ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 520/3086/2020

Державне підприємство «Харківській приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, у якому позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про стягнення коштів; визнати противоправною бездіяльність відповідача щодо невизнання податкового боргу безнадійним та непроведення його списання; зобов`язати відповідача провести списання безнадійного податкового боргу; зобов`язати відповідача здійснити коригування показників стану розрахунків з бюджетом в інтегрованих картках платника податків у зв`язку із списанням безнадійного податкового боргу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою суду від 30.07.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 у справі №520/3086/2020.

До суду надійшов відзив Підприємства на касаційну скаргу відповідача.

Податковий орган надіслав відповідь на відзив позивача.

Ухвалою Верховного Суду від 05.10.2023 призначено справу №520/3086/2020 до касаційного розгляду в судовому засіданні на 31.10.2023.

У судовому засіданні представник відповідача просив задовольнити касаційну скаргу, рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зазначив про відсутність підстав для повернення переплати надміру сплачених грошових зобов`язань, вказував про неподання платником заяви щодо списання безнадійного боргу; вважає, що суд не може підміняти повноваження податкового органу в частині, яка стосується зобов`язання списати податковий борг; судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду у подібних спорах.

Представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечила, вказала, що рішення податкового органу не відповідає вимогам обґрунтованості; відповідач залишив поза увагою, що переплата надміру сплачених грошових зобов`язань вбачалася з інтегрованих карток та підтверджувалась рішенням суду; приймаючи спірне рішення, податковий орган вбачав стягнути борг, що в силу податкового законодавства є безнадійним. На підставі викладеного, представник позивача просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховним Судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, з`ясував наступне.

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Харківській області № 1 від 23.01.2020 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу;

визнати противоправною бездіяльність Головного управління ДПС в Харківській області щодо невизнання податкового боргу Державного підприємства Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка безнадійним та не проведення його списання.

зобов`язати Головне управління ДПС в Харківській області провести списання безнадійного податкового боргу Державного підприємства Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка зі строком давності понад 1095 днів за період з 01.07.2012 по 02.03.2017:

- з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (платіж 85 13030100 00) - в загальній сумі 19 273,31 грн.;

- з рентної плати за спецвикористання води (крім рентної плати за спецвикористання води водних об`єктів місцевого значення) (платіж 85 13020100 00) в загальній сумі 130 775,73 грн.,

- з пені за порушення термінів розрахунку у сфері ЗГД, невик. зобов`язань, та ш/с за порушення вимог валютного законодавства (платіж 30 21081000 00) в загальній сумі 22 152,67 грн.;

- з земельного податку з юридичних осіб (платіж 50 18010500 35) - в загальній сумі 91046,03 грн.,

- з земельного податку з юридичних осіб (платіж 51 18010500 11) - в загальній сумі 22880,00 грн.,

- з земельного податку з юридичних осіб (платіж 50 18010500 00) - в загальній сумі 6773302,29 грн.,

- з екологічного податку, який справляється за викид в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (крім викидів в атмосферу ДВООК) (платіж 8519010100 00) в загальній сумі 103,59 грн.,

- з надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти (платіж 85 19010200 00) в загальній сумі 11 623,67 грн.,

- з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (платіж 3014010100 00) в загальній сумі 4 331 499,56 грн.;

зобов`язати Головне управління ДПС в Харківській області здійснити коригування показників стану розрахунків з бюджетом в інтегрованих картках платника податків Державного підприємства Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка у зв`язку із списанням безнадійного податкового боргу:

- з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (платіж 8513030100 00) - в загальній сумі 19 273,31 грн.;

- з рентної плати за спецвикористання води (крім рентної плати за спецвикористання води водних об`єктів місцевого значення) (платіж 85 13020100 00) в загальній сумі 130 775,73 грн.,

- з пені за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД, невик. зобов. на шс за порушення вимог валютного законодавства (платіж 30 21081000 00) в загальній сумі 22 152,67 грн.;

- з земельного податку з юридичних осіб (платіж 50 18010500 35) - в загальній сумі 91046,03 грн.,

- з земельного податку з юридичних осіб (платіж 51 18010500 11) - в загальній сумі 22880,00 грн.,

- з земельного податку з юридичних осіб (платіж 50 18010500 00) - в загальній сумі 6773302,29 грн.,

- з екологічного податку, який справляється за викид в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (крім викидів в атмосферу ДВООК) (платіж 85 19010100 00) в загальній сумі 103,59 грн.,

- з надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти (платіж 85 19010200 00) в загальній сумі 11 623,67 грн.,

- з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (платіж 30 14010100 00) в загальній сумі 4 331 499,56 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що на адресу Державного підприємства Харківський приладобудівний завод ім. Г. Г. Шевченка надійшло рішення №1 від 23.01.2020 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу (далі по тексту - спірне рішення) винесене заступником начальника Головного управлінням ДПС в Харківській області. З спірного рішення вбачається, що контролюючим органом вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів та інших фінансових установ ДП XПЗ ім. Т.Г. Шевченка. Позивач вважає, що вищезазначене рішення відповідача про стягнення коштів є протиправним і підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням порядку, встановленого діючим законодавством, оскільки стягненню підлягає податковий борг, що виник за межами 1095 днів.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, виходив з того, що на підтвердження правомірності прийнятого рішення від 23.01.2020, контролюючим органом до матеріалів справи надано лист ГУ ДПС у Харківській області від 22.06.2020 №12996/9/20-40-56-08-19, у якому зазначається про безперервність існуючого податкового боргу. Суд вважав, що наявність податкового зобов`язання зі строком давності понад 1095 днів не позбавляє позивача обов`язку сплатити такі зобов`язання, без встановлення причин такої несплати. Судом враховано, що відповідне рішення суду про визнання підприємства позивача у встановленому законом порядку банкрутом - відсутнє. Позивач до теперішнього часу перебуває у процедурі санації; рішення керівника контролюючого органу про списання боргу також відсутнє; підтвердження існування форс-мажорних обставин відсутнє; до Державного реєстру не внесено запис про його припинення позивача на підставі рішення суду. Суд дійшов висновку, що з огляду на фактичні обставини справи та приписи чинного законодавства списання податкового боргу позивача станом на час розгляду справи є не можливим. Крім того, суд врахував, що позивачем не було подано жодних заяв про списання податкового боргу.

Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС в Харківській області № 1 від 23.01.2020 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Визнано противоправною бездіяльність Головного управління ДПС в Харківській області щодо невизнання податкового боргу Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка» безнадійним та непроведення його списання.

Зобов`язано Головне управління ДПС в Харківській області провести списання безнадійного податкового боргу Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка» зі строком давності понад 1095 днів за період з 01.07.2012 по 02.03.2017 :

- з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (платіж 85 13030100 00) - в загальній сумі 18 253,31 грн.;

- з рентної плати за спецвикористання води (крім рентної плати за спецвикористання води водних об`єктів місцевого значення) (платіж 85 13020100 00) в загальній сумі 130 775,73 грн.,

- з пені за порушення термінів розрахунку у сфері ЗГД, невик. зобов`язань, та ш/с за порушення вимог валютного законодавства (платіж 30 21081000 00) в загальній сумі 22 152,67 грн.;

- з земельного податку з юридичних осіб (платіж 50 18010500 35) - в загальній сумі 91046,03 грн.,

- з земельного податку з юридичних осіб (платіж 51 18010500 11) - в загальній сумі 22880,00 грн.,

- з земельного податку з юридичних осіб (платіж 50 18010500 00) - в загальній сумі 6309168,44 грн.,

- з екологічного податку, який справляється за викид в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (крім викидів в атмосферу ДВООК) (платіж 8519010100 00) в загальній сумі 103,59 грн.,

- з надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти (платіж 85 19010200 00) в загальній сумі 11 623,67 грн.,

- з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (платіж 3014010100 00) в загальній сумі 3783855,56 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд апеляційної інстанції врахував встановлені колегією фактичні обставини щодо терміну виникнення у позивача податкового боргу, підтвердження під час апеляційного перегляду справи характеру цього податкового боргу, як безнадійного за ознакою збігу строку давності, протягом якого цей борг мав би бути стягнутий, таким чином слід дійти висновку, що податковий борг, суми якого позивач просить зобов`язати відповідача списати, є безнадійним, підлягає списанню, а бездіяльність відповідача щодо невизнання податкового боргу Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка» безнадійним та не проведення його списання є протиправною. Апеляційний суд відзначив, що списання безнадійного податкового боргу, в тому числі податкового боргу, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. При цьому звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку. В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган викладає обставини справи, вказує, що доказів погашення податкового боргу платником не надано, суми заборгованості обліковуються в інтегрованих картках платника за відповідними платежами, підприємством не вживалися заходи щодо самостійного погашення заборгованості. Відповідач наголошує, що жодних заяв про повернення коштів до контролюючого органу не надходило, платник не звертався з заявою про списання безнадійного боргу, відсутні судові рішення щодо зобов`язання податкового органу здійснити повернення позивачу помилково/надміру сплачених грошових зобов`язань. Як вважає відповідач, судами застосовано норми права без урахування висновку Верховного Суду у подібних спорах. Відповідач зауважує, що повноваження податкового органу в контексті позовних вимог про зобов`язання провести списання податкового боргу, є дискреційними повноваженнями органу ДПС, тобто відносяться до його виключної компетенції, а тому адміністративний суд не може перебирати його функції. Враховуючи зазначене, відповідач підсумовує, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, не відповідає судовій практиці Верховного Суду та суперечить фактичним обставинам у справі, а відтак підлягає скасуванню.

Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві Підприємство вказує, що відповідач посилається на висновки Верховного Суду, ухвалені у справах за іншої фактично-доказової бази, ніж у справі, що розглядається. Позивач стверджує, що станом на дату прийняття спірного рішення у Підприємства була наявна переплата зі сплати податків, зборів, обов`язкових платежів, тобто існувало зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків надміру сплачених ним грошових зобов`язань, що унеможливлювало прийняття спірного рішення на підставі п.95.5 ст.95 ПК України шляхом стягнення коштів з рахунків у банках. Як відзначає позивач, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу обов`язково лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п.4.1 розд. IV Порядку №511). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків. З урахуванням зазначеного, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Контролюючий орган подав відповідь на відзив Підприємства, де відтворює позицію, викладену у касаційній скарзі, зокрема, щодо необхідності звернення платника з заявою про повернення коштів і застосування висновків Верховного Суду до спірних правовідносин.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державне підприємство "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка", код ЄДРПОУ - 14315500, зареєстровано як суб`єкт господарювання.

23.01.2020 Головним управлінням ДПС в Харківській області відносно ДП XПЗ ім. Т.Г. Шевченка прийнято рішення №1 від 23.01.2020 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Не погоджуючись із таким рішенням, вважаючи його безпідставним та таким, що винесено всупереч вимогам законодавства, ДП XПЗ ім. Т. Г. Шевченка звернулось до суду з позовом для захисту своїх порушених прав.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України від 21.12.2016 № 1797-У1ІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі - Закон № 1797- VIII), який набрав чинності з 01.01.2017, змінено механізм стягнення коштів з рахунків платника у банках, зокрема пункт 95.5 статті 95 ПК України доповнено абзацами другим-шостим, відповідно до яких: у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувана до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платник) податків і є підставою для стягнення.

Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов:

1)виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов`язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати;

2)податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень;

3)відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

Відтак, приписами вищевикладеної норми визначено право керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи) прийняти рішення про стягнення коштів платника податків, проте тільки у випадку наявної сукупності перелічених умов.

При цьому, наявність зобов`язань держави в особі будь-якого державного (контролюючого) органу перед платником податків щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань з будь-якого податку чи збору унеможливлює стягнення податкового боргу на підставі рішення контролюючого органу без звернення до суду.

Отже, лише сукупність вказаних обставин наділяє правом керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків такого платника у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Апеляційний суд, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 826/2352/15, від 26.03.2019 у справі №826/10755/15, від 25.09.2019 у справі № 826/3439/15, вказав, що зазначена норма закону імперативно встановлює право керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків лише у разі наявності умов, зокрема, відсутності зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань.

Виходячи з встановленого, суд апеляційної інстанції констатував, що матеріали справи не містять, відповідачем не надано доказів, а судом першої інстанції не встановлено, що на час прийняття спірного рішення контролюючим органом встановлено відсутність зобов`язань держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

При цьому , колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи наявність у позивача переплати, а саме згідно :

інтегрованих карток електронного кабінету платника податку: "Військовий збір» наявна переплата з військового збору в розмірі 78 578,75 грн.;

інтегрованих карток електронного кабінету платника податку: «Податок на доходи фізичних осіб щодо сплати податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п» наявна переплата з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2 244 938,34 грн.

- з судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 у справі №520/2813/19, що набрало законної сили 07.10.2019, яким визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо нарахування пені та її відображення в інтегрованій картці платника з податку на додану вартість ДГІ ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка пені з податку на додану вартість всього в сумі 14 209,40 грн.; з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності всього в сумі 1 570 531,25 грн.; зобов`язано контролюючий орган виключити з інтегрованої картки платника зазначену пеню; зобов`язано контролюючий орган відновити в інтегрованій картці платника з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності позитивне сальдо розрахунків з податку на прибуток згідно декларації за 2018 рік у сумі 1 152 518 грн.

Таким чином, у справі, що розглядається відповідачем не спростовано, що станом на дату прийняття спірного рішення у ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка була наявна переплата зі сплати податків, зборів, обов`язкових платежів, тобто існувало зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків надміру сплачених ним грошових зобов`язань, що унеможливлює застосування контролюючим органом стягнення податкового боргу у спосіб передбачений пункту 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України. Обґрунтування касаційної скарги не містять доводів щодо помилковості вказаного висновку суду апеляційної інстанції.

Відтак, відповідачем не доведено відсутність зобов`язань держави щодо повернення ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, що є обов`язковою умовою для застосування процедури погашення податкового боргу на підставі пункту пункту 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України.

З вказаного Верховний Суд вбачає, що матеріали справи не містять, відповідачем не надано доказів, що на час прийняття спірного рішення контролюючим органом встановлено відсутність зобов`язань держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань. У доводах касаційної скарги відповідач не вказує, що ним така умова на час прийняття рішення встановлена.

У свою чергу позивачем доведено та судом апеляційної інстанції встановлено наявність у позивача переплати, яка унеможливлює застосування контролюючим органом стягнення податкового боргу у спосіб передбачений пунктом 32 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України.

Таким чином, виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених у цій справі обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване рішення про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, тому таке рішення підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

КАС України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з п. 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, підлягає списанню.

Пунктом 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України визначено строк давності 1095 календарних днів.

Згідно з п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Отже, за кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов`язок сплатити суму такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов`язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов`язок не є виконаним.

Відповідно до п. 101.5 ст. 101 Податкового кодексу України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу.

Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577 затверджено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі - Порядок №577).

Підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку №577 визначено, що безнадійним податковим боргом є, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку №577 визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Пунктом 3.2 Порядку № 577 визначено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.

За приписами пунктів 4.3-4.5 Порядку №577, у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 4.1 Порядку №577). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Касаційний суд враховує, що вказана правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.07.2023 у справі №804/6090/16.

У цій справі апеляційний суд з`ясував, що податкові зобов`язання з рентної плати за користування надрами в сумі 1 020,0 грн , зобов`язання з земельного податку в розмірі 464133,0грн та грошові зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 547641,0грн були стягнуті на підставі судового рішення від 25.04.2013 по справі № 820/2478/13-а, тобто не підпадають під визначення безнадійного податкового боргу стосовно якого минув строк давності, що визнається позивачем та вимоги щодо списання вказаних сум не заявляються.

Жодних доказів вчинення податковим органом дій щодо стягнення з позивача саме вищевказаних сум заборгованості за винятком сум , які стягнуто на підставі судового рішення від 25.04.2013 у справі № 820/2478/13-а, відповідачем ані до суду першої ані до суду апеляційної інстанцій не надано.

Також, колегією суддів з наданих податковим органом індивідуальних карток платника - позивача встановлено, що жодного руху грошових коштів (зменшення/збільшення податкових зобов`язань) по вищевказаним податкам не відбувалося, сума заборгованості лишалася незмінно та в силу приписів пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України набула статусу податкового боргу.

Враховуючи, що граничний строк стягнення контролюючим органом до бюджету вищевказаних податкових зобов`язань, з урахуванням положень ст.102 ПК України, сплив, вказані суми заборгованості підпадають під визначення безнадійного податкового боргу.

Враховуючи встановлені колегією суддів фактичні обставини щодо терміну виникнення у позивача податкового боргу, підтвердження під час апеляційного перегляду справи характеру цього податкового боргу, як безнадійного за ознакою збігу строку давності, протягом якого цей борг мав би бути стягнутий, слід дійти висновку, що податковий борг, суми якого позивач просить зобов`язати відповідача списати, є безнадійним, підлягає списанню, а бездіяльність відповідача щодо не визнання податкового боргу Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка» безнадійним та не проведення його списання є протиправною.

Верховний Суд відзначає, що під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Колегія суддів звертає увагу на гарантоване статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий засіб (спосіб), що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вбачає, що оскільки встановлено, що борг позивача є безнадійним, контролюючим органом була проявлена протиправна бездіяльність в частині своєчасного списання останнього відповідно до положень Порядку №577, можливість прийняття відповідачем альтернативного рішення у законодавстві відсутня, то зобов`язання відповідача списати такий безнадійний борг є ефективним способом захисту в межах спірних правовідносин, який виключає подальше звернення позивача до суду за захистом порушених прав.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 23.12.2019 у справі №813/3277/18.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається. порушення апеляційним судом норм права не доведено.

Суд касаційної інстанції також вважає, що доводи касаційної скарги в частині незгоди відповідача з висновками суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Наведені відповідачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор).

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам судів у рамках даного касаційного провадження.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.