ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 28 березня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022243360000068, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст.358 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деражнянського районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 5 ст. 27 ч.1 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн; за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 2 550 грн.
Вироком Хмельницького апеляційного суду від 28 березня 2023 року за апеляційною скаргою прокурора скасовано вирок місцевого суду в частині кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 визнано винним за ч. 3 ст. 358 КК України й засуджено до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік і 6 місяців; за ч. 4 ст. 358 КК України - до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Згідно з вироком апеляційного суду ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 11 січня 2022 року, перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , з метою незаконного набуття права на керування транспортними засобами категорії «В» по телефону зв`язався із невстановленою слідством особою, контактні дані якої відшукав за допомогою мережі Інтернет за відповідним оголошенням щодо сприяння у виготовленні підроблених документів, надав свої анкетні дані, які необхідно було зазначити при підробленні документу, а також, використовуючи можливості мобільного телефону, переслав свою фотокартку, зразок свого підпису й за винагороду у розмірі 5 500 грн домовився щодо спільного виготовлення підробленого посвідчення водія.
Після цього невстановленою слідством особою поштовим переказом ТОВ «Нова Пошта» підроблене посвідчення серії - НОМЕР_1 , незаконно виготовлене на ім`я ОСОБА_6 , було відправлене ОСОБА_6 на поштове відділення № 1 по АДРЕСА_3 , яке 22 січня 2022 року ОСОБА_6 отримав для подальшого використання.
Окрім того, ОСОБА_6 30 березня 2022 року о 18:31 год. на вул. Майдан Привокзальний у м. Деражня Деражнянської ОТГ Хмельницького району Хмельницької області, достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане на його ім`я, є підробленим, незаконно його використав, пред`явивши працівникам поліції.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений не погоджується із вироком апеляційного суду в частині кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 358 КК України. Зазначає про відсутність достатніх доказів його винуватості у вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб. Посилається на відсутність у нього умислу на підроблення посвідчення водія, відсутність попередньої домовленості з іншою особою й відсутність в його діях об`єктивної сторони цього злочину.
Звертає увагу на те, що він не усвідомлював юридичних наслідків своїх дій по замовленню посвідчення водія, був введений представником вказаної фірми в оману та надав на вимогу невстановленої слідством особи свою фотографію і анкетні дані.
Вважає, що рішення суду першої інстанції щодо нього є законним і обґрунтованим, а рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог матеріального і процесуального законів.
Тому в уточненій після залишення без руху касаційній скарзі просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий апеляційний розгляд.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор просила відхилити подану касаційну скаргу у зв`язку з безпідставністю.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про відкладення судового засідання не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги та вправі вийти за межі касаційних вимог лише в тому випадку, якщо цим не погіршується становище засудженого.
Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення має бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ч. 2 ст. 420 КПК України вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
Вказані норми апеляційним судом дотримано, оскаржений вирок апеляційного суду відповідає загальним вимогам до змісту вироку, визначеним статтями 370, 374, 420 КПК України.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції дійшов висновку про кваліфікацію дії ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27 ч.1 ст. 358 КК України на підставі досліджених в суді першої інстанції доказів, а саме: показань самого обвинуваченого, який зазначав, що він будь-яких дій для виготовлення посвідчення водія не вчиняв, а лише надав копії документів з необхідною інформацією, чим сприяв вчиненню такого правопорушення невстановленою слідством особою, яка діяла самостійно; даних протоколу огляду місця події та ілюстративною таблицею до нього від 30 березня 2022 року; висновку судово-технічної експертизи від 12 квітня 2022 року №СЕ-19/123-22/2753-ДД; відомостей ТСЦ МВС №6841 від 05 квітня 2022 року про відсутність в Єдиному державному реєстрі МВС інформації щодо видачі посвідчення водія на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; даних протоколу огляду мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi Nots 8» та фотоматеріалів від 15 квітня 2022 року; товаро-транспортної накладної № 20450506118361від 21 січня 2022 року.
Суд апеляційної інстанції доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК України, обґрунтував сукупністю доказів, безпосередньо досліджених апеляційним судом, серед яких дані протоколу огляду місця події та ілюстративною таблицею до нього від 30 березня 2022 року, згідно з яким було виявлено та вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане 13 квітня 2021 року ТСЦ №0743 на ім`я ОСОБА_6 ; висновок судово-технічної експертизи від 12 квітня 2022 року № СЕ-19/123-22/2753-ДД, згідно з яким бланк наданого посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 , виданого на прізвище ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відповідає бланкам посвідчень встановленого зразку, що перебувають в офіційному обігу на території України; відомості ТСЦ МВС №6841 від 05 квітня 2022 року про відсутність в Єдиному державному реєстрі МВС інформації про видачу посвідчення водія на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дані протоколу огляду мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi Nots 8» та фотоматеріалів від 15 квітня 2022 року, відповідно до яких в соціальному додатку «Viber» у переписці із абонентом за номером НОМЕР_2 , який значиться під іменем «Права», усі вхідні повідомлення від вказаного абонента видалені, містить тільки вихідні повідомлення ОСОБА_6 , згідно з якими останній надсилає фото своїх ID-картки, фотокартки, підпису, групи крові, номеру телефону та адресу для доставки посилки. Також в означеному додатку телефону міститься повідомлення ТОВ «Нова пошта» від 21 січня 2022 року, згідно з яким до ОСОБА_6 прямує посилка за № 20450506118361 від ОСОБА_7 із зазначенням орієнтованого часу доставки 22 січня 2022 року; товаро-транспортна накладна № 20450506118361 від 21 січня 2022 року, згідно з якою відправник ОСОБА_7 із відділення № 87 міста Одеса відправив для ОСОБА_6 у відділення № 1 міста Деражня посилку.
Аналіз сукупності вказаних доказів дав апеляційному суду підстави дійти обґрунтованого висновку, що ОСОБА_6 був обізнаний про отримання посвідчення водія з порушенням установленої чинним законодавством процедури, а, отже, й про факт підробки посвідчення водія серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_6 й, не зважаючи на це, використовував зазначене посвідчення.
Апеляційний суд, безпосередньо дослідивши всі представлені стороною обвинувачення докази під час апеляційного розгляду, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинів, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Щодо доводів про відсутність попередньої змови із невстановленою слідством особою про підроблення офіційного документа, то колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 за допомогою мережі Інтернет відшукав контактні дані невстановленої особи щодо сприяння у виготовленні підробленого документу. Вони узгодили зміст виконуваних функцій кожного, обговорили деталі виготовлення посвідчення водія та суму винагороди.
При цьому ОСОБА_6 надав невстановленій слідством особі копію ID-картки, зразок свого підпису та копію фотокартки, а невстановлена слідством особа внесла персональні дані ОСОБА_6 в бланк посвідчення водія, направила підроблене посвідчення водія за допомогою ТОВ «Нова Пошта» в місто Деражня, де ОСОБА_6 , отримавши підроблене посвідчення водія, перерахував вказаній особі оплату в розмірі 5 500 грн. Тобто дії як ОСОБА_6 , так і невстановленої слідством особи, були охоплені спільним умислом на виготовлення підробленого офіційного документу, з розподілом функцій.
Не вбачаються обґрунтованими й доводи засудженого про відсутність у нього умислу на підроблення посвідчення водія й об`єктивної сторони цього кримінального правопорушення.
З об`єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 358 КК України, виражається в таких альтернативних діях: а) підроблення посвідчення або іншого офіційного документа; б) збут підробленого офіційного документа; в) виготовлення підроблених печатки, штампа чи бланка підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а так само інших офіційних печатки, штампа чи бланка; г) збут підроблених печатки, штампа чи бланка.
Підроблення посвідчення або іншого офіційного документа - це: а) повне виготовлення фальшивого документа, схожого на справжній; б) внесення у справжній з точки зору форми документ неправдивих відомостей; в) зміна змісту або характеру документа шляхом механічних маніпуляцій; г) підроблення відбитків штампа, печатки як необхідного реквізиту документа. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 358 КК України дій.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_6 надав невстановленій слідством особі свої анкетні дані, які треба було внести при підробленні посвідчення водія, використовуючи мобільний телефон, переслав свою фотокартку та зразок свого підпису, тобто виконав частину об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 358 КК України.
Тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.358 КК України, а саме підроблення документу, який видається установою, яка має право видавати такий документ, який надає право, з метою використання його підроблювачем, вчинений за попередньою змовою групою осіб, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила істотних порушень кримінального процесуального закону, про які йдеться у касаційній скарзі засудженого, та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які можуть бути підставами для скасування вироку апеляційного суду.
Тому, керуючись положеннями статей 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд