ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 906/601/20

ТОВ "Він Стрім" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "Клін Стрім" про захист честі, гідності та ділової репутації. ТОВ "Він Стрім" просило суд, зокрема: визнати інформацію, поширену на вебсайті http:www.cleanstream.com.ua/ під заголовком: "Внимание! Производят контрафактную продукцию и не являются производителями" недостовірною та такою, що порушує честь, гідність, ділову репутацію TOB "Він Стрім"; зобов`язати посадову особу (директора) ТОВ "Клін Стрім" протягом двох днів після набрання рішенням суду в цій справі законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення (оприлюднення) на вебсайті http:www.cleanstream.com.ua/ статтю під заголовком: "Повідомляємо, що інформація, поширена стосовно ТОВ "Він Стрім" та його посадових осіб на сайті "Клін Стрім" під назвою: "Внимание! Производят контрафактную продукцию и не являются производителями", є недостовірною, такою що вводить користувачів вебсайту в оману та такою, що порушує честь, гідність, ділову репутацію ТОВ "Він Стрім"; стягнути з ТОВ "Клін Стрім" на користь ТОВ "Він Стрім" 428 000,00 грн матеріальної шкоди за розповсюдження недостовірної інформації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за первісним позовом завдав шкоди честі, гідності і діловій репутації ТОВ "Він Стрім", оприлюднивши невизначеному колу осіб інформацію, яка не відповідає дійсності, принижує авторитет підприємства в очах контрагентів та необґрунтовано ставить під сумнів дотримання у діяльності товариства моральних і правових норм, чим наносить шкоду діловій репутації товариства. Зокрема, впливає на господарську діяльність товариства, спричиняючи матеріальні збитки.

Ухвалою від 16.06.2020 господарський суд Житомирської області відкрив провадження у справі №906/601/20, постановив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання суду.

ТОВ "Клін Стрім" 03.07.2020 подано до суду зустрічну позовні заяву у справі №906/601/20 про визнання недійсним договору про передачу у тимчасове користування технічних умов та виключних прав на них від 16.01.2020 (далі - спірний договір), укладеного між ТОВ "Він Стрім" та ТОВ "Клін Стрім".

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що директор ТОВ "Клін Стрім" ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладання цього договору, а спірний договір було укладено без наміру набуття цивільних прав та обов`язків. ТОВ "Клін Стрім" вказує про те, що ОСОБА_1 та інша сторона спірного правочину - ТОВ "Він Стрім" в особі директора ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) діяли недобросовісно, та, зокрема, ОСОБА_1 нерозумно і з перевищенням повноважень. Останній станом на час підписання спірного договору не був призначений на посаду комерційного директора ТОВ "Клін Стрім" та не перебував із товариством у трудових відносинах. Крім того відповідач за первісним позовом вказує про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братами, а спірний договір укладено без наміру набуття цивільних прав та обов`язків за ним. Зокрема, за твердженням ТОВ "Клін Стрім" предмет договору (Технічні умови ТУ У20.4-39353694-001:2015 "Засоби дезінфекційні (антисептичні) для рук та шкіряних покривів "Клін Стрім" (CLEAN STREAM) у паперовому вигляді ніколи не перебували у підписанта спірного договору - ОСОБА_1 . Також позивач за зустрічним позовом стверджує, що спірний договір укладено для виправдання перед контрагентами завуальованої незаконності виготовлення ТОВ "Він Стрім" продукції на яку відсутні висновки санітарно-епідеміологічної експертизи про їх відповідність державним вимогам та стандартам.

Ухвалою від 23.07.2020 господарський суд прийняв до розгляду зустрічний позов ТОВ "Клін Стрім" та постановив об`єднати його в одне провадження з первісним позовом у справі №906/601/20.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Верховного Суду від 15.07.2021 касаційну скаргу ТОВ "Він Стрім" задоволено частково. Рішення господарського суду Житомирської області від 29.01.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.20201 зі справи №906/601/20 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Зокрема, Верховним Судом зазначено про те, що місцевий та апеляційний господарські суди встановивши обставини, що ОСОБА_1 станом на час укладання спірного договору мав право на вчинення таких дій від імені ТОВ "Клін Стрім" не надали оцінки доводам позивача та не дослідили того, чи є обставина наявності родинних зв`язків між підписантами спірного договору тією самою обставиною, яка може свідчити про недобросовісність директора ТОВ "Клін Стрім" та таких, що вчинені з особистою заінтересованістю зі зловживанням останнім своїми посадовими обов`язками, що в силу положень частини першої статті 232 Цивільного Кодексу (далі - ЦК України) є підставою для визнання його недійсним.

Судами першої та апеляційної інстанцій належним чином не з`ясовано й не перевірено усіх обставин справи, що є порушенням вимог статей 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, включаючи дослідження обставин щодо виконання юридичними особами договору про передачу у тимчасове користування технічних умов та виключних прав на них, керуючись законом.

За наслідками нового розгляду справи рішенням господарського суду Житомирської області від 11.10.2022 у справі № 906/601/20, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2023, у справі № 906/601/20:

- у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Клін Стрім" до ТОВ "Він Стрім" про визнання недійсним договору про передачу у тимчасове користування технічних умов та виключних прав на них від 16.01.2020 - відмовлено;

- первісний позов ТОВ "Він Стрім" до ТОВ "Клін Стрім" про спростування недостовірної інформації задоволено частково;

- визнано інформацію, поширену ТОВ "Клін Стрім" на веб-сайті https://www.cleanstream.com.ua/ під заголовком: "Внимание! Производят контрафактную продукцию и не являются производителями" недостовірною;

- ТОВ "Клін Стрім" протягом двох днів після набрання рішенням суду у цій справі законної сили спростувати недостовірну інформацію щодо ТОВ "Він Стрім" шляхом розміщення (оприлюднення) на веб-сайті ://www.cleanstream.com.ua/ статті під заголовком: "Повідомляємо, що інформація, поширена стосовно ТОВ "Він Стрім" та його посадових осіб на сайті Клін Стрім під назвою: "Внимание! Производят контрафактную продукцию и не являются производителями", є недостовірною";

- в решті вимог первісного позову ТОВ "Він Стрім" до ТОВ "Клін Стрім" в частині визнання інформації, поширеної ТОВ "Клін Стрім" на веб-сайті https://www.cleanstream.com.ua/ під заголовком: "Внимание! Производят контрафактную продукцию и не являются производителями" такою, що порушує честь, гідність, ділову репутацію ТОВ "Він Стрім" та в частині розміщення (оприлюднення) на веб-сайті ://www.cleanstream.com.ua/ у статті під заголовком: "Повідомляємо, що інформація, поширена стосовно ТОВ "Він Стрім" та його посадових осіб на сайті Клін Стрім під назвою: "Внимание! Производят контрафактную продукцию и не являются производителями", є недостовірною частини речення в наступній редакції:" такою, що вводить користувачів веб-сайту в оману та такою, що порушує честь, гідність, ділову репутацію ТОВ "Він Стрім" - відмовити;

- у первісному позові ТОВ "Він Стрім" до ТОВ "Клін Стрім" про стягнення матеріальної шкоди за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 428 000,00грн - відмовлено.

Судами на підставі доказів у справі не встановлено зловмисної домовленості ОСОБА_1 при укладенні оспорюваного договору від імені ТОВ "Клін Стрім" з директором ТОВ "Він Стрім" Вірьовкіним М.І., який є його рідним братом, а також не встановлено настання несприятливих наслідків саме внаслідок укладання і виконання оспорюваного договору. Тому суди дійшли висновку про те, що недоведеність зустрічного позову є самостійною та достатньою підставою для відмови у його задоволенні.

Окрім того, в межах даної справи встановлено, що ТОВ "Він Стрім" за договором про передачу у тимчасове користування технічних умов та виключних прав на них одержало право користування технічними умовами та виключні права на технічні умови. Правомірність набуття прав встановлена судом.

Суди дійшли висновку про те, що поширена ТОВ "Клін Стрім" недостовірна інформація порушує особисті немайнові права ТОВ "Він Стрім" та негативно впливає на ділову репутацію позивача.

У касаційній скарзі ТОВ "Клін Стрім" викладеній у новій редакції, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові рішення попередніх судових інстанцій зі справи скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання договору про передачу у тимчасове користування технічних умов та виключних прав на них від 16.01.2020 та постановити нове рішення про задоволення зустрічного позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1частини другої статті 287 ГПК України, посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 22.10.2019 у справі №911/2129/17 про те, що правочин, вчинений керівником юридичної особи внаслідок зловмисної домовленості з представником іншої сторони, може бути визнаний недійсним на підставі частини першої статті 232 ЦК України.

Також, як на підставу оскарження судових рішень у справі, скаржник посилається на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, та зазначає про те, що суд апеляційної інстанції послався як на підставу для відмови у задоволенні позову, на правовідносини які не існували на момент укладення оспорюваного договору, зокрема, факт надіслання листа від 04.05.2020 №28 в той час, як оспорюваний договір укладено 16.01.2020, тобто суд встановив обставини, що має суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Від ТОВ "Він Стрім" надійшов відзив на касаційну скаргу з обґрунтуванням необхідності відмови у задоволенні касаційної скарги та проханням залишити рішення господарського суду Житомирської області від 11.10.2022 та постанову Північного-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 без змін. При цьому відповідач наголошує на правильності доводів судів попередніх інстанції та відсутності підстав для їх скасування.

Одним з напрямків діяльності ТОВ "Він Стрім" та ТОВ "Клін Стрім" є виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування (код КВЕД 20.41).

ТОВ "Він Стрім" (покупець в особі директора Вірьовкіна М.І.) та ТОВ "Клін Стрім" (постачальник в особі директора Коцюби І.М.) 02.07.2018 уклали договір поставки № 02/07/18, за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець - прийняти та оплатити продукцію, яку виготовляє постачальник на умовах, визначених в цьому договорі. У додатку № 1 до договору поставки № 02/07/18 наведено перелік товару - дезінфеційних засобів в асортименті.

Також ТОВ "Він Стрім" та ТОВ "Клін Стрім" 01.10.2019 укладено додаткову угоду до договору поставки № 02/07/18 відповідно до пункту 1 якої покупець зобов`язаний купувати у постачальника товар не менше 5 тон на місяць. За умовами пункту 2 додаткової угоди постачальник реалізує свою продукцію виключно через покупця. У випадку порушення даного пункту постачальник відшкодовує покупцю понесені збитки у розмірі вартості товару, який проданий третій особі.

На підтвердження виконання сторонами договору поставки суду надані видаткові накладні та акт звірки взаєморозрахунків за січень 2020 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.02.2022 р. (яке набрало чинності 15.03.2022 р.) у справі № 910/21641/21 встановлено, що припинення взаємовідносин сторін за договором поставки від 02.07.2018 № 02/07/18 відбулось внаслідок розірвання договору з ініціативи ТОВ "Клін Стрім", яке надіслало лист від 04.05.2020 № 28 ТОВ "Він Стрім" і з березня 2020 року між сторонами правовідносини з поставки відсутні.

Таким чином, спростовані пояснення скаржника ТОВ "Клін Стрім", що співпраця між товариствами на підставі договору поставки раптово припинилась в 2020 році через відсутність оплати за вже поставлену продукцію та внаслідок передачі у користування технічних умов.

Також судами встановлено, що 16.01.2020 ТОВ "Клін Стрім" (власник в особі комерційного директора (підписанта) Вірьовкіна О.І.) та ТОВ "Він Стрім" (користувач в особі директора Вірьовкіна М.І.) уклали договір про передачу у тимчасове користування технічних умов та виключних прав на них.

Відповідно до пункту 1.1 цього договору власник передає у тимчасове платне користування користувачу Технічні умови ТУ У 20.4-39353694-001:2015 "Технічних умов ТУ У 20.4-39353694-001:2015 "Засоби дезінфекційні (антисептичні) для рук та шкірних покривів "КЛІН СТРІМ (CLEAN STREAM)" та виключні права на них (об`єкт користування), а користувач приймає об`єкт користування у тимчасове користування та зобов`язується сплачувати власнику винагороду за користування ним.

За змістом умов пункту 1.2, 1.3 спірного договору під передачею ТУ та виключних прав на них розуміється передача власником користувачеві копій, зроблених з оригіналів, засвідчених оригінальною печаткою власника. Приймання-передача об`єкту користування здійснена сторонами одночасно з підписанням цього договору без підписання будь-яких додаткових документів. Під користуванням ТУ в договорі розуміється право користувача виробляти самостійно та/або шляхом розміщення замовлень на виготовлення у третіх осіб та право розповсюджувати продукцію, виготовлену за ТУ (пункт 1.4. спірного договору). Під виключними правами в цьому договорі розуміється термін, визначений Законом України "Про авторське право і суміжні права" від 23.12.1993 №3792-ХІІ (пункт 1.4.1 спірного договору).

Відповідно до пункту 5.1 спірного договору ТОВ "Він Стрім" має право на користування предметом договору протягом терміну дії цього договору. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом 20 років з дати його підписання, тобто - до 16.01.2040. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення його строку, договір вважається продовженим щоразу на 5 календарних років на визначених цим договором умовах.

Згідно з пунктом 2.1 спірного договору за використання об`єкту власнику сплачується 1 000,00 грн за кожен рік. Оплата здійснюється у безготівковому порядку не пізніше 31 грудня кожного календарного року.

18.01.2020 ТОВ "Клін Стрім" в особі комерційного директора Вірьовкіна О.І. та ТОВ "Він Стрім" в особі директора Вірьовкіна М.І. уклали додаткову угоду № 1 до спірного договору, згідно з пунктом 1 якої сторони погодили зміни до пункту 1.1 у такій редакції: "За цим договором власник передає у тимчасове платне користування користувачеві Технічні умови ТУУ 20.4-39353694-001:2015 "Гелі косметичні Антисептичні для рук "Клін Стрім" (Clean Stream)" та Технічні умови ТУ У 20.4-39353694-001:2015 з урахуванням змін № 1 від 01.02.2017 "Гелі косметичні Антисептичні для рук "Клін Стрім" (Clean Stream)" (далі - технічні умови) та виключні права на них (далі - об`єкт користування), а користувач приймає об`єкт користування у тимчасове користування та зобов`язується сплачувати власнику винагороду за користування ним".

Судами встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що засновниками ТОВ "Він Стрім" є ОСОБА_2 (керівник з 08.06.2018 р.), ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а засновниками ТОВ "Клін Стрім" - ОСОБА_5 (керівник з 14.08.2014 р.) та ОСОБА_1 підписант (комерційний директор).

Відповідно до положень пунктів 15.11, 15.12, 15,16 статуту ТОВ "Клін Стрім" директор відповідає як за діяльність дирекції товариства в цілому, так і за виконання покладених на нього окремих завдань. Директором та членами дирекції товариства можуть бути особи, які перебувають з товариством у трудових відносинах. Для забезпечення діяльності товариства призначається комерційний директор з повноваженнями директора товариства.

Отже, відповідно до статуту ТОВ "Клін Стрім" визначено, що повноваження комерційного директора є тотожними повноваженням директора товариства. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що засновник ТОВ "Клін Стрім" Вірьовкін О.І. є підписантом і комерційним директором. Про будь-які обмеження для засновника, зокрема, про необхідність укладення засновником товариства трудового договору не визначено ні статутом, ні у Єдиному державному реєстрі. Тому відповідно до норм частини третьої статті 92 ЦК України та з урахуванням положень пунктів 15.11, 15.12, 15,16 статуту ТОВ "Клін Стрім" і відомостей з Єдиного державного реєстру повноваження Вірьовкіна О.І. як комерційного директора у відносинах з іншими особами є підтвердженими.

Суди визнали безпідставними доводи ТОВ "Клін Стрім" про те, що у підписанта зі сторони ТОВ "Клін Стрім" Вірьовкіна О.І. не було необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладання договору від 16.01.2020 про передачу у тимчасове користування технічних умов та виключних прав на них та додаткову угоду № 1 від 18.01.2020 до цього договору.

На виконання вказівок Верховного Суду викладених у постанові від 15.07.2021 у цій справі судами встановлено, що ТОВ "Клін Стрім" жодними належними та допустимими доказами відповідно до статей 74, 76-78 ГПК України не доведено настання несприятливих наслідків для довірителя внаслідок укладення договору від 16.01.2020 про передачу у тимчасове користування технічних умов та виключних прав на них. Такими доказами могли б бути фінансові звіти за спірний період, аудиторський висновок щодо фінансових результатів господарської діяльності товариства, а також результатів різних господарських операцій і виконаних договорів, що дозволило б суду встановити зв`язок фінансових результатів діяльності товариства та конкретного правочину. Тому доводи позивача за зустрічним позовом про те, що спірний договір суперечить інтересам ТОВ "Клін Стрім", перешкоджає господарській діяльності та завдавав матеріальної шкоди товариству, є необґрунтованими.

Врахована при цьому судами досліджена у справі обставина про те, що припинення взаємовідносин сторін за договором поставки відбулося не внаслідок передачі у користування технічних умов, а внаслідок розірвання договору в односторонньому порядку шляхом надіслання ТОВ "Клін Стрім" листа від 04.05.2020 № 28 про розірвання договору поставки з 04.05.2020, що підтверджується судовим рішенням у справі № 910/21641/21, і про що зазначено вище.

Отже суди дійшли висновку про те, що сама по собі та обставина, що підписантами за спірним договором були афільовані особи не є підставою для визнання договору недійсним.

Суди попередніх інстанцій на підставі доказів у справі не встановили ані факту зловмисної домовленості ОСОБА_1 при укладенні оспорюваного договору від імені ТОВ "Клін Стрім" з директором ТОВ "Він Стрім" Вірьовкіним М.І., який є його рідним братом, а також не встановили настання несприятливих наслідків саме внаслідок укладання і виконання оспорюваного договору.

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Звертаючись з касаційною скаргою ТОВ "Клін Стрім", просить суд касаційної інстанції судові рішення попередніх судових інстанцій зі справи скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання договору про передачу у тимчасове користування технічних умов та виключних прав на них від 16.01.2020 та постановити нове рішення про задоволення зустрічного позову.

Отже судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання інформації поширеної на вебсайті http:www.cleanstream.com.ua/ недостовірною та такою, що порушує честь, гідність, ділову репутацію TOB "Він Стрім" в касаційному порядку не оскаржуються.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "Клін Стрім" посилається, зокрема, на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про те, що суд апеляційної інстанції не застосував норму права (статтю 232 ЦК України), яка підлягала застосуванню у подібних правовідносинах чим не врахував висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 про те, що правочин, вчинений керівником юридичної особи внаслідок зловмисної домовленості з представником іншої сторони, може бути визнаний недійсним на підставі частини першої статті 232 ЦК України.

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття «подібні правовідносини», а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Так, у справі 911/2129/17, на яку у касаційній скарзі посилається ТОВ "Клін Стрім", Велика Палата Верховного Суду, залишаючи без змін судові рішення у справі, якими було визнано недійсним укладений між сторонами договір, виходила, зокрема, з того, що задовольняючи позовні вимоги у цій справі, суди попередніх інстанцій встановили, що оскаржувані позивачем правочини (договори) вчинялись посадовими особами від імені позивача, проте всупереч його інтересам. Зміст таких правочинів не відповідав справжньому волевиявленню позивача як суб`єкта господарювання, а був спрямований на задоволення особистих інтересів вказаних представників, які фактично діяли в інтересах іншого товариства, на користь якого виводились виробничі потужності. Отже, як правильно встановлено судами, наведені вище обставини вказують на наявність умислу, домовленості представників сторін під час укладення спірних договорів щодо переслідування власних інтересів всупереч інтересам позивача, що стало підставою для задоволення позову, визнання недійсними договорів та повернення позивачу майна, відчуженого за такими договорами. При цьому Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що орган або особа, яка виступає від імені юридичної особи, не може перевищувати своїх повноважень, визначених установчими документами або законом, та діяти у власних інтересах та/або всупереч інтересам особи довірителя. При цьому для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя.

Водночас у справі №906/601/20 судом апеляційної інстанції зазначено, зокрема, таке:

"Так, частина третя статті 238 ЦК України містить заборону на вчинення представником правочинів з самим собою ("у своїх інтересах"), оскільки у такому разі представник діє в умовах очевидного конфлікту інтересів, який презюмується, тобто не потребує доведення (відповідний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 908/3467/19 ).

Закон не містить прямої заборони у разі вчинення представником правочину в інтересах довірителя з афілійованою з представником юридичною особою (у якій представник є учасником чи бенефіціаром). Втім, у такому випадку тягар доведення того, що правочин не порушує прав та інтересів довірителя, покладається на контрагента.

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя (пункт 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17).

Колегія суддів на підставі доказів у справі не встановила ані факту зловмисної домовленості Вірьовкіна О.І. при укладенні оспорюваного договору від імені ТОВ "Клін Стрім" з директором ТОВ "Він Стрім" Вірьовкіним М.І., який є його рідним братом, а також не встановила настання несприятливих наслідків саме внаслідок укладання і виконання оспорюваного договору. Тому погоджується із висновком суду першої інстанції, що недоведеність зустрічного позову є самостійною та достатньою підставою для відмови у його задоволенні."

Отже, проаналізувавши постанову Великої Палати Верховного Суду, на яку як на підставу подання касаційної скарги відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, послався скаржник, Верховний Суд дійшов висновку, що зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що наведені в ній висновки щодо загального принципу застосування статті 232 ЦК України враховані судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

Водночас оскільки названі справи суттєво відрізняються, за обставинами справи, встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів), застосовано норми права та прийнято судове рішення, зазначене виключає подібність названих справ за змістовим критерієм. Отже висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17 стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

В якості ще однієї з підстави для подання касаційної скарги Компанія визначила пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись, зокрема, на те, що судові рішення у справі оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 310 ГПК України. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції послався як на підставу для відмови у задоволенні позову, на правовідносини які не існували на момент укладення оспорюваного договору, зокрема, факт надіслання листа від 04.05.2020 №28 в той час, як оспорюваний договір укладено 16.01.2020, тобто суд встановив обставини, що має суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України).

Верховний Суд зазначає про те, що в силу приписів статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Отже, допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування (постанова Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №909/1373/19).

За змістом статті 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

Згідно статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проте у зазначеному аспекті скаржником не зазначено наявності передбачених чинним законодавством обставин, які зумовлювали б визнання оцінених судом доказів (лист від 04.05.2020 №28) недопустимими, а фактично обґрунтовується питання неналежності доказу, що, відповідно до норм статті 310 ГПК України, не є самостійною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи на новий розгляд.

Водночас відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів звертає увагу, що тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

У цій справі на ТОВ "Клін Стрім" лежить тягар доказування тієї обставини, що ОСОБА_1 діяв всупереч інтересам товариства, що призвело до несприятливих наслідків для ТОВ "Клін Стрім".

Водночас суди на підставі досліджених у справі доказів не встановили ані факту зловмисної домовленості ОСОБА_1 при укладенні оспорюваного договору від імені ТОВ "Клін Стрім" з директором ТОВ "Він Стрім" Вірьовкіним М.І., який є його рідним братом, а також не встановили настання несприятливих наслідків для ТОВ "Клін Стрім" саме внаслідок укладання і виконання оспорюваного договору.

Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновком суду апеляційної інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про порушення норм матеріального права.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції надав оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

Отже, позивачем не мотивовано та не доведено, що суд апеляційної інстанції застосував норму матеріального права без достатнього з`ясування обставин справи та за відсутності належних і допустимих доказів, оскільки саме скаржником не виконано обов`язок із доказування тих обставин, на які Компанія посилалася, обґрунтовуючи заявлений позов.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги, не знайшли своє підтвердження та підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні і ключові питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у цій справі як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частин першої, другої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід залишити без задоволення.

Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд