ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , виправданого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), потерпілого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), представника потерпілого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції), прокурора ОСОБА_9 , розглянув у судовому засіданні касаційні скарги прокурора та представника потерпілого - ПрАТ «Будівельне управління - 62» ОСОБА_7 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року у кримінальному провадженні № 12012150180000006 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стрия Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Галицького районного суду м. Львова від 25 квітня 2017 року ОСОБА_5 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) через недоведеність вчинення ним цих кримінальних правопорушень.
Вирішено питання про запобіжний захід.
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачувався в тому, що він у період з грудня 2008 року по 28 жовтня 2011 року будучи директором ТзОВ «Дельтабуд» та маючи умисел на протиправне заволодіння грошовими коштами ПрАТ «Будівельне управління - 62» (далі - ПрАТ «БУ-62») шляхом зловживання своїм службовим становищем, за невстановлених обставин і в невстановлений час отримав у невстановлених службових осіб Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (далі - ЗУКБ МОУ) екземпляр «Акта № приймання виконаних будівельних робіт за 2009 рік» на суму 852 892, 80 грн (далі - Акт), складений між генпідрядником - ПрАТ «БУ-62» та замовником - ЗУКБ МОУ.
Надалі, реалізовуючи свій умисел на протиправне заволодіння чужими коштами та достовірно знаючи про анулювання цього Акта, не будучи стороною у договірних відносинах, які існували між ЗУКБ МОУ та ПрАТ «БУ-62», умисно замінив у ньому першу сторінку на іншу з неправдивими відомостями де було вказано, що період виконання робіт - березень 2009 року та зазначено, що субпідрядником цих робіт виступило ТОВ «Дельтабуд».
28 жовтня 2011 року ОСОБА_5 в інтересах ТзОВ «Дельтабуд»подав до Господарського суду Львівської області позовну заяву про стягнення з ПрАТ «БУ-62» грошових коштів в сумі 1 076 451, 10 грн з метою отримання рішення суду про стягнення неіснуючої заборгованості в примусовому порядку, чим увів державний судовий орган в оману.
Рішенням господарського суду Львівської області від 17 січня 2012 року (справа № 5015/6746/11) вказаний позов було повністю задоволено та стягнуто на користь ТзОВ «Дельтабуд» 1 076 451, 10 грн, з яких 852 892, 80 грн - основний борг, 65 494, 74 грн - 3% річних та 158 063, 53 грн - інфляційних. Це рішення набрало законної сили і було скеровано для виконання у встановленому законом порядку. Проте вказані кошти з причин, які не залежали від волі ОСОБА_5 , не були перераховані на рахунок стягувача.
З метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ОСОБА_5 знищив оригінал «Акта № 1 прийняття виконаних робіт за березень 2009 року між замовником - ЗУКБ МОУ, генпідрядником - ПрАТ «БУ-62» та субпідрядником - ТзОВ «Дельтабуд» », про що було складено Акт знищення документів від 17 квітня 2012 року № 3-О.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 20 грудня 2017 року вирок суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2019 року касаційні скарги прокурора та представника потерпілого було задоволено частково, вказану ухвалу апеляційного суду скасовано в зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначено новий розгляд у цьому суді.
При повторному перегляді Львівський апеляційний суд ухвалою від 12 грудня 2022 року апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого залишив без задоволення, а вирок місцевого суду без змін.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_10 , який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність,просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.
На думку прокурора, судом апеляційної інстанції не було виконано вказівок суду касаційної інстанції, зазначених у постанові від 05 лютого 2019 року.
Так, у вказаному рішенні суд касаційної інстанції зокрема зазначив, що в разі визнання недопустимими відомостей, які містяться у висновку експерта від 06 травня 2014 року № 023/14 суд має оцінити їх з огляду на дотримання процесуального порядку призначення і проведення експертизи; з`ясування компетентності експерта і перевірку обставин, за яких він повинен був підлягати відводу; дотримання вимог закону щодо форми та змісту висновку експерта; допустимість об`єктів, наданих на експертизу. При цьому, оцінюючи допустимість об`єктів експертного дослідження, суд має виходити із конкретної мети його проведення та тих питань, які поставлені на вирішення експертним шляхом.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції залишив без належної оцінки Акт звірки взаємних розрахунків між ТзОВ «Дельтабуд» та ЗАТ «БУ-62» від 01 жовтня 2010 року (згідно з яким заборгованість останнього становить 127 923, 60 грн), а також довідку завідувача сектору інспектування у Городоцькому районі Львівської об`єднаної державної фінансової інспекції від 07 жовтня 2013 року щодо перевірки правильності використання коштів на виконання субпідрядних робіт ТзОВ «Дельтабуд» згідно з укладеними договорами з ПрАТ «БУ-62», відповідно до якої дебіторська заборгованість останнього в сумі 852 892, 80 грн відсутня, а тому підтвердження вказаної заборгованості лише відомостями, що містяться в «Акті № приймання виконаних будівельних робіт за березень 2009 року» є сумнівним.
Крім цього зазначає, що з аналізу копії «Акта № 1 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2009 року» вбачається, що на стор. 21 у рядках за порядковим № 269-271 містяться роботи, які відносяться до загальнобудівельних, а не сантехнічних, які відповідно до договорів виконувались ТзОВ «Дельтабуд», що залишилось поза увагою судів обох інстанцій і свідчить про ймовірну підробку цього Акта з використанням первинного документу наданого замовнику будівництва.
Про вказані обставини стверджувалось у апеляційних скаргах прокурора та сторони потерпілого, однак жодної оцінки цим доводам суд апеляційної інстанції не дав.
З огляду на ці обставини прокурор вважає, що рішення апеляційного суду ухвалено без додержання вимог статей 370 та 419 КПК.
Представник потерпілого - ОСОБА_7 у касаційній скарзі, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржуване рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування цих вимог наводить доводи, які в цілому аналогічні тим, що викладені в касаційній скарзі прокурора та посилається на невідповідність висновків суду у вироку фактичним обставинам справи.
Вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно й без відповідного обґрунтування не було взято до уваги належні та допустимі докази, наявні в матеріалах кримінального провадження, стосовно обставин справи та факту невиконання ТОВ «Дельтабуд» субпідрядних робіт у березні 2009 року. Зауважує на те, що за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для вирішення справи, місцевий суд у вироку не зазначив, чому він узяв до уваги одні докази та відкинув інші.
Вважає, що при перегляді вироку апеляційний суд не усунув порушень допущених місцевим судом і не виконав вказівок суду касаційної інстанції, а тому оскаржуване рішення є незаконним, оскільки ухвалено без додержання вимог статей 370 та 419 КПК.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
У судовому засіданні прокурор, потерпілий та його представник підтримали вимоги касаційних скарг.
Виправданий та його захисник просили залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення без зміни.
Мотиви Суду
Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За правилами ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статей 8 та 9 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, згідно з яким людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права та кримінальний процесуальний закон застосовуються у кримінальному провадженні з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винний у вчиненні цього злочину.
Відповідно до положень ст. 17 КПК ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.
Статтею ст. 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). Згідно з вимогами ч. 2 ст. 91 КПК доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів із метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Цих вимог закону суди обох інстанцій дотримались.
Відповідно до змісту ст. 92 КПК обов`язок доказування обвинувачення в кримінальному провадженні покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна довести у суді винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.
Висновок суду першої інстанції про недоведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень і необхідність його виправдання у пред`явленому обвинуваченні зроблений на підставі ретельного аналізу доказів зібраних у кримінальному провадженні і досліджених у судовому засіданні, зміст яких детально наведено у вироку, та яким цей суд надав належну правову оцінку. Приймаючи таке рішення, районний суд дотримався критеріїв доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
Цей висновок є достатньо вмотивованим і ґрунтується на доказах, які були предметом безпосереднього дослідження та аналізу як суду першої, так і апеляційної інстанцій з додержанням вимог ст. 94 КПК, а саме: показаннях виправданого ОСОБА_5 , представників потерпілого - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , експерта ОСОБА_21 ; договорах від 02 серпня 2007 року № 227/ДБ-218-Буд (між ЗУКБ МОУ та ПрАТ «БУ-62»), від 08 квітня 2008 року № 11 та від 15 вересня 2008 року № 11-1 (між ПрАТ «БУ-62» та ТзОВ «Дельтабуд»); копіях «Акта № 1 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2009 року» на суму 852 892, 8 грн та «Акта приймання виконаних робіт за вересень 2008 року»; видаткових накладних ПрАТ «БУ-62» та реєстрі отриманих матеріалів за 2008-2009 роки; витягу з Акта від 04 березня 2010 року №234/5/52 ревізії фінансової та господарської діяльності ЗУКБ МОУ за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року (відповідно до якої кредиторська заборгованість у сумі 2 027 026, 60 грн у річній фінансовій звітності станом на 01.01.2010 не відображена); судових рішеннях судів господарської юрисдикції усіх інстанцій у справі №5015/6746/11 за позовом ТзОВ «Дельтабуд» до ПрАТ «БУ-62» про стягнення заборгованості по «Акту № 1 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2009 року», а саме 852 892, 80 грн основного боргу, 3% річних - 65 494, 79 грн та 158 063, 53 грн інфляційних втрат; висновках експертів від 22 червня 2012 року № 2107 (надано копію Акта приймання виконаних робіт за березень 2009 року), від 06 травня 2014 року № 023/14 (згідно з висновками якої відомості Акта № 1 приймання виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-2в) за березень 2009 року на суму 852 892, 80 грн. співпадають із відомостями Акта № приймання виконаних підрядних робіт за 2009 рік на суму 852 892, 80 грн) та інших письмових доказів, які в своїй сукупності отримали належну оцінку судів обох інстанцій.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), що покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів у справі, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушенням.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, судові рішення у ньому вже перевірялися Верховним Судом.
Так, постановою Верховного Суду від 05 лютого 2019 року (з уточненнями від 12 листопада 2019 року) касаційні скарги прокурора та представника потерпілого задоволено частково, ухвалу апеляційного суду від 20 грудня 2017 року скасовано через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та призначено новий розгляд у цьому суді. Приймаючи таке рішення суд касаційної інстанції у постанові вказав, що в порушення вимог ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції не дослідив повторно докази, на дослідженні яких наполягав прокурор, і свого рішення належним чином не мотивував.
За правилами ч. 2 ст. 439 КПК вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
Цих вказівок суд апеляційної інстанції при повторному перегляді вироку дотримався.
З матеріалів справи вбачається, що не погодившись із вироком прокурор та представник потерпілого подали апеляційні скарги в яких покликались на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і просили це рішення скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів і призначити йому покарання в межах санкції кримінального закону, який передбачає відповідальність за їх вчинення. Прокурор у скарзі також просив повторно дослідити докази у справі.
Апеляційний суд належним чином перевірив усі доводи апеляційних скарг, які є аналогічними тим, що зазначені прокурором і представником потерпілого в касаційних скаргах, провів у справі часткове судове слідство, дослідив та проаналізував докази, про дослідження яких просили останні, надав цим доказам відповідну оцінку на предмет їх допустимості, а сукупності зібраних доказів - на предмет їх достатності для підтвердження висунутого обвинувачення, на підставі чого дійшов умотивованого висновку про законність рішення місцевого суду.
При цьому суд апеляційної інстанції, на виконання вказівок Верховного Суду, за клопотанням прокурора та представника потерпілого повторно дослідив та проаналізував наступні докази:
- лист ЗУКБ МОУ від 5 грудня 2011 року № 461, згідно якого в першому кварталі 2009 року підтверджено виконання будівельних робіт на суму 852 892, 80 грн. Акт про виконання робіт був направлений генпідрядною організацією (ПрАТ «БУ-62») для підписання замовником, однак через відсутність фінансування в подальшому був анульований. У матеріалах кримінального провадження наявний лист від 18 вересня 2010 року № 237 в якому ЗУКБ МОУ підтверджує ТзОВ «Дельтабуд» вартість виконаних робіт у розмірі 852 892, 80 грн;
- копію позовної заяви ТзОВ «Дельтабуд» від 28 жовтня 2011 року про стягнення з ПрАТ «БУ-62» грошових коштів у сумі 1 076 451, 10 грн;
- Акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року (замовник ЗУКБ МОУ, генпідрядник ПрАТ «БУ-62») на суму 474 150 грн та Акт № 2 приймання виконаних робіт за грудень 2008 року (замовник ЗУКБ МОУ, генпідрядник ПрАТ «БУ-62») на суму 378 741, 60 грн (з виправленнями);
- копію листа ЗУКБ МОУ від 17 листопада 2008 року № 708, наказу департаменту ЛМР від 10 грудня 2008 року № 936, Акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - 2 черги забудови житлового кварталу (першого етапу 120-квартирного житлового будинку) на вул. Стрийській, рішення ЛМР від 26 грудня 2008 року № 1420;
- документи, які підтверджують повноваження ОСОБА_20 при складанні та підписанні документів від імені ЗУКБ МОУ, та лист від 5 грудня 2011 року № 461, щодо анулювання Акта виконаних підрядних робіт;
- оригінал Акта звірки взаємних розрахунків ТзОВ «Дельтабуд» та ПрАТ «БУ-62» від 01 жовтня 2010 року, згідно з яким заборгованість останнього станом на вказану дату становить 127 923, 60 грн (як пояснив у судовому засіданні ОСОБА_5 , вказаний Акт був складений під час підготовки позовної заяви до господарського суду (справа № 29/116/10));
- довідку завідувача сектору інспектування у Городоцькому районі Львівської обласної державної фінансової інспекції від 07 жовтня 2013 року щодо перевірки правильності використання коштів на виконання субпідрядних робіт ТзОВ «Дельтабуд» згідно з укладеними договорами від 08 квітня 2008 року № 11 та від 15 вересня 2008 року № 11-1 із ПрАТ «БУ-62», згідно з якою за виконані роботи між ПрАТ «БУ-62» та ТзОВ «Дельтабуд» проведено розрахунки на загальну суму 2 182 923, 60 грн, порушень не виявлено;
- копії платіжних доручень ПрАТ «БУ-62» про перерахування коштів ТзОВ «Дельтабуд» згідно з укладеними договорами про виконання будівельних робіт, які свідчать про перерахування коштів за виконані роботи;
- оригінал Акта від 17 квітня 2012 року № 3-о про знищення документів, термін зберігання яких закінчився, в тому числі «Акта № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2009 року»;
- оригінал фінансових звітів ТзОВ «Дельтабуд» за 2007, 2010, 2011 та 2012 роки, згідно з якими кредиторська заборгованість ПрАТ «БУ-62» в сумі 852 892, 80 грн у відповідних графах відсутня, що свідчить лише про незазначення такої у відповідних графах;
- супровідний лист Городоцької ОДПІ у Львівській області Головного управління Міністерства доходів від 23 травня 2014 року № 4089/10/2201, в якому міститься інформація про задекларовані ТзОВ «Дельтабуд» скориговані валові доходи згідно декларацій податку на прибуток за період з 2006 - 2014 років, де в статті «загальні валові доходи за 2009 рік» відсутня дебіторська заборгованість в сумі 852 892, 80 грн, який не може бути джерелом інформації про наявність чи відсутність певних фактів, при цьому жодних порушень податкового законодавства за вказаний період не встановлено.
При цьому Суд вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду в оскаржуваному рішенні про те, що вказані докази свідчать лише про наявність договірних відносин між ЗУКБ МОУ (замовник), ПрАТ «БУ-62» (генеральний підрядник) та ТзОВ «Дельтабуд» (субпідрядник), та претензійну роботу останнього щодо стягнення заборгованості за виконані договірні зобов`язання.
Також суд апеляційної інстанції не залишив без уваги і ретельно проаналізував висновок судової будівельно-технічної експертизи від 06 травня 2014 року № 023/14, відповідно до якого відомості вказані в «Акті № 1 приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) за березень 2009 року» на суму 852 892, 80 грн співпадають із відомостями зазначеними в «Акті № приймання виконаних підрядних робіт за 2009 року» на суму 852 892, 80 грн. При цьому експертом виявлені незначні розбіжності в оформленні і назвах перших аркушів Актів, наявними підписами і печатками, відсутність варіантів в поз. 228, 229, 230, 231, 240, а також розділу підсумкових витрат енергоносіїв для усміх машин в «Розрахунках загальновиробничих витрат до Акта КБ-2в».
Проаналізувавши цей висновок експерта суд апеляційної інстанції погодився з позицією місцевого суду про те, що оскільки така була проведена лише на підставі копій документів, які є в матеріалах справи, без виїзду експерта на об`єкт, з урахуванням наданих ним пояснень у суді, його не можна вважати повним, а тому він не може бути покладений в основу обвинувального вироку.
Як убачається з матеріалів провадження, 20 листопада 2012 року за заявою голови правління ПрАТ «БУ-62» ОСОБА_11 до ЄРДР за № 12012150180000006 були внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК, щодо неправомірних дій працівників ТзОВ «Дельтабуд», які підробили Акт приймання виконаних робіт за 2009 рік (т. 1, а.к.п. 1).
Ухвалою господарського суду Львівської області від 04 жовтня 2012 року (справа № 5015/2789/12) було відмовлено у задоволенні заяви ПрАТ «БУ-62» про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень постановлених у справі за позовом ТзОВ «Дельтабуд» до ПрАТ «БУ-62» про стягнення заборгованості (справа № 5015/6746/11), в якій заявник, як на нововиявлені обставини, вказував на підробку ТзОВ «Дельтабуд» Акта виконаних робіт за березень 2009 року.
Під час допиту в суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 пояснив, що в зв`язку з необхідністю виконання ТзОВ «Дельтабуд» гарантійного обслуговування згідно з умовами пункту 5.7. Договору від 15 вересня 2008 року № 11-1 (відповідно до яких термін гарантійного обслуговування визначався протягом 12 місяців із часу підписання акту здачі-приймання виконаних робіт), було проведено манометричне випробування всіх систем на герметичність, про що сторони склали та підписали відповідні акти від 20 березня 2009 року, що передували складанню та підписанню Акта № 1 за березень 2009 року між ПрАТ «БУ-62» та ТОВ «Дельтабуд», що і започаткувало обчислення терміну на гарантійне обслуговування сантехнічних мереж та систем. Саме в Акті № 1 за березень 2009 року містився відбиток печатки Замовника - ЗУКБ МОУ та підпис представника Замовника, які підтверджували факт початку гарантійних зобов`язань. На думку ОСОБА_5 , звернувшись із вказаною заявою до правоохоронних органів, після чого відносно нього було розпочато кримінальне провадження, ПрАТ «БУ-62» у такий спосіб намагається ухилитися від виконання судового рішення господарського суду про стягнення з останнього існуючої заборгованості за виконані роботи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на необхідність дотримуватися принципу юридичної визначеності, який є одним із фундаментальних аспектів верховенства права і передбачає повагу до принципу «res judicata» - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду тільки тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою касацію, а сама можливість існування двох думок на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть бути лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України»).
Під час розгляду кримінального провадження в судах обох інстанцій було створено необхідні умови для реалізації сторонами принципів змагальності й диспозитивності, закріплених у статтях 22 та 26 КПК. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні й доведеності їх переконливості перед судом.
Ухвала апеляційного суду за змістом є належним чином обґрунтованою та вмотивованою і відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК, у ній наведені відповідні мотиви та положення закону, якими керувався цей суд при ухваленні свого рішення.
Наведені в касаційних скаргах доводи прокурора та представника потерпілого не спростовують правильності висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, і не ставлять під сумнів його законність.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які можуть тягнути за собою зміну або скасування оспорюваного судового рішення, а тому підстав для задоволення касаційних скарг колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд