ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 805/4817/15-а

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест - Шіппінг» (далі позивач, ТОВ «Метінвест - Шіппінг») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (правонаступник, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.07.2015 року № 0000374000/495/10/28-03-42 (т. 1 а.с. 4-15).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.12.2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року адміністративний позов задоволено (т. 2 а.с. 204-210, т. 3 а.с. 67-69).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в доводах якої посилався на неврахування судами попередніх інстанцій зафіксованого актом перевіри факту порушення ТОВ «Метінвест-Шіппінг» пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення останнім від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за квітень 2015 року в розмірі 6 045 350 грн, внаслідок недекларування контрагентом позивача, ДП «Донецька залізниця», податкових зобов`язань (що зафіксовано актом перевірки від 20.05.2015 року № 199/28-03-42/311158623). За висновками контролюючого органу, податковим законодавством встановлено прямий зв`язок між податковим кредитом з ПДВ платника податку та податковими зобов`язанням його контрагента і як наслідок, надходжень сум до бюджету, що свідчить про відсутність права позивача на податковий кредит. Враховуючи викладене, просив суд скасувати рішення першої та апеляційної інстанцій у даній справі та прийняти нове про відмову в задоволенні позову (т. 3 а.с. 3-5).

05 липня 2017 року на адресу Суду від представника позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких останній, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, які не спростовані доводами касаційної скарги, просив суд відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін. Додатково представник позивача зауважив на тому, що в доводах касаційної скарги контролюючий орган посилається на вимоги пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України без врахування змін, внесених Законом України від 28.12.2014 року № 71-VIII, а також просив врахувати висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, у відповідності до яких, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказані обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (т. 3 а.с. 44-49).

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами камеральної перевірки даних задекларованих ТОВ «Метінвест-Шіппінг» (код ЄДРПОУ 31158623) в податковій декларації від 19.05.2015 року № 9100673785 (враховуючи уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань), правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за квітень 2015 року, відповідачем складений акт перевірки від 19.06.2015 року № 226/28-03-40/31158623 з висновками про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст.198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за квітень 2015 року на суму ПДВ 6 045 350 грн, що призвело до завищення рядка 24 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.1 + рядок 23.3) (переноситься до рядка 20.1 наступного звітного податкового періоду) » (т.1 а.с.18-27, т. 2 а.с. 125-134).

Відповідно до змісту зазначеного акту перевірки, висновкам контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства (враховуючи інформацію з комп`ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем) стало неподання контрагентом позивача ДП «Донецька залізниця» податкової декларації з ПДВ за квітень 2015 року та недекларування останнім податкових зобов`язань з податку на додану вартість за квітень 2015 року (т. 3 а.с. 150-151). За наслідками розгляду заперечень позивача (від 03.07.2015 року № 15/07/90), висновки акта перевірки від 19.06.2015 року № 226/28-03-40/31158623 листом відповідача від 09.07.2015 року № 357/10/28-03-42 залишені без змін (т. 1 .с.28-39, т.3 135-140).

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 14.07.2015 року прийнято податкове повідомлення рішення форми «В4» № 0000374000/495/10/28-03-42, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2015 року в розмірі 6 045 350 грн (т.1 а.с.16, т. 3 а.с. 141).

Задовольняючи адміністративний позов, шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських операцій позивача із контрагентом ДП «Донецька залізниця» і як наслідок, свідчать про правомірність формування позивачем податкового кредиту за квітень 2015 року та включення до його складу сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від цього контрагента. Також, посилаючись на принцип індивідуальної відповідальності платника податків в частині подання податкової звітності і декларування, суди попередніх інстанцій відхилили доводи контролюючого органу про неможливість включення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту у квітні 2015 року внаслідок недекларування контрагентом позивача податкових зобов`язань т. 2 а.с. 204-210, т. 3 а.с. 67-69).

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За правилами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3609-VI від 07.07.2011, № 4834-VI від 24.05.2012, № 1621-VII від 31.07.2014 з урахуванням змін, внесених Законом № 71-VIII від 28.12.2014; в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (Абзаци перший - третій пункту 201.1 статті 201 замінено одним абзацом згідно із Законом № 71-VIII від 28.12.2014). Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1, 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014).

Аналіз пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України свідчить, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податку в результаті придбання товарів/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому операція з придбання товарів/послуг у постачальника повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю. У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції. Податковий кредит з податку на додану вартість має бути обов`язково підтверджений податковою накладною, виданою платником податку на додану вартість та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, що випливає з положень статті 201 Податкового кодексу України (постанова Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі №805/2514/15-а (адміністративне провадження №К/9901/26520/18).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ДП «Донецька залізниця» були укладені договори:

- від 15.04.2008 року № Е-010693 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надання залізницею послуги на перевезення вантажів, порожніх власних та орендованих вагонів та інші послуги (т.1 а.с.60-68), на підтвердження виконання умов якого ДП «Донецька залізниця» було видано податкові накладні, платіжні доручення, розрахунки коригування кількісних показників до податкової накладної (т.1, а.с. 60-68, а.с.69-70, 71-156, 158-245, т.2 а.с.1-35). Судами встановлено, що податкові накладні за квітень-травень 2015 року зареєстровані в ЄРПН (витяг від 14.07.2015 року № 42015) (т.1 а.с.69-70);

- від 30.12.2008 року № 52 на користування місцевим телефонним зв`язком та надання послуг зв`язку (т.2 а.с.55-57), на виконання умов якого позивач надав рахунок за телекомунікаційні послуги за квітень 2015 року (т.2 а.с.59), платіжне доручення № 000005406 від 13.05.2015 року. (т.2 а.с.60), податкову накладну № 457/214 від 30.04.2015 року (т.2а.с.58);

- від 11.01.2010 року №Д/Щ-1014/ІЩ/МЮ на виготовлення копій вантажних документів (т.2 а.с.61-63), виконання умов якого підтверджується платіжним дорученням (т.2 а.с.65), рахунком фактурою (т.2 а.с.66), актом виконаних робіт (т.2 а.с.67), а також ДП «Донецька залізниця видано податкову накладну № 7/023 від 30.04.2015 року (т.2а.с.64);

- 25.12.2014 року між позивачем та ДП «Донецька залізниця» укладений договір підряду № Д/В-013/6-ДР на ремонт вагонів та інші послуги з Додатками №1 та № 2 (т.2 а.с.36-49), на підтвердження виконання умов якого ДП «Донецька залізниця» було видано, зокрема, податкову накладну від 09.04.2015 року № 7/214, зареєстровану в ЄРПН продавцем (витяг № 3344856 від 03.07.2015 року), платіжні доручення, акт виконаних робіт (т.2а.с.50, 51-54). Також судами попередніх інстанцій встановлено, що: за податковою накладною № 26/144 від 28.04.2015 року ДП «Донецька залізниця» здійснив надання послуг ТОВ «Метінвест-Шіппінг» на суму 384,32 грн. в т.ч. ПДВ 64,05 грн. (т.2а.с.69), які оплачені платіжним дорученням (т.2 а.с.70). Також надано акт № 48 виконаних робіт від 24.05.2015 року на суму 384,32 грн. (т.2 а.с.71); за податковою накладною № 14/144 від 21.04.2015 року ДП «Донецька залізниця» здійснив надання послуг ТОВ «Метінвест-Шіппінг» на суму 608,95 грн. в т.ч. ПДВ 101,49 грн. (т.2а.с.72), що підтверджується актом виконаних робіт, (т.2 а.с.73), платіжним дорученням (т.2 а.с.74); за податковою накладною за квітень 2015 року №23/209, яка внесена до Єдиного реєстру податкових накладних (т.2 а.с.75), позивач перерахував кошти ДП «Донецька залізниця» (т.2 а.с.76), надання послуг також підтверджується актом виконаних робіт (т.2 а.с.77).

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на підставі податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, за наслідками господарських операцій із контрагентом ДП «Донецька залізниця» позивач сформував податковий кредит за квітень 2015 року (податкова декларація від 19.05.2015 року № 9100673785, враховуючи уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань), а господарські операції між позивачем та ДП «Донецька залізниця» для визначення податкового кредиту підтверджені належним чином оформленими первинними документами та спричинили реальні зміни майнового стану позивача. Проте єдиною підставою для висновку контролюючого органу про порушення ТОВ «Метінвест-Шіппінг» пунктів п. 198.6 статті 198, 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за квітень 2015 року, стало недекларування податкових зобов`язань контрагентом позивача ДП «Донецька залізниця» і не подання останнім податкової декларації за квітень 2015 року.

Поряд з тим, суди попередніх інстанцій, посилаючись на принцип індивідуальної відповідальності платника, дійшли правильних висновків, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни тягне за собою відповідальність саме для останнього. Аналогічна правова позиція у викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 805/92/16-а (касаційне провадження №К/9901/28818/18), але не виключно.

До того ж, в контексті доводів відповідача про недекларування податкових зобов`язань контрагентом позивача ДП «Донецька залізниця» і не подання останнім податкової декларації за квітень 2015 року, Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що до суду першої інстанції представником позивача до матеріалів справи надавалася копія Сертифікату (висновок) Торгово-промислової палати України від 14 жовтня 2014 року № 3765/05-4/68 № 1360 про настання обставин непереборної сили, яким відповідно до п. 102.6., 102.7. ПК України Торгово-промислова палата України засвідчила настання обставин непереборної сили з 01.08.2014 року Державному підприємству «Донецька залізниця» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької та Луганської областей та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних термінів для подання податкової декларації (т. 2 а.с. 114-115)

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -