ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7
- адвоката ОСОБА_6 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 20 березня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 травня 2023 рокустосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше судимого, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 20 березня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 ККдо покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 10 місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 13 вересня 2022 року, більш суворим за цим вироком, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 10 місяців.
У строк покарання зараховано частину відбутого покарання за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 13 вересня 2022 року.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.
За обставин, детально викладених у вироку місцевого суду, ОСОБА_7 , будучи раніше неодноразово судимим за кримінальні правопорушення проти власності, маючи незняту та непогашену судимість, разом із невстановленими особами 17 квітня 2019 року близько 11:00 приїхав на автомобілі «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , до м. Іллінців Вінницької області, попередньо вступивши в злочинну змову з невстановленими особами, заздалегідь підготувавшись до вчинення крадіжки, піднявся на другий поверх будинку
АДРЕСА_1 , та підійшов до квартири АДРЕСА_2 , належної ОСОБА_8 . Впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, а також переконавшись, що у вищевказаній квартирі АДРЕСА_2 відсутні власники, за допомогою заздалегідь підготовлених для вчинення крадіжки відмичок відчинив замок вхідних дверей і проник усередину квартири, де з корисливих мотивів, переслідуючи при цьому мету незаконного збагачення та відшукання цінностей, вчинив безлад у кімнатах, розкидавши при цьому речі, обшукав житло, у ході чого в одній із житлових кімнат знайшов ігрову приставку «Sony Playstation 4 Slim 500 GB» вартістю 6368 грн та чотири ігрових диски до неї вартістю 775 грн кожен і, від`єднавши кабелі живлення приставки від телевізора, з метою вчинення крадіжки приготував її та диски до виносу з помешкання, склавши на дивані. Однак через несподівану для засудженого та його співучасників появу чоловіка власниці житла - ОСОБА_9 . ОСОБА_7 змушений був залишити квартиру, не довівши свого злочинного наміру до кінця та не заволодівши будь-якими цінностями з причин, що не залежали від його волі.
Місцевий суд кваліфікував дії засудженого ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 16 травня 2023 року вирок місцевого суду змінив у частині визначення строку відбування покарання ОСОБА_7 . Постановив строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня проголошення вироку. У решті вирок місцевого суду залишив без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а кримінальне провадження стосовно підзахисного закрити. Зазначає, що місцевий суд здійснив неправильну оцінку доказів і допустив неповноту судового розгляду. Так, посилається на те, що свідок ОСОБА_9 , будучи допитаним у судовому засіданні 22 липня 2020 року, давав суду суперечливі, нечіткі, не відповідні протоколам допиту, складеним під час досудового слідства, показання. До того ж указує, що цей свідок є чоловіком потерпілої ОСОБА_8 , а тому зацікавлений у результатах досудового слідства та призначення покарання ОСОБА_7 . Наголошує, що допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 є працівниками поліції, що також може свідчити про їх зацікавленість у результатах кримінального провадження. Крім того, стверджує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні протоколи допиту вищевказаних свідків, а тому, на думку захисника, місцевий суд зобов`язаний був не лише допитати цих свідків безпосередньо, а й дослідити протоколи їх допиту, складені під час досудового слідства. У зв`язку з цим вважає, що місцевий суд порушив приписи ст. 358 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), які регулюють порядок дослідження документів.
Також, на думку захисника, у матеріалах кримінального провадження немає жодного доказу, що ОСОБА_7 діяв за попередньою змовою групою осіб, а тому він не погоджується з висновками місцевого суду щодо наявності у засудженого вказаної кваліфікуючої ознаки інкримінованого йому злочину.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на згадані порушення та необґрунтовано відмовив у задоволенні апеляційної скарги захисника.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.
Прокурор просила касаційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді й доводи захисника, вислухавши позицію прокурора та перевіривши доводи касаційної скарги, а також вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, враховуючи таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З огляду на наведене положення процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд керується фактичними обставинами, установленими місцевим та апеляційним судами.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За змістом ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Місцевий суд дотримався викладених вище вимог і за встановлених фактичних обставин кримінального провадження правильно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст.185 КК. Висновок суду про доведеність його винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення зроблено з дотриманням вимог КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду й оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Так, суд послався на показання свідка ОСОБА_9 про те, що 17 квітня 2019 року близько 10:00 він приїхав до свого будинку по АДРЕСА_1 , де виявив відчинені двері своєї квартири, після чого побіг до свого автомобіля за битою. Коли він був біля автомобіля, то побачив як із під`їзду вибігли чотири невідомі йому чоловіки. Ці особи зникли в різних напрямках. Він знову підійшов до дверей своєї квартири, а потім повернувся назад до автомобіля, де побачив ОСОБА_7 , котрий зачинився в автомобілі та сказав, що проник до його квартири помилково. Запропонував гроші для прибирання квартири, оскільки у приміщенні був безлад. Також місцевий суд указав, що згідно з показаннями ОСОБА_9 він бачив, як ОСОБА_7 виходив із під`їзду його будинку. Крім того, з вироку вбачається, що аналогічні показання надала потерпіла ОСОБА_8 , яка на місці події - біля свого будинку побачила автомобіль, у якому зачинився ОСОБА_7 , поряд із автомобілем був її чоловік ОСОБА_9 . Під час спілкування потерпілої з ОСОБА_7 він запропонував їй кошти за прибирання квартири, у якій усе було розкидано, та пояснив потерпілій, що проник у квартиру з метою ознайомлення з дизайном останньої. Потерпіла оглянула квартиру: там був безлад, однак нічого не зникло.
Також місцевий суд послався на показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , які, будучи працівниками поліції, прибули на виклик потерпілої, зафіксували на місці події в автомобілі ОСОБА_7 , вилучили з автомобіля відмички та інші речі.
Крім того, місцевий суд обґрунтував винуватість засудженого фактичними даними, які містяться:
- у протоколі огляду місця події від 17 квітня 2019 року з фототаблицями, а саме автомобіля «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 ;
- протоколі огляду місця події від 17 квітня 2019 року з фототаблицями, а саме квартири АДРЕСА_3 , де на момент огляду вхідні двері були відчинені, а в одній з кімнат на дивані складено ігрову приставку з дисками;
- протоколі пред`явлення особи для впізнання від 18 квітня 2019 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_9 упізнав особу за № 4, а саме ОСОБА_7 ;
- протоколі слідчого експерименту від 18 квітня 2019 року, згідно з яким свідок ОСОБА_9 послідовно та детально відтворив обставини події, які відбулися з ним 17 квітня 2019 року біля квартири, у якій він проживає та в ній, до приїзду поліції.
Установивши фактичні обставини, дослідивши і проаналізувавши зібрані докази, надавши їм належну оцінку, у тому числі оцінивши їх сукупність на предмет достатності та взаємозв`язку для ухвалення вироку, суд першої інстанції з наведенням докладних мотивів дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК.
Суд першої інстанції розглянув справу з дотриманням вимог процесуального закону, вирок суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК.
Не погоджуючись із вироком, захисник засудженого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу. Вінницький апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження, зокрема за апеляційною скаргою сторони захисту, обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Апеляційний суд під час розгляду кримінального провадження перевірив доводи, викладені у скарзі захисника. Водночас, не встановивши підстав для скасування вироку місцевого суду, вмотивовано відмовив у задоволенні заявлених апеляційних вимог, аргументувавши таке рішення.
Зокрема, суд апеляційної інстанції обґрунтовано та в межах повноважень зазначив про те, що не знаходить підстав сумніватися в достовірності показань свідка ОСОБА_9 і потерпілої ОСОБА_8 , оскільки вони є логічними, послідовними й узгодженими як між собою, так і з іншими доказами у провадженні.
Крім того, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що під час апеляційного розгляду не було наведено даних, які би свідчили про невідповідність викладених пояснень свідків у вироку фактичним обставинам, не заявлено клопотання про їх повторне дослідження.
Не є прийнятними і твердження касатора про неправдивість показань свідків у зв`язку з їх заінтересованістю в результатах кримінального провадження та засудженні ОСОБА_7 , оскільки суди не знайшли мотивів для обмови засудженого потерпілою та свідками, а також підстав вважати показання згаданих вище осіб неправдивими, нелогічними чи непослідовними і такими, що не узгоджуються з іншими доказами.
У цьому аспекті апеляційний суд зазначив, що не погоджується з доводами апеляційної скарги сторони захисту про вигаданість та суперечливість показань свідка
ОСОБА_9 і працівників поліції, які були при виконанні службових обов`язків та належним чином зафіксували обставини кримінального провадження.
Тому апеляційний суд обґрунтовано відкинув доводи апеляційної скарги захисту про вигаданість та суперечливість показань свідка та працівників поліції.
Крім того, з касаційної скарги захисника й матеріалів кримінального провадження не вбачається, що сторона захисту зверталася з відповідною заявою до правоохоронних органів, де б порушувалося питання про надання свідками чи потерпілою завідомо неправдивих показань у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 .
Щодо доводів захисника про спотворення показань свідків, наданих слідчому під час допиту на стадії досудового слідства, необхідно зазначити таке. Насамперед Суд зауважує, що згідно з оскаржуваними рішеннями суд першої інстанції, обґрунтовуючи доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, не посилався як на докази на протоколи допиту свідків, складені під час досудового слідства.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
За приписами ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу.
За таких обставин місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтував вирок відповідно до положень процесуального закону, оскільки врахував показання свідків, надані під час допиту в суді, а не на стадії досудового розслідування.
У цьому аспекті неспроможними є доводи касаційної скарги захисника щодо порушення місцевим судом приписів ст. 358 КПК, оскільки дослідження протоколів допиту учасників кримінального провадження на стадії судового розгляду суперечило б загальним засадам кримінального провадження, закріпленим у нормах чинного КПК (ст. 23 КПК), які набули свого розвитку в положеннях цього Кодексу, що регулюють порядок дослідження доказів, зокрема безпосередності дослідження судом показань як окремого джерела доказів (ч. 4 ст. 95 КПК), на відміну від КПК 1960 року.
Також неспроможними є доводи захисника про те, що в матеріалах кримінального провадження немає жодного доказу того, що ОСОБА_7 діяв за попередньою змовою групою осіб.
У цьому аспекті колегія суддів апеляційного суду обґрунтовано надала критичну оцінку версії ОСОБА_7 , що він лише підвозив знайомого та вийшов з автомобіля, щоб пошукати його в будинку, після чого його знайомий втік, а він залишився в автомобілі біля місця події. Так, апеляційний суд зазначив, що засуджений не знав, де міг проживати його знайомий, а тому й не мав підстав розшукувати його. Зважаючи на це, апеляційний суд оцінив сукупність установлених обставин, показань працівників поліції та свідків, узгодженість дій ОСОБА_7 й невстановлених осіб і дійшов висновку, що засуджений діяв з іншими невстановленими особами, маючи мету вчинити крадіжку.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що ця версія не спростовує наміру ОСОБА_7 вчинити крадіжку з квартири ОСОБА_14 разом з іншими особами, враховуючи, що крадіжці з квартири та втечі ОСОБА_7 перешкодив ОСОБА_9 своєю несподіваною появою і фактичним його затриманням у автомобілі, на якому він приїхав.
З такими висновками погоджується суд касаційної інстанції. При цьому, як уже зазначалося вище, суди дали обґрунтовану оцінку показанням ОСОБА_9 , який стверджував, що ОСОБА_7 діяв разом з іншими невстановленими особами. Суди обох інстанцій не знайшли підстав для обмови цим свідком засудженого і надання ним неправдивих показань щодо фактичних обставин вчиненого злочину, зокрема кількості осіб, що його вчинили, та причетності до цієї події ОСОБА_7 .
Отже, висновки судів обох інстанцій щодо вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину за попередньою змовою групою осіб є правильними й належним чином обґрунтованими, зокрема, фактичними даними, що містяться в показаннях свідка ОСОБА_9 , протоколі проведення слідчого експерименту за участю останнього, протоколами оглядів автомобіля та квартири від 17 квітня 2019 року й іншими доказами, які взаємопов`язані між собою та у своїй сукупності є достатніми для доведення версії сторони обвинувачення щодо фактичних обставин інкримінованого ОСОБА_7 злочину і спростування версії сторони захисту щодо непричетності засудженого до вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.
Призначене ОСОБА_7 покарання, на думку колегії суддів, є справедливим.
Відповідно до статей 414, 438 КПК скасування судового рішення з підстави невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого можливе лише за умови, якщо таке покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Крім того, як видно із законодавчих приписів, значення заходу примусу для досягнення його мети (ст. 50 КК) визначається не лише його суворістю, а й домірністю, яка є проявом справедливості.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому підлягають врахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
У цьому кримінальному провадженні, як видно зі змісту судових рішень, не встановлено обставин, які би давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_7 призначено з порушенням визначених у законі загальних засад.
Інші доводи захисника, що стосуються оцінки фактичних обставин та дослідження доказів, Суд не бере до уваги, оскільки вони не є предметом касаційного розгляду відповідно до положень ч. 1 ст. 433 КПК.
У касаційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу Суду та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
Апеляційний розгляд проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає приписам статей 370, 419 КПК.
Наведені в касаційній скарзі доводи не ставлять під сумнів правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях і не містять переконливих обґрунтувань, які би давали підстави Верховному Суду безспірно стверджувати, що ці судові рішення постановлено без додержання вимог статей 370, 374, 419 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено, а тому касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд