ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 380/653/20

27 грудня 2019 року ГУ ДПС у Львівській області звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ПАТ «Шахта «Надія» (далі - Підприємство), в якому просило накласти арешт на кошти відповідача, що знаходяться у банках.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року позов залишено без розгляду у зв`язку із пропуском строків звернення з позовом до суду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року скасовано, а справу направлено для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ «Шахта Надія» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року, оскільки вказана постанова оскарженню не підлягає.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року прийнято справу до провадження для продовження розгляду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року у задоволенні клопотання Підприємства про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року, ПАТ «Шахта Надія» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою ПАТ «Шахта «Надія» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року.

04 серпня 2023 року до Верховного Суду надійшла справа №380/653/20.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Шахта «Надія» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій; ЄДРПОУ 00178175; основний вид господарської діяльності відповідно до КВЕД: 05.10 Добування кам`яного вугілля.

Відповідно до довідки про наявність заборгованості з податків і зборів (обов`язкових платежів), що контролюються ГУ ДПС у Львівській області від 28.11.2019 року №2993/9/10.1-12 станом на 20.11.2019 року за відповідачем обліковувався податковий борг в сумі 144 850 095,17 грн.

Станом на час виникнення заборгованості таку складали наступні суми: податок на прибуток в сумі 2027113,84 грн; податок на додану вартість в сумі 140 038 109,80 грн; рентна плата за користування надрами в сумі 1 275 629,52 грн; рентна плата за спеціальне використання води в сумі 10 650,14 грн; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 10 839,38 грн; екологічний податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин в сумі в сумі 235 809,47 грн; надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах в сумі 23 707,28 грн; екологічний податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення в сумі 19 946,80 грн; інші надходження (надходження коштів контроль за справлянням яких закріплено за ГУ ДПС) в сумі 1 208 288,94 грн.

Відповідачу виставлено податкову вимогу від 21.03.2017 року №5689-17.

З метою встановлення наявності майна у відповідача контролюючим органом описано майно на загальну суму 43 933 660,76 грн:

- від 11.04.2012 року згідно з актом опису №2 на суму 13 532 466,85 грн,

- від 11.04.2012 згідно з актом опису №3 на суму 4 030 611,58 грн,

- від 11.04.2012 згідно з актом опису №4 на суму 14 738 358,71 грн,

- від 17.11.2015 згідно з актом опису №7 на суму 3 067 390,00 грн,

- від 27.02.2019 згідно з актом опису №9 на суму 8 564 833,62 грн.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові відповідно до вимог ст.88, п.89.8 ст.89 ПК України зареєструвала податкову заставу у відповідному державному реєстрі обтяжень рухомого майна: №35660723 від 12.04.2012 з реєстраційним номером податкової застави 12393414 з терміном дії до 12.04.2017 (№39995171 від 26.02.2013 зміна до реєстраційного №12393414); №35660896 від 12.04.2012 з реєстраційним номером податкової застави 12393466 з терміном дії до 12.04.2017 (№39996042 від 26.02.2013 зміна до реєстраційного №12393466); №35660476 від 12.04.2012 з реєстраційним номером податкової застави 12393259 з терміном дії до 12.04.2017 (№39995942 від 26.02.2013 зміна до реєстраційного №12393259); №48339221 від 17.11.2015 з реєстраційним номером податкової застави №15582563 з терміном дії до 17.11.2020; №58561628 від 01.03.2019 з реєстраційним номером податкової застави 17328798 з терміном дії до 01.03.2024.

Підставою внесення запису щодо обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48705468 від 17.09.2019 (зареєстровано обтяження майна відповідно до акту опису майна №9 від 27.02.2019).

У зв`язку з переходом відповідача у 2013 році на облік до позивача, Сокальська ОДПІ у відповідності до вимог ст.88, п.89.8. ст.89 ПК України здійснила заміну обтяжувача по вищевказаних актах опису майна відповідача (у відповідних реєстраційних записах ДРОРМ), що підтверджується витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2018 року у справі №813/4815/17 за позовом ГУ ДФС у Львівській області до ПАТ «Шахта «Надія» про стягнення коштів за податковим боргом з рахунків у банках, задоволено позовні вимоги. Стягнуто з рахунків ПАТ «Шахта «Надія» у банках та інших фінансових установах, обслуговуючих цього платника податків та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, податковий борг до бюджету у розмірі 1 208 288,00 грн.

Відповідно до довідки про наявність заборгованості з податків і зборів (обов`язкових платежів), що контролюються ГУ ДПС у Львівській області від 30.08.2021 року №10181/13-01-13-05 станом на 27.08.2021 року за відповідачем обліковувався податковий борг в сумі 150 538 576,20 грн.

Відповідно до довідки про наявність заборгованості з податків і зборів (обов`язкових платежів), що контролюються ГУ ДПС у Львівській області від 06.12.2022 року №9707/5/13-01-13-01-12 станом на 28.11.2022 року за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 152 095 818,78 грн.

З огляду на викладене, з метою реалізації делегованих повноважень на стягнення узгодженої суми грошового зобов`язання, ГУ ДПС у Львівській області звернулося до суду із цим позовом.

Задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позивач не пропустив тримісячний строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст.122 КАС України.

Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року у задоволенні клопотання Підприємства про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Зокрема, надаючи оцінку клопотанню Підприємства про по залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що останній акт опису майна поданий до суду контролюючим органом, як підстава для звернення з позовом про накладення арешту складений 27.02.2019 року, а до суду позивач звернувся у грудні 2019 року.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на наявність у відповідача податкового боргу в розмірі 150 538 576,20 грн та відсутність майна для погашення податкового боргу, а також вчинення органом державної податкової служби всіх, передбачених ПК України заходів, спрямованих на погашення податкового боргу в період з 15.11.2012 року -16.01.2020 року.

Отже, на думку суду першої інстанції, підставою для звернення з даним позовом до суду 27.12.2019 року є вчинення органом державної податкової служби всіх, передбачених заходів, спрямованих на погашення податкового боргу в період з 15.11.2012 року - 16.01.2020 року, а не складення останнього акту опису майна від 27.02.2019 року.

Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку строкам звернення до суду, врахував висновки викладені в ухвалі Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року та постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у цій справі.

Крім того, суд апеляційної інстанції не прийняв посилання відповідача на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.06.2022 року у справі №280/5400/19, відповідно до якої, за загальним правилом строк звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень становить три місяці з дня виникнення підстав, що дають йому право на пред`явлення до суду визначених законом позовних вимог і така підстава виникає станом на дату складання акту про відсутність майна, оскільки, у даному випадку з позовом контролюючий орган звернувся 27 грудня 2019 року, тоді як вищевикладена зміна практики щодо застосування строків давності у подібній категорії справ відбулася у червні 2022 року, також наявне рішення апеляційного суду яке набрало законної сили, яким ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року скасовано та направлено справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що суд касаційної інстанції неодноразово висловлював свою позицію щодо застосування тримісячного строку звернення до суду і до звернення контролюючого органу до суду, зокрема в постановах від 18 вересня 2019 року (справа №520/1919/19) та від 25 вересня 2019 року (справа №520/11888/18).

При цьому, зазначаючи про зміну правової позиції Верховного Суду у постанові від 15.06.2022 року у справі №280/5400/19, суд апеляційної інстанції не навів рішень суду касаційної інстанції, в яких була викладена відмінна від наведеної правова позиція, яка була змінена у цьому рішенні.

Щодо визначення початку перебігу строку звернення до суду у цій справі, то колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованим посилання судів попередніх інстанцій на вчинення органом державної податкової служби всіх, передбачених заходів, спрямованих на погашення податкового боргу, оскільки судами не встановлено та не зазначено, які саме заходи, спрямовані на погашення податкового боргу, позивачем вчинялись і як це вплинуло на перебіг строку звернення до суду.

Відповідно до пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, обов`язковими підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків є наявність у цього платника податків податкового боргу та відсутність майна та/або наявність майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу.

З урахуванням наведеної норми ПК України, судами попередніх інстанцій не встановлено, які заходи мали вчинятися і вчинялися органом державної податкової служби, спрямовані на погашення податкового боргу, що зумовило звернення до суду із відповідним позовом у грудні 2019 року.

За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина другу статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вказані вище обставини справи досліджені не повно, тому, з метою повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи судам необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає, оскільки судом не з`ясовано обставини справи та не досліджено зібрані у справі докази, що мають значення для правильного її вирішення.

За приписами частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 3, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд