ПОСТАНОВА
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Томенко Ж.М., Смокович М.І.
розглянувши у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою Закарпатської обласної прокуратури на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року (головуючий суддя - Гебеш С.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року (головуючий суддя - Курилець А.Р., судді: Кушнерик М.П., Мікула О.І.) у справі № 807/1444/17 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури, Ужгородської місцевої прокуратури, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення завданої шкоди.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Закарпатської обласної прокуратури, Ужгородської місцевої прокуратури, Державної казначейської служби України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області та Закарпатської обласної прокуратури щодо неповернення йому майна - будівельної опалубки «Дока»;
- стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади суму матеріальних збитків у розмірі 450 000,00 грн та 400 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
2. Справа неодноразово розглядалася судами.
3. Постановою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду від 21 липня 2021 року скасовано постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні вимог стосовно визнання протиправною бездіяльності Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області та Закарпатської обласної прокуратури щодо неповернення майна - будівельної опалубки «Дока» та залишено в силі рішення суду першої інстанції у цій частині вимог. Скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року та рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року в частині вимог про стягнення суми матеріальних збитків у розмірі 450 000, 00 грн, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
4. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданих матеріальних збитків у сумі 450 000, 00 грн. У задоволені іншої частини позову відмовлено.
5. 22 грудня 2022 року Закарпатська обласна прокуратура надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року. Заявник, посилаючись на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України і неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити в позові.
6. Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2023 року відкрито провадження за касаційною скаргою Закарпатської обласної прокуратури на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року у справі №807/1444/17 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури, Ужгородської місцевої прокуратури, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення завданої шкоди.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій установлено, що 20 вересня 2014 року позивач придбав будівельну опалубку фірми «Дока» від фізичної особи-підприємця Купчак Р.М. за 450 тис. грн.
8. 02 листопада 2016 року будівельну опалубку фірми «Дока» на підставі договору оренди позивачем передано ТОВ «Коватехбуд».
9. ТОВ «Коватехбуд» на виконання вимог договору підряду, укладеного з ТОВ «Стеклолюкс-Ужгород», розмістило орендовану будівельну опалубку на місці виконання підрядних робіт: Ужгородський район, с. Паладь-Комарівці, вул. Миру, 9.
10. У рамках кримінального провадження №12016070030004122, на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 22 червня 2017 року, якою зобов`язано ПП «Нобілекс Груп» надати прокурору Ужгородської місцевої прокуратури тимчасовий доступ до належної на праві власності ТзОВ «Будтрейд 2007» інвентарної опалубки «Дока», яка знаходилась на території будівельного майданчика ПП «Нобілекс Груп», слідчим Ужгородського ВП ГУНП Крайнюк М.В., за участі прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Трофіменкова О.В. 23 червня 2017 року на місці було складено протокол тимчасового доступу до речей і документів та протокол огляду місця події, згідно якого, інвентарну опалубку «Дока» згідно опису передано на зберігання директору ТзОВ «Будтрейд 2007» Харачку М.І .
11. Таким чином, на підставі лише тимчасового доступ до речей без можливості вилучення слідчим ВП ГУНП Крайнюк М.В., за участі прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Трофіменкова О.В. було вилучено майно, а саме інвентарну опалубку «Дока» вартістю 450 тис. грн. та вивезено за межі підприємства. Підтверджуючих документів при цьому надано не було.
12. При цьому судами попередніх інстанції наголошено, ні позивач ОСОБА_1 , ні ТОВ «Коватехбуд» не мають жодного відношення до згаданого кримінального провадження, в ході якого маючи фактично тільки тимчасовий доступ до речей без можливості вилучення і було вилучено за участі прокуратури будівельну опалубку. Позивач не є учасником кримінального провадження що не дозволяє оскаржувати дії прокуратури та при такому статусі був позбавлений будь якого правового механізму впливу на правоохоронні органи. А всі дії вчинялися без залучення власника майна.
13. 04 липня 2017 року ТзОВ «Коватехбуд» звернулось до Ужгородської місцевої прокуратури із заявою про повернення будівельної опалубки.
14. 06 липня 2017 року прокурор Ужгородської місцевої прокуратури Запольський Д.Є. виніс постанову про відмову у поверненні майна.
15. 07 липня 2017 року ТзОВ «Коватехбуд» звернулося до суду із скаргою на бездіяльність прокурора, яка полягає у неповерненні майна. Згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 10 липня 2017 року визнано протиправною бездіяльність прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Запольського Д.Є., щодо неповернення вказаного майна та зобов`язано прокурора повернути майно ТзОВ «Коватехбуд», керівником якого є Копач В.І.
16. 11 липня 2017 року ТОВ «Коватехбуд» звернулось до Ужгородської місцевої прокурати із заявою про повернення майна та надало прокуратурі оригінал ухвали суду, якої зобов`язано повернути будівельну опалубку.
17. 07 серпня 2017 року ТОВ «Коватехбуд» повторно звернулось до Ужгородської місцевої прокурати із заявою про повернення майна.
18. Незважаючи на звернення товариства Ужгородською місцевою прокуратурою майно не повернуто, рішення суду виконано не було.
19. 04 жовтня 2017 року ТОВ «Коватехбуд» звернулось із скаргою до Прокуратури Закарпатської області на бездіяльність Ужгородської місцевої прокуратури та з проханням прийняти міри щодо виконання рішення суду про повернення майна.
20. За результатами розгляду скарги товариству повідомлено, що питання повернення опалубки обговорені на оперативній нараді у керівництва прокуратури області із визначенням заходів, спрямованих на усунення наявних порушень та неухильного дотримання вимог КПК України при здійсненні досудового розслідування кримінального провадження, прийняття законного рішення у розумні строки.
21. На момент розгляду даної справи, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 10 липня 2017 року, якою визнано бездіяльність прокуратури щодо неповернення будівельної опалубки та зобов`язано повернути опалубку, виконано не було.
22. У матеріалах даної адміністративної справи № 807/1444/17 наявна копія супровідного листа № 01-114 (6631-16 7135) від 14 липня 2017 року за підписом прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Запольського Д.Є., згідно з яким вищевказана ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року надіслана для організації виконання начальнику слідчого відділу Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області.
23. У подальшому, з метою виконання відповідної ухвали слідчого судді органом досудового розслідування, за погодженням з прокурором, 18 липня 2017 року подано клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме: інвентарної опалубки марки «Дока», з можливістю її вилучення та передачі ТзОВ «Коватехбуд». Водночас, 20 липня 2017 року слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шепетко О.І. в задоволенні вказаного клопотання відмовлено. Вказана ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
24. Позивач вказує на те, що ним вжито всі можливі заходи щодо повернення майна, передбачені чинним Кримінальним процесуальним кодексом України, однак такі не дали жодних результатів, так як майно залишається не повернутим, у зв`язку з чим він звернувся до суду із цим позовом.
ІII. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
25. Задовольняючи позовні вимоги у відповідній частині, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що на користь позивача винесено судове рішення, яке набрало законної сили та яким встановлені обставини, що не потребують повторного з`ясування та доказування відносно його майна, яке було вилучено та не повернуто на виконання рішення суду, чим звужуються права особи та за наявності вже встановленої бездіяльності щодо неповернення майна, яке належить позивачу, порушують існуючі права позивача, що тільки погіршує ситуацію, яка склалася.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
26. Закарпатська обласна прокуратура зазначає підставу касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема незастосування судами першої та апеляційної інстанцій правових позицій Верховного Суду, сформованих у постановах від 28 листопада 2019 року у справі №826/12172/18, від 18 червня 2020 року у справі №824/245/19-а з приводу незалучення до участі у справі належних відповідачів згідно з вимогами статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, а також правових висновків щодо порядку відшкодування шкоди, викладених у постанові від 06 грудня 2021 року у справі №757/22936/19-ц з урахуванням статті 22 Цивільного кодексу України.
27. В обґрунтування касаційної скарги Закарпатська обласна прокуратура посилається на те, що, по-перше, суди попередніх інстанцій не врахували ту обставину, що спірка опалубка вилучалась слідчим Ужгородського ВП ГУНП, а отже судами помилково не залучено до розгляду справи в якості відповідачів ні Ужгородський ВП ГУНП, ні ТОВ «Будтрейд 2007», якому фактично передано спірну опалубку на зберігання, а також не з`ясовано чи є така опалубка в наявності; по-друге, Ужгородська місцева прокуратура скерувала начальнику СВ Ужгородського ВП ГНП в Закарпатській області для виконання ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 10 липня 2017 року, а отже місцевою прокуратурою вжито належні заходи щодо виконання вищенаведеної ухвали, оскільки вилучення майна проводилося саме зазначеним слідчим органом; по-третє, визначаючи розмір матеріальних збитків у розмірі 450 тис. грн, позивач вказав, що ця сума складається із вартості будівельної опалубки фірми «Дока», разом з тим, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, однак позивачем будь-яких доказів стосовно того, що зазначене майно знищено або пошкоджено не надано, а тому відсутні підстави для стягнення шкоди на підставі статі 22 Цивільного кодексу України.
28. У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що саме прокурора ухвалою слідчого судді було визначено на вчинення такої слідчої дії як «тимчасовий доступ», тож саме бездіяльність прокуратури щодо неповернення майна визнана судом неправомірною та, як наслідок, саме прокуратуру зобов`язано повернути зазначене майно, а не слідчого Ужгородського ВП ГУНП чи ТОВ «Будтрейд 2007»; більше того, в матеріалах справи міститься лист Ужгородської місцевої прокуратури від 04 грудня 2018 року, згідно якого місцезнаходження майна не встановлено, представником прокуратури також не надано відповідних пояснень щодо місцезнаходження вилученого майна.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
30. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).
31. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
32. Так, за приписами частини першої, пункту 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
33. Загальні підстави відповідальності за майнову шкоду, завдану органом державної влади, їх посадовими та службовими особами, передбачені нормами статті 56 Конституції України, статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України, відповідно до яких:
кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадової або службової особи при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України).
34. Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України, в свою чергу, є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.
35. Відшкодування державою шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю прокурора, незалежно від його вини, регламентовано і статтею 20 Закону України «Про прокуратуру».
36. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі №925/1196/18).
37. При цьому природа такого зв`язку має бути пряма, тобто дії відповідача мають завдавати шкоду позивачеві як conditio sine qua non («умова, без якої не може бути») (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №910/10501/19).
38. Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
39. Наведено кореспондується зі статтею 19 Основного Закону України, відповідно до частини другої якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
40. Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами у цій справі:
- ухвалою Слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року у справі №308/6485/17 визнано протиправною бездіяльність прокурора Ужгородської місцевої прокурори Запольського Д.С., яка полягає у неповерненні вилученого майна та зобов`язано прокурора повернути вилучене 23 червня 2017 року в ході тимчасового доступу, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 червня 2017 року, майно, а саме: інвентарну опалубку «Doka» - Товариству з обмеженою відповідальністю «Коватехбуд» (код ЄДРПОУ - 33925714);
- рішенням суду першої інстанції у даній справі від 07 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 21 липня 2021 року визнано протиправною бездіяльність Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області та Закарпатської обласної прокуратури щодо неповернення майна - будівельної опалубки «Дока».
41. Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.
42. При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.
43. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
44. Відповідні положення містяться й в статті 41 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
45. Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР і з огляду на положення частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.
46. За змістом статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цей принцип є однією з основних засад адміністративного судочинства (КАС України). Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, на якому має бути засноване судове рішення.
47. Одним із елементів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.
48. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» від 29 червня 2004 року заява №56849/00, «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).
49. У § 51 рішення від 05 січня 2010 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine, заява №40450/04) ЄСПЛ зазначив, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У § 52 цього ж рішення ЄСПЛ вказав, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
50. Відтак, за наявності у матеріалах справи судових рішень, якими встановлено протиправною бездіяльність саме Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області та Закарпатської обласної прокуратури, а не Ужгородського ВП ГУНП чи ТОВ «Будтрейд 2007», щодо неповернення майна - будівельної опалубки «Дока», що відповідно до положень статті 78 КАС України не потребує додаткового доказування, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відсутність у позивача можливості домогтися виконання ухвали Слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року у справі №308/6485/17, якою зобов`язано прокурора Ужгородської місцевої прокурори Запольського Д.Є. повернути вилучене 23 червня 2017 року в ході тимчасового доступу, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 червня 2017 року, майно, а саме: інвентарну опалубку «Doka» - Товариству з обмеженою відповідальністю «Коватехбуд» (код ЄДРПОУ - 33925714), є втручанням у право позивача на мирне володіння майном, яке захищається згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції.
51. Більше того, у § 212 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04) ЄСПЛ зауважив, що втручання у право власності підприємства-заявника у цій справі не повинно розглядатися як таке, що обмежується тривалим невиконанням остаточного рішення національного суду (про повернення майна підприємству-заявнику) на його користь. Сама необхідність для підприємства-заявника ініціювати це провадження, щоб повернути своє майно, яке на законних підставах належало йому, вже є ознакою порушення його прав за статтею 1 Першого протоколу.
52. При цьому, як вбачається з рішення суду першої інстанції, підставою для висновку про протиправну бездіяльність Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області та Закарпатської обласної прокуратури щодо неповернення майна - будівельної опалубки «Дока» слугувало те, що позивач неодноразово звертався до Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області із заявою про повернення майна, однак отримував відповіді загального характеру, якими повідомлено, що питання повернення буде обговорено на оперативній нараді, буде визначено заходи, щодо неухильного дотримання законодавства, а доводи на які посилається позивач досліджувалися при службовому розслідуванні, а саме провадження взято на контроль та вказано інші відомості. Однак ніяких конкретних відповідей надано не було.
53. Як наслідок, судом констатовано, що на момент розгляду даної справи, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 липня 2017 року, яким визнано бездіяльність прокуратури щодо неповернення будівельної опалубки та зобов`язано повернути опалубку, виконано так і не було.
54. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
55. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
56. Водночас, жодних доказів в підтвердження наявності майна - будівельної опалубки «Дока», а також вжиття заходів щодо встановлення його місцезнаходження ні Ужгородською місцевою прокуратурою Закарпатської області, ні Закарпатською обласною прокуратурою протягом всього часу розгляду даної адміністративної справи так надано і не було.
57. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що матеріалами справи підтверджується заподіяння позивачу шкоди на суму 450 000, 00 грн, що становить вартість будівельної опалубки фірми «Дока» та підтверджується договором купівлі-продажу від 20 вересня 2014 року, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, а тому правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення зазначеної суми.
58. Посилання скаржника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі №757/22936/19-ц, від 18 червня 2020 року у справі №824/245/19-а та від 28 листопада 2019 року у справі №826/12172/18 є безпідставними, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними до правовідносин у вищезазначених справах.
59. Так, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
60. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Основний критерій, без якого неможливо встановити подібність правовідносин, є змістовний. Мова йде про права й обов`язки суб`єктів.
61. Отже, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
62. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
63. Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
64. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
65. Спір, що виник між сторонами у справах (на які посилається відповідач):
№757/22936/19-ц - стосується відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спір виник між двома фізичними особами, розглянуто спір в порядку Цивільного процесуального кодексу України;
№824/245/19-а - стосується скасування рішення комісії ГУ ДФС про відмову в реєстрації податкових накладних, а також зобов`язання відповідача зареєструвати відповідні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, спір виник між юридичною особою та державною фіскальною службою;
№826/12172/18 - стосується визнання протиправним та скасування рішення комісії ДФС про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язання відповідача зареєструвати відповідну податкову накладну в ЄРПН датою її фактичного надходження, спір виник між юридичною особою та державною фіскальною службою.
66. Натомість у цій справі предметом судового розгляду є бездіяльність органу прокуратури щодо невиконання ухвали суду та повернення майна.
67. Отже, правовідносини в усіх зазначених відповідачем справах не є тотожними за суб`єктним, об`єктним і змістовним критеріями.
68. Більше того, заявник касаційної скарги, посилаючись на вищезазначені постанови Верховного Суду не обґрунтував, що ці постанови ухвалені у справі за подібними відносинами із цією справою.
69. Не зазначено скаржниками і норми матеріального права, які, на думку скаржників, неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, та висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду.
70. Отже, можна зробити висновок про те, що доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій по суті справи.
71. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд