ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілої ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скаргизасудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 31 травня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, згідно зі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) раніше не судимого, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 31 травня 2022 року
ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_7 на користь неї 9046,88 грн матеріальної шкоди та 50 000 грн моральної шкоди спричиненої кримінальним правопорушенням.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Київський апеляційний суд ухвалою від 11 квітня 2023 року вирок місцевого суду залишив без зміни.
За обставин, детально викладених у вироку місцевого суду, ОСОБА_7 12 квітня 2021 року приблизно о 21:00, перебуваючи біля під`їзду № 5 будинку АДРЕСА_1 , використовуючи розкладний ніж, скоїв незакінчений замах на вбивство ОСОБА_9 , однак не довів свого умислу до кінця з причин, що не залежали від його волі, не вчинивши усіх дій, які вважав необхідними, для доведення злочину до кінця.
Так, ОСОБА_7 12 квітня 2021 року в невстановлений час зателефонував раніше знайомій ОСОБА_9 та домовився з нею про зустріч. Цього ж дня в обідній час він прибув до квартири ОСОБА_9 за адресою:
АДРЕСА_2 , де вони спільно проводили дозвілля. Під час спілкування ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_9 спільно проживати й відновити стосунки, на що остання відповіла категоричною відмовою.
Пізніше цього ж дня приблизно о 20:00 ОСОБА_9 і ОСОБА_7 вийшли на прогулянку. У ході прогулянки, коли вони перебували навпроти під`їзду № 5 будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 повторно запропонував ОСОБА_9 почати спільно проживати, але остання від цієї пропозиції відмовилась та захотіла припинити спілкування. Її відповідь дуже обурила ОСОБА_7 , у зв`язку з чим у нього виник умисел на позбавлення життя ОСОБА_9 .
Далі ОСОБА_7 , розуміючи, що на вулиці темна пора доби й поряд нікого немає з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на вчинення вбивства ОСОБА_9 , перебуваючи біля потерпілої на відстані витягнутої руки, із зовнішньої правої кишені своєї куртки, дістав заздалегідь заготовлений розкладний ніж, який тримав при собі, та, утримуючи його у своїй правій руці, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки й бажаючи їх настання, цілеспрямовано використовуючи ніж, завдав двох ударів у ділянку шиї потерпілої з правого боку, а саме у місце, де розташовані життєво важливі органи.
Згідно з висновком експерта від 7 травня 2021 року № 042/1-216-2021, у
ОСОБА_9 було виявлено тілесне ушкодження у вигляді непроникаючого колото-різаного поранення шиї справи - рана бокової поверхні шиї справи в середній третині, дном якої є м`язи та фасція, які за ступенем тяжкості належать до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Отримавши вказані тілесні ушкодження, ОСОБА_9 , рятуючи власне життя, руками відштовхнула ОСОБА_7 та вирвавшись, почала втікати в бік свого місця проживання. У цей час, вона витягнула телефон із зовнішньої кишені своєї куртки, зателефонувала до ОСОБА_10 (який є чоловіком її племінниці ОСОБА_11 і тоді перебував за місцем мешкання ОСОБА_9 ) і попросила про допомогу.
Згодом потерпілу ОСОБА_9 було госпіталізовано до Київської міської клінічної лікарні № 17, де вчасно надано необхідну кваліфіковану медичну допомогу в операційній (хірургічне ушивання рани, ревізія під загальним наркозом).
ОСОБА_7 затримали знайомі ОСОБА_9 - ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , які в той момент перебували неподалік місця скоєння злочину.
Вимоги та доводи, викладені у касаційних скаргах
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити вирок місцевого суду й ухвалу суду апеляційної інстанції та перекваліфікувати дії засудженого з ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 125 КК. Стверджує, що матеріалами кримінального провадження, показаннями свідків та потерпілої не підтверджується наявність у засудженого умислу на заподіяння смерті ОСОБА_9 . Так, захисник вказує, що засуджений ОСОБА_7 та потерпіла певний проміжок часу сиділи на лавці, у засудженого при цьому в кишені був ніж, за таких умов у нього було достатньо часу та можливості вбити ОСОБА_9 в разі дійсного наміру. Також зазначає, що ОСОБА_9 було заподіяно лише один удар ножем, яким було спричинено непроникаюче поранення шиї потерпілої, що належить до легких тілесних ушкоджень. Наголошує, що отримане потерпілою поранення шиї є непроникаючим, тобто його завдано без прикладання сили і воно не супроводжувалося розвитком небезпечних для життя явищ.
На переконання захисника, матеріали справи свідчать про добровільну відмову засудженого ОСОБА_7 від продовження злочинних дій.
До того ж сторона захисту покликається на те, що суди не звернули уваги на порушення права на захист ОСОБА_7 , адже під час повідомлення останньому про зміну раніше повідомленої підозри не був присутній захисник, який відповідно до ч. 1 ст. 52 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) обов`язково мав бути присутнім, тому вказане повідомлення є незаконним. Також захисник вказує, що під час затримання засудженого та знаходження у відділку поліції на останнього вчинявся фізичний та психічний тиск про що було повідомлено ТУ ДБР у м. Києві, яке розпочало кримінальне провадження за вказаними фактами.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 також просить змінити вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції і перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 125 КК. Доводи засудженого, які є аналогічними доводам захисника, зводяться до незгоди з установленими судами фактичними обставинами кримінального провадження. Крім того, засуджений вважає, що місцевий суд та суд апеляційної інстанції не надали належної правової оцінки доводам сторони захисту. Звертає увагу, що в його діях міститься добровільна відмова від вчинення кримінального правопорушення. Засуджений наголошує, що працівники поліції здійснили незаконний фізичний вплив на нього. Також ОСОБА_7 покликається на те, що апеляційний суд не перевірив доводи сторони захисту щодо невизнання ним цивільного позову.
Крім цього, сторона захисту ставить інші вимоги, що стосуються фактичних обставин події.
Потерпіла ОСОБА_9 подала заперечення на касаційні скарги, в яких вона просить судові рішення щодо засудженого ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника та засудженого - без задоволення. Вказує, що ОСОБА_7 і його захисник у суді апеляційної інстанції змінювали свої доводи та вимоги, а також, то заявляли клопотання, то відмовлялися від них. Вважає, що засуджений, користуючись своїм правом на захист, навмисно вводить в оману суди і затягує розгляд справи для відстрочення покарання.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали касаційні скарги, просили їх задовольнити.
Прокурор та представник потерпілої не підтримали доводів, зазначених у касаційних скаргах захисника та засудженого, й просили залишити їх без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого, захисника, представника потерпілої, прокурора, перевіривши доводи, викладені в касаційних скаргах, та матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, правильності установлення фактичних обставин кримінального провадження, а також достовірності доказів, про що порушені питання в касаційних скаргах.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За статтею 370 КПКсудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Відповідно до позиції, висловленої в постанові Верховного Суду України від 21 січня 2016 року у справі № 5-249кс15, апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією в реалізації права особи на справедливий судовий розгляд, тому в апеляційній процедурі не допускаються будь-які спрощення, а стандарти доказування повинні бути найвищими.
За статтею 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку. Отже, ухвала апеляційного суду має відповідати вимогам статей 370, 419 КПК, у тому числі бути законною, обґрунтованою та мотивованою.
Відповідно до ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368?380цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, з наведенням відповідних мотивів на спростування викладених у ній доводів.
Проте указаних вимог закону під час розгляду цього кримінального провадження апеляційним судом дотримано не було.
Так, з матеріалів кримінального провадження убачається, що, не погодившись із вироком суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 , сторона захисту подала апеляційні скарги на вказаний вирок, які за доводами та вимогами майже аналогічні касаційним скаргам засудженого і захисника.
Однак, розглядаючи апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції, хоча й зазначив в ухвалі суть викладених у них доводів, проте не перевірив цих доводів з достатньою повнотою, не навів мотивів на їх спростування, не проаналізував та не оцінив доказів, на які посилалася сторона захисту, а на частину доводів не дав відповідей взагалі. При цьому, погоджуючись із висновками, викладеними у вироку суду першої інстанції, належним чином своє рішення не вмотивував та не зазначив в ухвалі обґрунтованих підстав, з яких апеляційні скарги залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Відповідно до фактичних обставин, установлених обвинуваченням, з якими погодився суд, ОСОБА_7 заподіяв потерпілій удар ножем, вона зупинила його, що перешкодило засудженому довести свої дії до кінця, і втекла. Однак це суперечить показанням потерпілої ОСОБА_9 , яка, надаючи пояснення апеляційному суді, зазначила, що затримала руку ОСОБА_7 , схопившись за ніж своєю рукою, і далі витягнула ніж, від чого почалася сильна кровотеча. Запитала ОСОБА_7 : «Ти мене що, ножем ударив?», останній надав ствердну відповідь. Тоді ОСОБА_7 схопив її за коси і посадив на лавочку неподалік будинку, висловлюючись при цьому нецензурною лайкою. Вона дуже нервувала, тому курила, при цьому намагалася зупинити кровотечу серветками, але їй це не вдавалося. ОСОБА_7 у цей час сидів біля неї на лавочці та усміхався. Людей навколо не було, на допомогу вона не кликала. Вичекавши зручного моменту, вона вдарила ОСОБА_7 пляшкою від слабоалкогольного напою, який вживала, та почала тікати.
Так, апеляційним судом належним чином не проаналізовано, з урахуванням фактичних обставин, установлених в ході судового розгляду, чому в діях ОСОБА_7 присутній виключно прямий умисел вчинити вбивство та відсутній непрямий умисел, що виключає відповідальність за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК.
Апеляційний суд відповідним чином не проаналізував хронології розвитку подій, за версією потерпілої, згідно з якою з моменту, коли їй було заподіяно ушкодження і до моменту, коли вона намагалася втекти пройшов значний проміжок часу, що, за доводами сторони захисту, не викладено у фактичних обставинах обвинувачення. На переконання сторони захисту, вказані події свідчать, що за наявності прямого умислу на вбивство ОСОБА_7 мав реальну можливість його вчинити, чого не зробив.
Крім того, апеляційний суд належним чином не обґрунтував, чи дійсно за конкретних обставин цього кримінального правопорушення опір потерпілої був настільки активний, що саме він перешкодив ОСОБА_7 довести умисел на вбивство потерпілої ОСОБА_9 до кінця.
Також, у судовому рішенні не дано оцінки доводам сторони захисту та не обґрунтовано, на підставі яких фактичних обставин зроблено висновок, що ОСОБА_7 заподіяв саме два удари ножем у шию потерпілої, якщо взяти до уваги висновок експерта від 5 липня 2021 року № 042-665-2021 про те, що потерпілій спричинено одне тілесне ушкодження, а саме колото-різане поранення шиї справа, яке не супроводжувалося розвитком небезпечних для життя явищ.
Варто зауважити, що як убачається з відеозапису слідчого експерименту за участю потерпілої та під час допитів у суді, у неї не було детально з`ясовано обставини заподіяння їй другого удару ножем.
Не спростовано доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_7 не перешкоджав тому, щоб було зупинено кров з рани потерпілої, чого не заперечує також і ОСОБА_9 і що, на переконання захисту, спростовує твердження про наявність у нього прямого умислу на вбивство ОСОБА_9 .
Не з`ясовано, чи обґрунтованими є доводи захисту про те, що потерпіла не могла схватити рукою ніж, не отримавши тілесних ушкоджень, а також не вказала, яким чином вона його схопила.
Не дано оцінки доводам апеляційної скарги про те, що згідно з обвинуваченням умисел вбити ножем виник у засудженого під час спілкування на місці події, у той же час суди вказують, що засуджений напав на потерпілу, використовуючи заздалегідь заготовлений розкладний ніж.
У контексті доводів сторони захисту, з огляду на приписи ст. 94 КПК, необхідним чином не надана оцінка твердженням, що тілесне ушкодження належить до категорії легких і не супроводжувалося розвитком небезпечних для життя явищ.
Крім цього, не дано оцінки доводам про те, що під час слідчого експерименту з ОСОБА_7 слідчий втручався в механізм відтворення, а також стан здоров`я засудженого не дозволяв йому об`єктивно відтворити події.
Не перевірено доводів стосовно того, що тілесні ушкодження, наявні в потерпілої, не могли бути отримані за обставин, на які вона посилалася під час слідчого експерименту.
Не дано оцінки доводам сторони захисту про відсутність замаху на вбивство потерпілої, з огляду на її поведінку під час події, оскільки вона нікого не кликала на допомогу, в телефонній розмові з родичами не казала, що на неї вчинено напад та її переслідує засуджений, а лише просила винести вату й перекис водню.
Усупереч вимогам ст. 419 КПК взагалі залишилися без відповіді доводи апеляційної скарги захисника, у якій сторона захисту оспорювала висновки суду першої інстанції про часткове визнання позову, а також доводи про те, щопід час визначення розміру морального відшкодування суд першої інстанції обмежився абстрактними фразами та загальними поняттями, без конкретного обґрунтування суті моральних страждань потерпілої, не зазначивши конкретних негативних наслідків, до яких ці страждання призвели.
Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги статей 370, 419 КПК під час розгляду провадження в апеляційному порядку, що могло перешкодити постановленню законного та обґрунтованого судового рішення і відповідно до ч. 1 ст. 412, пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу є підставою для його скасування.
Оскільки допущені порушення є істотними й могли перешкодити прийняти законне рішення, колегія суддів уважає за необхідне на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід виконати вказівки касаційного суду, оцінити доводи учасників процесу та кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність ? із точки зору достатності, а також взаємозв`язку, і з дотриманням вимог статей 370, 419 КПК постановити законне й обґрунтоване судове рішення.
Крім цього, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, наявності ризиків, які передбачено ст. 177 КПК, зокрема можливого переховування від суду, та з метою забезпечення виконання процесуальних рішень у справі Верховний Суд вважає, що ОСОБА_7 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд