ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), потерпілої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), представника потерпілого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041330000145, за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 6 липня 2022 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Згідно з вироком суду 29 квітня 2022 року приблизно о 17:30 ОСОБА_9 , знаходячись у будинку АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин, викликаних ревнощами, завдав дерев`яною ніжкою від стола удару ОСОБА_10 по ногам, а також не менше двох ударів по голові, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, від чого настала смерть потерпілого.
Апеляційний суд частково задовольнив апеляційні скарги прокурора та потерпілої, вирок суду в частині призначеного покарання скасував та ухвалив в цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 115 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. В решті вирок залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Зазначає що, рішення суду першої інстанції в частині призначеного покарання є справедливим, оскільки судом було належним чином враховано ступінь суспільної небезпеки, тяжкість вчиненого злочину, особу винного, його щире каяття та неправомірну поведінку потерпілого. Враховуючи наведене, призначене апеляційним судом покарання є занадто суворим, воно не відповідає принципам справедливості та індивідуалізації покарання, а тому рішення цього суду підлягає скасуванню.
У запереченнях на касаційну скаргу захисника, потерпіла та її представник просять залишити її без задоволення, а вирок апеляційного суду без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Потерпіла, її представник та прокурор заперечували проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_10 та кваліфікація вчиненого за ч. 1 ст. 115 КК в касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи захисника про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_9 внаслідок суворості, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з нижченаведеного.
Так, згідно з приписами статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції зазначених вимог закону дотримався.
Так, судом першої інстанції ОСОБА_9 визнано винуватим у тому, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив умисне вбивство потерпілого ОСОБА_10 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, яке згідно з вимогами ст. 12 КК є особливо тяжким, а санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
З вироку вбачається, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_9 покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного (котрий за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, не одружений, но обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався.), обставини, що пом`якшують (щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення) і обтяжують покарання (вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння), та дійшов висновку про призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, яке є мінімальним, передбаченим санкцією ч. 1 ст. 115 КК.
Проте з таким рішенням не погодився суд апеляційної інстанції, зазначивши, що при призначенні ОСОБА_9 покарання місцевий суд належним чином не проаналізував дані, наявні у кримінальному провадженні, які мають правове значення при виборі заходу примусу, і по суті не мотивував, чому він вважає за можливе досягти мети покарання при його призначенні саме у мінімальному розмірі.
Апеляційний суд зазначив, що в даному конкретному випадку місцевим судом не було належним чином враховано обставини та характер скоєного, досить високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_9 злочину, а також те, що інкриміноване кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК відноситься до особливо тяжких злочинів.
Крім того, при вирішенні питання про обґрунтованість та справедливість призначеного ОСОБА_9 покарання судом не надано належної оцінки даним, які негативно характеризують особу винного та свідчать про його стійку злочинну поведінку ( ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, навмисно позбавив життя потерпілого). Поведінка засудженого свідчить про чітко виражену антисоціальну спрямованість, зневажливе ставлення до вимог Закону та загальноприйнятих норм моралі.
Також суд звернув увагу на те, що не було враховано і думку потерпілої про необхідність призначення засудженому суворого покарання.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що призначене ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 115 КК мінімальне покарання суперечить принципу справедливості, однієї із складових якого є співрозмірність вчиненого особою злочину та призначеного покарання. Тому таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, воно не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину та особі винного внаслідок м`якості.
Під час розгляду кримінального провадження апеляційний суд, обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання, правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є особливо тяжким, особу винного, котрий за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, не одружений, а також наявність пом`якшуючих покарання обставин (щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення).
Разом із цим, суд урахував те, що ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, в стані алкогольного сп`яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання. Прийняв до уваги думку потерпілої, яка втратила близьку людину та прохала призначити ОСОБА_9 суворе покарання. Зокрема, в апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_7 зазначала, що за весь час вона не почула від засудженого вибачень та просила призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Врахувавши всі зазначені обставини в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_9 та попередження вчинення ним нових злочинів, буде покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_9 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65 КК, принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання.
Правових підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через суворість і недостатнім для досягнення його мети, колегія суддів не вбачає.
Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 420 КПК є законним та обґрунтованим.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненому злочину та особі засудженого, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд