ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 201/15760/16-ц

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

У березні 2017 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання правочинів удаваними, зобов`язання повернути борговий документ.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2022 року у складі судді Антонюка О. А. позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь

ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 25 жовтня

2011 року у розмірі 680 000,00 доларів США та три проценти річних у розмірі

48 734,00 доларів США, а всього - 728 734,00 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір із кожної окремо по 3 445,00 грн, а всього - 6 890,00 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого

2022 року частково скасовано. У задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року заяву представника ОСОБА_3 і ОСОБА_2 - адвоката Сагайдака А. В., про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 6 127, 50 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 30 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 , ОСОБА_2 - адвоката Сагайдака А. В., про відмову у відкриттті касаційного провадження. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката

Хандусенка І. О., залишено без задоволення. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики залишено без змін (провадження

№ 61-5076св23).

У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшла заява представника

ОСОБА_3 , ОСОБА_2 - адвоката Сагайдака А. В., про ухвалення додаткового судового рішення, яким вирішити питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 25 000,00 грн у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Заява мотивована тим, що у відзиві на касаційну скаргу представник

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - адвокат Сагайдак А. В., зазначав про те, що відповідачі за первісним позовом понесли судові витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції в орієнтовному розмірі по 12 500,00 грн кожна, надавши докази. Пославшись на положення статті 141 ЦПК України, у відзиві він зазначав про те, що інші докази на підтвердження відповідних витрат будуть подані у визначений процесуальним законом спосіб і строки.

Згідно з наданим попереднім розрахунком судові витрати ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , кожної окремо, на професійну правничу допомогу, яка надається адвокатами адвокатського об`єднання «Біднягін і партнери» (далі - адвокатське об`єднання), становлять по 12 500,00 грн, що підтверджується: додатковою угодою № 01 від 25 квітня 2023 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 10 березня 2020 року № 10-03/01, яка укладена між адвокатським об`єднанням та ОСОБА_3 , та ордером від 20 квітня 2023 року серії АЕ № 1194284; додатковою угодою № 01 від 25 квітня 2023 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 10 березня 2020 року № 10-03/02, яка укладена між адвокатським об`єднанням та ОСОБА_2 , та ордером від 20 квітня 2023 року серії АЕ № 1194286; відповідними копіями платіжних квитанцій.

До вищевказаної заяви про ухвалення додаткового судового рішення представником відповідачів за первісним позовом додано: зазначені копії ордерів; копію акта № 2 приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 10 березня 2020 року № 10-03/01, укладеного між адвокатським об`єднанням та ОСОБА_3 ; копію акта № 2 приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 10 березня 2020 року № 10-03/02, укладеного між адвокатським об`єднанням та ОСОБА_2 ; докази направлення заяви іншим учасникам справи.

Представник ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - адвокат Сагайдак А. В., указує, що адвокатське об`єднання надало відповідачам за первісним позовом правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі по 12 500,00 грн кожній, що документально підтверджено. Указана сума є обґрунтованою та співмірною зі складністю справи, ціною позову.

Вивчивши матеріали цивільної справи та вищевказану заяву представника відповідачів за первісним позовом, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах:

від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня

2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження

№ 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі

№ 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня

2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

Указана судова практика є незмінною.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30 серпня 2023 року, якою касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хандусенка І. О., залишено без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у частині вирішення позовних вимог

ОСОБА_1 - без змін, колегія суддів не вирішувала питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, так як представник відповідачів за первісним позовом указував у відзиві про орієнтовний розмір таких витрат, надавши певні докази, й, посилаючись на положення статті 141

ЦПК України, зазначив, що інші докази на підтвердження відповідних витрат будуть подані у визначений процесуальним законом спосіб і строки. Станом на день ухвалення вказаної постанови інших заяв та доказів на підтвердження остаточного розміру витрат на правничу допомогу до Верховного Суду не надійшло.

Верховний Суд ураховує, що адвокатське об`єдання надавало

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 правничу допомогу при розгляді даної спарви у суді касаційної інстанції, що підтверджено належними та допустимими доказами. Останні фактично виграли справу у Верховному Суді. Розмір витрат на правничу допомогу склав по 12 500,00 грн для кожної з них.

Згідно з копією акта № 2 приймання-передачі виконаних робіт від 04 вересня 2023 року до договору про надання правничої допомоги від 10 березня 2020 року № 10-03/01, укладеного між адвокатським об`єднанням та ОСОБА_3 , остання прийняла від адвокатського об`єднання настіпні послуги на загальну вартість 12 500,00 грн:

1) ознайомлення з матеріалами справи, переговори та усне опитування клієнта - витрачений адвокатом час 2 год.; 2) підготовка та надання клієнту консультації стосовно норм права, які регулюють спірні правовідносини, - витрачений адвокатом час 2 год.; 3) підготовка та складання проєкту заяви про заперечення щодо відкриття касаційного провадження у справі - витрачений адвокатом час 2 год.; 4) пошук та аналіз релевантних для відзива на касаційну скаргу рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) - витрачений адвокатом час 4 год.; 5) підготовка та складання заяви про ознайомлення з матеріалами справи - витрачений адвокатом час 0,5 год.; 6) ознайомлення адвокатом з матеріалами справи у Верховному Суду - витрачений адвокатом час 1 год.; 7) підготовка та складання проєкту, подання відзива на касаційну скаргу - витрачений адвокатом час 6 год.; 7) перевірка до доведення до відома клієнта актуального стану розгляду справи/вирішення касаційної скарги - витрачений адвокатом час 3 год.; 8) підготовка проєкту заяви про ухвалення додаткового судового рішення разом із додатками - витрачений адвокатом час 2 год.

У цьому акті ОСОБА_3 , як клієнт, зазначила, що вона не має зауважень та претензій до обсягу, якості робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об`єднанням.

Аналогічну інформацію викладено і в копії акта № 2 приймання-передачі виконаних робіт від 04 вересня 2023 року до договору про надання правничої допомоги від 10 березня 2020 року № 10-03/02, укладеного між адвокатським об`єднанням та ОСОБА_2 , в якому клієнт також указала про відсутність зауважень та претензій до обсягу, якості робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об`єднанням, розмір яких склав 12 500,00 грн.

Розмір витрат на правничу допомогу підтверджується також додатковою угодою № 01 від 25 квітня 2023 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 10 березня 2020 року № 10-03/01, яка укладена між адвокатським об`єднанням та ОСОБА_3 , за якою клієнт сплачує адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі 12 500,00 грн: 7 500,00 грн - фіксований гонорар на стадії відкриття касаційного провадження;

5 000,00 грн - фіксований гонорар за іншу правову допомогу з моменту відкритття касаційного провадження (а. с. 61-62, т. 6).

Аналогічні положення викладено і в додатковій угоді № 01 від 25 квітня 2023 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 10 березня 2020 року № 10-03/02, яка укладена між адвокатським об`єднанням та ОСОБА_2 (а. с. 64-65, т. 6)

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 сплатили адвокатському об`єднанню вищевказані суми гонорару, кожна окремо, за відповідними квитанціями, які було додано до відзиву на касаційну скаргу (а. с .67, т. 6).

Представником ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надано докази направлення відзиву та заяви про ухвалення додаткового судового рішення разом із додатками іншим учасникам справи.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання

(пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня

2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Питання гонорару та рахунків визначено сторонами у вищевказаних додаткових угодах до договорів про надання правової допомоги, клієнти прийняли від адвокатського об`єднання відповідні послуги за актами приймання-передачі, сплатили їхню вартість.

Таким чином, заявником надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

Заперечення позивача за первісним позовом щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до Верховного Суду не надійшли.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а також у постанові від 16 листопада

2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Верховним Судом ураховано, що матеріали справи не містять заперечення позивача за первісним позовом про зменшення витрат на правничу допомогу, про які заявлено відповідачами за первісним позовом.

Верховний Суд, з урахуванням наведеного, вважає за можливе задовольнити заяву представника відповідачів за первісним позовом про ухвалення додаткового судового рішення, яким слід вирішити питання про компенсацію судових витрат на правничу допомогу і стягнути з ОСОБА_1 12 500,00 грн на користь ОСОБА_3 , а також 12 500,00 грн на користь ОСОБА_2 .

Такі висновки узгоджуються з вищевказаною сталою судовою практикою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частини друга, третя статті 270 ЦПК України).

Керуючись статтями 137, 141, 270, 271, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду