ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 6 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080230001030, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_7 , що спричинило його смерть, за таких обставин.
Так, 18 серпня 2019 року приблизно о 23:50 ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на подвір`ї території домоволодіння АДРЕСА_2 , діючи на ґрунті неприязних відносин, підбіг до ОСОБА_7 , котрий лежав у дворі обличчям до низу, та завдав йому два удари правою ногою у ліву частину голови, після чого стрибнув обома ногами на голову, чим заподіяв потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, від якого настала його смерть.
Вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 13 грудня 2021 року ОСОБА_6 визнано невинуватим та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК виправдано, у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК, вчинено обвинуваченим.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Зазначає, що апеляційний суд в супереч вимог ч. 3 ст. 404 КПК дослідив лише частину доказів, про які просив прокурор, при цьому необґрунтовано відмовив у допиті потерпілої, свідків та дослідженні інших доказів, яким було дано неправильну оцінку судом першої інстанції, та які підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину. На думку прокурора, вказані порушення призвели до незастосування закону, який підлягав застосуванню, а саме ч. 2 ст. 121 КК і перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Крім того, апеляційний суд залишивши апеляційну скаргу сторони обвинувачення без задоволення, не зазначив підстав, з яких визнав її необґрунтованою, тому його рішення не відповідає вимогам ст. 419 КПК і підлягає скасуванню.
До початку касаційного розгляду від захисника ОСОБА_8 надійшла заява, в якій він просить залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й вмотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 404 КПК, апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Положеннями ст. 419 КПК передбачено, що в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути наведені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права.
Крім того, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Недотримання вказаних положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час перегляду вироку щодо ОСОБА_6 апеляційний суд зазначених вимог закону в повному обсязі не дотримався.
Як убачається з матеріалів справи, вироком місцевого суду ОСОБА_6 визнано невинуватим та виправдано, у зв`язку з недоведеністю, що інкриміноване кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Не погоджуючись із вироком місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу у якій посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати цей вирок суду та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
В обґрунтування своїх доводів, прокурор вказував, що вирок є невмотивованим та необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції не оцінив докази надані стороною обвинувачення у їх сукупності, та надав перевагу версії розвитку події, на якій наголошувала сторона захисту.
Стверджував, що показання ОСОБА_6 про його непричетність до вчинення злочину спростовуються наявними в матеріал кримінального провадження доказами, які прокурор просив повторно дослідити під час апеляційного розгляду.
Зокрема, прокурор посилався на протокол огляду місця події, відповідно до якого на території домоволодіння виявлено труп ОСОБА_7 , на якому наявні крововиливи, з носової та ротової порожнини маються виділення підсохлої буро-червоної рідини, а також в ділянках обох кистей та на правій ніжній кінцівці.
Згідно з висновком експертизи трупа встановлено, що смерть ОСОБА_7 настала від закритої внутрішньої-черепної травми у вигляді крововиливів під м`яку і тверду оболонки головного мозку, що супроводжувалося наростанням набряку і здавленням його речовин. Виявлено множинні тілесні ушкодження (гематоми, синці, забійні рани, садна, переломи ребер), частина з яких утворилась незадовго до настання смерті. В крові виявлено етиловий спирт.
При цьому, у змивах з рук ОСОБА_7 виявлено кров людини та при встановленні її групової належності виявлено антиген (Н ізосерологічної системи АВ0), що не виключає її походження від особи (осіб) з групою крові 0, в тому числі від самого ОСОБА_7 , а також ОСОБА_6 та ОСОБА_9 . Разом із цим, походження цієї крові від ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та трупа ОСОБА_12 виключається.
Крім того прокурор зазначав, що відповідно висновку судово-медичної експертизи, у плямі на підошві лівого тапка ОСОБА_6 встановлено наявність крові, однак встановити її видову приналежність не представилося можливим через невиявлення видових властивостей. На одязі ОСОБА_11 слідів крові виявлено не було, як і не виявлено будь-яких видимих тілесних ушкоджень у ОСОБА_11 .
Прокурор посилався на протоколи проведених слідчих експериментів за участю ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та зазначав, що під час слідчого експерименту ОСОБА_11 пояснював, що коли у приміщення будинку прийшов ОСОБА_6 , присутні попрохали його вигнати ОСОБА_7 , котрий перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння. Тоді, ОСОБА_6 вдарив ОСОБА_7 по сідницях і він вийшов з приміщення. Також свідок пояснив, що коли вони виходили у вечірній час за горілкою, він бачив, як ОСОБА_6 підійшов до лежачого ОСОБА_7 і завдав йому декілька ударів ногою в область голови зліва, після чого стрибнув ногами йому на голову, що також зафіксовано відеозаписом цієї слідчої дії.
Разом із тим, ОСОБА_11 змінив показання надані ним під час досудового розслідування, та зазначив що обмовив ОСОБА_6 , оскільки на нього чинився тиск з боку працівників поліції.
Проте прокурор вважав, що навпаки, на вказаного свідка міг здійснюватися вплив з боку ОСОБА_6 , з метою уникнути ним кримінальної відповідальності за вчинене, а тому просив повторно допитати ОСОБА_11 під час апеляційного розгляду для усунення протиріч в показаннях останнього.
В обґрунтування своєї позиції прокурор зазначав, що суд не звернув уваги на показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , котрі були понятими при проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_11 , та підтвердили, що жодного тиску з боку працівників поліції на свідка не здійснювалось.
Крім того, прокурор звернув увагу на те, що до кінця розгляду кримінального провадження судом не було отримано процесуального рішення від органів Державного бюро розслідувань з приводу неправомірних дій працівників поліції, котрі зі слів ОСОБА_11 здійснювали на нього тиск під час досудового розслідування щодо надання показань, які викривають ОСОБА_6 .
Враховуючи вищевикладене, прокурор просив у порядку ч. 3 ст. 404 КПК повторно дослідити ряд доказів (протокол огляду місця події з відеозаписом та фототаблицею, висновки судово-медичних експертиз № 622, № 620, № 3016, № 683, № 1904, № 1907, № 1906, № 1905, № 1903, № 682, № 1908, свідоцтво про смерть та протокол огляду трупа ОСОБА_7 , протоколи проведення слідчих експериментів за участю ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , заяви ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , висновки комісійної № 393/к і судово-психіатричної експертизи № 512, постанову про уточнення анкетних даних та інші докази).
Також, для усунення невідповідностей висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, під час апеляційного розгляду прокурор просив повторно дослідити матеріали звукозаписів допитів потерпілої ОСОБА_16 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 .
Разом із цим, апеляційним судом було частково задоволено клопотання прокурора та повторно досліджено лише протокол огляду місця події, протоколи слідчих експериментів проведених за участю ОСОБА_11 і ОСОБА_6 , та висновок комісійної експертизи.
В дослідженні інших доказів, які на думку прокурора доводять винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, судом було відмовлено.
Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Разом з тим, враховуючи загальні засади кримінального провадження, а саме принцип безпосередності дослідження доказів, та вимоги апеляційної скарги щодо ухвалення нового вироку, на думку Суду, прохання прокурора про повторне дослідження доказів у даному конкретному кримінальному провадженні не було необґрунтованим в розумінні ч. 3 ст. 404 КПК.
Крім того, незважаючи на те, що апеляційна скарга містила численні мотивовані аргументи (щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність тощо), у зв`язку з чим виправдання ОСОБА_6 , на думку прокурора, було незаконним, апеляційний суд їх належним чином не перевірив і не надав на них відповіді, чим порушив вимоги ст. 419 КПК, та дійшов передчасного висновку про законність виправдувального вироку суду першої інстанції.
При цьому, суд апеляційної інстанції не врахував того, що фактично він виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Погоджуючись із висновками, викладеними у вироку, апеляційний суд обмежився формальним посиланням на показання потерпілих та свідків, допитаних у суді першої інстанції, попри те, що їх оцінка оспорювалася разом із висновками місцевого суду.
При цьому, хоча прокурор указував в апеляційній скарзі і на конкретні докази, які спростовували версію сторони захисту про те, що ОСОБА_6 не причетний до заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень, апеляційний суд їх належним чином не перевірив, у тому числі шляхом повторного дослідження обставин, і не оцінив у сукупності.
Крім того, прокурор в апеляційній скарзі зазначав, що винуватість ОСОБА_6 також підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_16 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , у зв`язку з чим просив їх повторно допитати.
Проте, як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд не вирішив клопотання прокурора в частині повторного допиту зазначених осіб.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення.
Враховуючи доводи касаційної скарги прокурора, вона підлягає до часткового задоволення, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, за необхідності й наявності відповідних підстав повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, та постановити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд