки доказів наданої судами першої та апеляційної інстанцій.
Суд касаційної інстанції звертає увагу засудженого, що однобічність, неповнота досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи є підставами для скасування або зміни вироку при перегляді справи судом апеляційної інстанції, разом з тим, відповідно до ст. 398 КПК України 1960 року не є підставами для скасування або зміни судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до приписів п. 5 ч. 1 ст. 350 КПК України 1960 року в касаційній скарзі зазначається прохання особи, яка подає касаційну скаргу.
Таке прохання має узгоджуватися із приписами ст. 396 КПК України 1960 року, згідно з якими в результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне з таких рішень:
1) залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги - без задоволення; 2) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий або апеляційний розгляд; 3) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу; 4) змінює вирок, постанову чи ухвалу.
На виконання цих положень закону засуджений просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити за підсудністю в суд першої інстанції на новий судовий розгляд або закрити кримінальну справу. Отже, всупереч п. 5 ч. 1 ст. 350 КПК України 1960 року касаційна скарга засудженого не містить чітких вимог до суду касаційної інстанції.
Крім того, всупереч вимогам ч. 1 ст. 387 КПК України 1960 року до касаційної скарги не додано копії оскаржуваних судових рішень.
З урахуванням того, що касаційний суд відповідно до правил ст. 395 КПК України 1960 року перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення в тій частині, в якій воно було оскаржене, недотримання ст. 350 цього Кодексу перешкоджає вирішенню питання про витребування справи.
У зв`язку із зазначеним, відповідно до вимог ч. 2 ст. 388 КПК України 1960 року, справа може бути витребувана для її перевірки у касаційному порядку, лише за умови усунення зазначених недоліків та надходження повторної касаційної скарги в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК України 1960 року, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребуванні матеріалів справи.
Керуючись ст. 388 КПК України 1960 року та пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України 2012 року, Суддя