ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 911/1115/22

1.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 10.01.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023, позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" (далі - ТОВ "Агротехсоюз") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гаван" Плюс" (далі - ТОВ "Агрофірма "Гаван" Плюс") грошові кошти - завдаток, а саме грошовий еквівалент 207 285, 37 доларів США, що підлягає сплаті у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не виконано зобов`язань з поставки товару за укладеним між сторонами договором у встановлені строки, а тому позивач відповідно до пункту 7.4. договору купівлі-продажу мав право в односторонньому порядку розірвати договір та вимагати повернення завдатку.

1.2. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 заяву ТОВ "Агрофірма "Гаван" Плюс" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Агротехсоюз" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн є розумно необхідною, співмірною та обґрунтованою, тому саме така сума належить до включення до судових витрат по справі та розподілу між сторонами відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок сплаченого судового збору, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 454,73 грн витрат зі сплаті судового збору за подання позовної заяви.

2.1. Не погоджуючись з додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023, ТОВ "Агротехсоюз" у касаційній скарзі просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не перевірив обставини та матеріали справи, які стосуються апеляційного оскарження, у той час як відповідач наполягав на тому, що договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 15.05.2023 між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Клименко і партнери" є нікчемним в силу статті 13 Закону України "Про забезпечення i прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Так, такий договір є нікчемним з тих підстав, що територія, на якій перебуває позивач відноситься до тимчасово окупованої території з 24.02.2022.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що для застосування норм вказаного вище Закону м. Нова Каховка мало бути віднесено до окупованих територій рішенням Ради національної безпеки і оборони України, якого не було, а тому договір від 15.05.2023 про надання професійної правничої (правової) допомоги не може вважатись нікчемним.

Проте заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції проігнорував, що під час розгляду справи (12.07.2023) в суді апеляційної інстанції представництво позивача у справі здійснювалося на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 15.05.2023, який укладено під час дії редакції Закону України "Про забезпечення i прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" відповідно до якого відсутні будь-які прив`язки до Рішення Ради національної безпеки і оборони України.

Крім того заявник касаційної скарги вважає, що питання стосовно додаткового стягнення витрат щодо судового збору не було предметом розгляду і фактично є порушенням вимог процесуального законодавства. Отже, суд апеляційної інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог.

2.2. У відзиві на касаційну скаргу, заперечуючи проти її задоволення, ТОВ "Агрофірма "Гаван" Плюс" просить відмовити в її задоволенні з підстав, наведених у відзиві, акцентуючи увагу, зокрема, на тому, що право на професійну правничу допомогу гарантоване статтею 59 Конституції України та положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

3.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом норм права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

3.2. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 цього ж Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Згідно з положеннями частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

3.3. Суд апеляційної інстанції установив, що 15.05.2023 у місті Києві між Адвокатським об`єднанням "Клименко і Партнери", в особі учасника-партнера Об`єднання Уланівського С. Є., який діє на підставі довіреності від 08.01.2022 № 1705 (об`єднання) та ТОВ "Агрофірма "Гаван" Плюс", в особі директора Мелконяна Г. М., який діє на підставі статуту (клієнт), укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги, предметом якого є надання об`єднанням усіма законними методами та способами професійної правничої (правової) допомоги клієнту у судовій справі за позовом ТОВ "Агрофірма "Гаван" Плюс" до ТОВ "Агротехсоюз" про стягнення грошових коштів (завдатку) за договором купівлі-продажу від 18.11.2021 № VL.11.21-59, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надані послуги (професійну правничу (правову) допомогу) та компенсувати фактичні витрати на надання в обсязі та на умовах, визначених договором (пункт 1.1 договору).

Суд апеляційної інстанції з урахуванням положень чинного законодавства, правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.07.2022 у справі № 686/28627/18, а також рекомендації Європейського суду з прав людини дійшов висновку про те, що заявник надав достатні докази на підтвердження наявності зобов`язання з оплати послуг за правничу допомогу, при цьому факт відсутності оплати чи наявності певних умов для її здійснення не має значення для розгляду питання про відшкодування правничої допомоги у межах даної справи, а є правовідносинами між адвокатським об`єднанням та клієнтом.

Суд з посиланням на додаткову ухвалу об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20 зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

3.4. Суд апеляційної інстанції установив, що згідно з наданим заявником детальним описом робіт, на послуги відповідно до акта здачі-приймання наданих послуг від 26.06.2023 № АО-00005 адвокатом виконано робіт на 60 000,00 грн.

При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що предметом розгляду справи, яка розглядалася є договір поставки та спірні питання щодо його виконання. Такий вид спорів є розповсюдженим, а судова практика значною.

Отже, суд дійшов висновку, що враховуючи рівень складності справи, витрачений адвокатом позивача час та заперечення відповідача, заява ТОВ "Агрофірма "Гаван" Плюс" підлягає частковому задоволенню, а з ТОВ "Агротехсоюз" підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 % від заявленої ТОВ "Агрофірма "Гаван" Плюс" суми, а саме 30 000,00 грн.

3.5. З огляду на встановлені обставини та зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, керувався, зокрема критеріями як обґрунтованість, реальність, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, що узгоджується з процесуальними нормами права, та дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає положенням статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Аргументи ТОВ "Агротехсоюз" по суті зводяться до незгоди сторони із здійсненим судом розподілом судових витрат та необхідності повної відмови у відшкодуванні позивачу витрат на правничу допомогу, що однак не свідчить про неправильно здійснений судом апеляційної інстанції розподіл цих витрат.

При цьому, колегія суддів зазначає, що обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру тощо не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

3.6. Доводи ТОВ "Агротехсоюз" про нікчемність договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 15.05.2023 відповідно до статті 13 Закону України "Про забезпечення i прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якою передбачені особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території, також не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваної у справі додаткової постанови суду апеляційної інстанції.

3.7. Посилання заявника касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки питання стосовно додаткового стягнення витрат щодо судового збору не було предметом розгляду і фактично є порушенням вимог процесуального законодавства не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, яку ухвалено з урахуванням положень статті 244 Господарського процесуального кодексу України, а також з огляду на те, що суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача 111 315, 27 грн витрат зі сплати судового збору, у той час як позивачем було сплачено 112 770,00 грн.

4.1. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.2. З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної додаткової постанови апеляційного господарського суду, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткова постанова апеляційного господарського суду - без змін.

4.3. Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткову постанову про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно судом касаційної інстанції не розподіляється.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд