ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 200/5573/20-а

1. У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача в частині відмови йому у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням часткової втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини з 16.01.2020, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10.04.2020 № 59;

- зобов`язати відповідача вирішити питання щодо призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому часткової втрати працездатності внаслідок захворювань, пов`язаних із захистом Батьківщини з 16.01.2020, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.08.2020, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020, позов задоволено.

3. У касаційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

4. Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2021 відкрито касаційне провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що полковник ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника групи по роботі з особовим складом Об`єднаного оперативного штабу Збройних Сил України, є учасником бойових дій, брав безпосередню участь в антитерористичній операції.

6. Позивач має захворювання, пов`язані з проходженням військової служби, і захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини, є непридатним до військової служби у мирний час. Зазначене підтверджується свідоцтвом про хворобу № 997 від 21.10.2016.

7. За наказом Міністерства оборони України (по особову складу) від 26.10.2016 № 975 полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас згідно з пунктом «б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я).

8. У 2020 році позивач пройшов первинний огляд. У довідці про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, яку видано Обласною медико-соціальною експертною комісією № 1 (м. Краматорськ), зазначено, що ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках на 26.10.2016 складає 25 відсотків. Захворювання пов`язане із захистом Батьківщини. Датою огляду зазначено 16.01.2020.

9. 26.02.2020 позивач звернувся до Донецького ОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги.

10. Листом від 23.04.2020 за № 11/502 ОСОБА_1 повідомлено, що згідно протоколу засідання комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 10.04.2020 № 59, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв`язку з тим, що позивача звільнено з військової служби 15.12.2016, а ступень втрати працездатності у зв`язку із захворюваннями, пов`язаними з захистом Батьківщини та проходження військової служби, встановлено 16.01.2020 (тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби).

11. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

12. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням часткової втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у нього виникло з 15.12.2016, але оскільки висновок у вигляді довідки МСЕК йому видано лише 16.01.2020, то реалізувати це право він не міг. Відповідач не врахував цю обставину під час розгляду питання щодо призначення йому одноразової грошової допомоги.

13. Міністерство оборони України заперечувало проти задоволення позовних вимог, покликаючись на те, що відповідно до довідки огляду МСЕК від 16.01.2020 ступінь втрати професійної працездатності позивачу було встановлено при первинному огляді саме 16.01.2020. Враховуючи звільнення з військової служби з 26.10.2016, право на отримання одноразової грошової допомоги позивач не має, оскільки минуло три місяці після звільнення зі служби. Крім того, вважає, що позовна вимога про зобов`язання призначити і виплатити грошову допомогу є втручанням в дискреційні повноваження Міністерства оборони України.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач помилково ототожнює дату огляду МСЕК (16.01.2020) і дату встановлення страхового випадку (дату встановлення втрати працездатності 26.10.2016.). Крім того, у довідці Обласної МСЕК № 1 (м. Краматорськ) додатково зазначено, що ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках на 26.10.2016 складає 25 відсотків. Тому посилання відповідача на відсутність у позивача права на цю допомогу у зв`язку з пропуском тримісячного строку є помилковим.

15. Суд апеляційної інстанції визнав хибним твердження відповідача про те, що ОСОБА_2 ступінь втрати працездатності було встановлено лише 16.01.2020, тому він не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки жодна норма Закону № 2011-ХІІ та зміст абзаців 1, 3 пункту 3 Порядку № 975 не створює передумов для ототожнення поняття «день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги» виключно з датою отримання відповідної довідки МСЕК.

Також суд апеляційної інстанції врахував, що оскільки відсоток втрати працездатності позивачу встановлено на 26.10.2016, то Міністерство оборони України зобов`язане було розглянути документи позивача у відповідності до законодавства, що діяло станом на 26.10.2016, незважаючи на те, що позивач набув право отримання одноразової виплати в 2016 році, а звернувся про виплату одноразової грошової допомоги у 2020 році.

16. У касаційній скарзі відповідач покликається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

17. Скаржник зазначає про те, що позивач був звільнений з лав Збройних Сил України в 2016 році, на час встановлення йому 25% втрати працездатності (16.01.2020) чинним законодавством України не було передбачено права на виплату одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям у разі встановлення останнім ступеня втрати працездатності після спливу тримісячного строку після звільнення зі служби. Тому позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги.

18. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.

19. Ключовим правовим питанням у справі є визначення дати набуття права на одноразову грошову допомогу і, як наслідок, застосування до спірних правовідносин п. 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ у відповідній редакції, які є різними у 2016 і 2020 роках.

20. Статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» закріплено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

21. Частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (станом на 26.10.2016, на дату звільнення позивача з військової служби) передбачалось, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

22. Підпункт 7 пункту 2 статті 16 було змінено Законом № 2522-VIII від 06.09.2018. На час звернення позивача за одноразової грошовою допомогою у лютому 2020 року він мав таку редакцію: одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

23. Відповідно до частини 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

24. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

25. У пункті 3 Порядку № 975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

26. У довідці МСЕК від 16.01.2020 зазначено дві дати: (1) у пункті 5 (ступінь втрати професійної працездатності у відсотках) - дата, на яку встановлено втрату працездатності (26.10.2016); (2) у пункті 7 - дата її видачі (16.01.2020). Тож постає питання яку з цих дат слід вважати днем виникнення права на отримання допомоги.

27. Верховний Суд розглядав схожу справу № 804/2342/18. У тій справі позивачу встановлено інвалідність ІІ групи з 27.02.2017 у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини, проте довідка МСЕК була видана 15.06.2017. Отже, які у справі, що розглядається, мала місце розбіжність між датою встановлення інвалідності і датою огляду (датою видачі довідки МСЕК).

28. У постанові від 16.02.2022 у справі № 804/2342/18 Верховний Суд зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги пов`язується із відповідною подією, зокрема, датою смерті та датою встановлення інвалідності або відповідним ступенем втрати працездатності.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України 30.07.2012 №577 затверджена Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації №157-1/о «Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією».

Пунктом 5 цієї Інструкції зазначено, що довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією видається інваліду. За пп. 6.8. у пункті 8 словами зазначається група інвалідності, яка встановлена хворому. У пункті 15 зазначається дата видачі довідки (пп. 6.15. Інструкції).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що моментом виникнення права на отримання ОГД є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке було чинним на дату, з якої встановлено інвалідність. Законодавець пов`язує виникнення такого права саме з моментом набуття інвалідності, з датою, зазначеною у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення інвалідності (27.02.2017), яка зазначена у довідці до акта медико-соціальної експертної комісії.

29. Суд бере до уваги ці правові висновки, проте не вважає їх прецедентними з огляду на різницю в формах довідок і, відповідно, в підзаконних нормативно-правових актах, що застосовуються до вирішення справи.

30. Суд звертає увагу, що наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 № 577 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.09.2012 за № 1514/21826) затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 158/o «Довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках».

31. Форма № 158/о складається з двох частин: одна видається страхувальнику, друга видається застрахованій особі. Відповідно до п. 5 Інструкції частина довідки, що видається страхувальнику:

- у пункті 4 зазначається словами ступінь втрати професійної працездатності у відсотках.

- у пункті 5 зазначається, у зв`язку з чим встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках (трудове каліцтво, травма).

- у пункті 6 зазначається дата встановлення страхового випадку.

- у пункті 8 зазначається дата огляду застрахованої особи МСЕК.

Відповідно до п. 6 Інструкції частина довідки, що видається застрахованій особі:

- у пункті 4 зазначається дата огляду МСЕК.

- у пункті 5 зазначається словами ступінь втрати професійної працездатності у відсотках.

- у пункті 7 зазначається дата огляду МСЕК.

32. Таким чином, частини довідки, що видаються застрахованій особі та страхувальнику відрізняються змістовно. Зокрема, частина, що видається застрахованій особі (у даному випадку позивачу), не містить окремої графи з датою встановлення страхового випадку.

33. Проте, ці відомості відображено у довідці, виданій позивачу, у графі 5 - 26.10.2016. Саме на цю дату було визначено ступінь втрати працездатності.

34. Суд звертає увагу, що про наявність захворювань, які перешкоджають службі і стали причиною звільнення, а також їх зв`язок із захистом Батьківщини, було зазначено у Свідоцтві про хворобу № 997 від 12.10.2016. Позивача звільнено 26.10.2016. Отже у МСЕК були об`єктивні підстави для встановлення саме цієї дати для визначення ступеня втрати працездатності.

35. Зважаючи на вищенаведене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що датою, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, за якою слід визначати день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності, є 26.10.2016.

36. У постановах від 26.10.2018 у справі № 820/2504/18, від 27.03.2020 у справі № 274/165/17, від 25.05.2022 у справі № 580/2942/19 Верховний Суд висловлював правову позицію, за якою право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності та не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.

37. На дату встановлення ступеня втрати працездатності, що вказана у довідці МСЕК від 16.01.2020, а саме з 26.10.2016, частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не було передбачено тримісячного строку після звільнення для встановлення втрати працездатності як умови виплати одноразової грошової допомоги. Відтак суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог.

38. Враховуючи зазначене вище, доводи скаржника не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, які всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

39. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

40. Ухвалою від 19.02.2021 було зупинено виконання рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

41. Відповідно до ч. 3 ст. 375 КАС України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

42. Зважаючи на результат касаційного розгляду, Суд вважає за необхідне поновити виконання судового рішення суду першої інстанції.

43. Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359, 375 КАС України, Суд -