ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року про повернення апеляційної скарги.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов`язки, визначені ст. 76 КК України.
Не погоджуючись із вироком місцевого суду, ОСОБА_7 11 лютого 2023 року подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року ОСОБА_7 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року, а його апеляційну скаргу з доданими матеріалами повернуто ОСОБА_7 .
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вважає, що наведенні ним причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними, що було невірно оцінено апеляційним судом. Зокрема суд не надав належної оцінки тому, що ним не отримано від суду копії вироку щодо нього, копію вироку він отримав від захисника лише 16 січня 2023 року, оскільки до цього у захисника не було його актуального номеру телефону.
Також зазначає, що рішення про необхідність подання апеляційної скарги ним прийнято після того, як він дізнався, що ухвалою Київського апеляційного суду від 26 січня 2023 року повернуто апеляційну скаргу захисника, подану в його інтересах.
Крім цього, за змістом касаційної скарги ОСОБА_7 посилається на незаконність вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року щодо нього, а також ухвали Київського апеляційного суду від 26 січня 2023 року, якою повернуто апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на вказаний вирок суду першої інстанції.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав подану касаційну скаргу і просив її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі положеннями ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з положеннями ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Доводи ОСОБА_7 про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно та необґрунтовано відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження й повернув його апеляційну скаргу, не вбачаються обґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст.116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Під поважними причинами потрібно розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені скаржником.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
При цьому ч. 3 ст. 395 цього Кодексу передбачає, що лише для особи, яка перебуває під вартою, строк подання апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Тобто законодавцем виключення щодо початку обчислення строку на апеляційне оскарження судового рішення зроблено лише для осіб, які перебувають під вартою, й більше ні для кого.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_7 ухвалено 19 жовтня 2022 року.
Згідно зі змістом вироку ОСОБА_7 як обвинувачений брав участь у судовому засіданні, під вартою не перебував, тому строк на апеляційне оскарження йому обчислюється саме з цього дня, і останнім днем для подання апеляційної скарги у визначений законом строк було 21 листопада 2022 року, адже 19 листопада 2022 року є суботою.
Однак ОСОБА_7 звернувся до суду з апеляційною скаргою і клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження лише 11 лютого 2023 року, тобто поза межами визначеного законом строку, що ним не заперечується.
За змістом оскарженої ухвали апеляційного суду, клопотання про поновлення пропущеного строку ОСОБА_7 обґрунтовував тим, що він з 01 жовтня 2022 року перебував на навчанні в Польщі, копію вироку не отримував, з текстом вироку ознайомився лише 16 січня 2023 року за допомогою свого захисника, який надав йому копію вироку.
При цьому у касаційній скарзі ОСОБА_7 зазначає, що ухвалив рішення про необхідність скористатись своїм правом на оскарження вироку суду першої інстанції лише після того, як дізнався, що ухвалою Київського апеляційного суду від 26 січня 2023 року було повернуто апеляційну скаргу його захисника на вирок щодо нього.
Тобто підставою для звернення ОСОБА_7 з апеляційною скаргою стало саме повернення апеляційної скарги його захисника, а не певні об`єктивні обставини, які унеможливили чи ускладнили подання ним самим апеляційної скарги у визначений законом строк, враховуючи, що він, як указується в оскарженій ухвалі апеляційного суду, відбув на навчання за кордон ще до завершення розгляду його провадження по суті місцевим судом.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, правильно встановивши, що строк на апеляційне оскарження пропущений, і скаржник в апеляційній скарзі не наводить обставин, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення ОСОБА_7 , пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк, на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України дійшов обґрунтованого висновку про те, що апеляційна скарга підлягає поверненню, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є підставою для скасування ухвали апеляційного суду, в ході касаційного провадження не встановлено.
Стосовно доводів у касаційній скарзі ОСОБА_7 про незаконність вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року щодо нього, а також ухвали Київського апеляційного суду від 26 січня 2023 року, якою повернуто апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на вказаний вирок суду першої інстанції, то зазначені судові рішення не є предметом перегляду у цьому касаційному провадженні й касаційних вимог щодо цих судових рішень касаційна скарга не містить.
Тому, керуючись положеннями ст. ст. 412, 413, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд