ПОСТАНОВА
секретаря судового
засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Чернівецького апеляційного суду від 30 березня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022262100000226за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кельменецького районного суду Чернівецької області від 25 січня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього певні обов`язки.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням в інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану, за обставин, детально викладених у вироку.
Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора. Скасував вирок суду в частині призначеного покарання та ухвалив в цій частині свій вирок, яким призначив ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. Зарахував ОСОБА_7 в строк відбуття покарання строк тримання його під вартою з 19 грудня 2022 року по 25 січня 2023 року включно, із розрахунку 1 день позбавлення волі дорівнює 2 дням обмеження волі (відповідно до ч. 1 ст. 72 КК, ст. 58 КВК). В іншій частині вирок суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання, звільнивши ОСОБА_7 від його відбування з випробуванням на підставі положень статей 75, 76 КК. Мотивуючи свої вимоги, вказує на те, що призначене засудженому апеляційним судом покарання є надмірно суворим. На думку захисника, згаданий суд повною мірою не врахував всіх даних про його особу, зокрема позитивних характеристик, наявності на утриманні непрацездатного батька, який постійно потребує допомоги, а також пом`якшуючих покарання обставин (визнання ним вини, щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину та відшкодування заподіяної шкоди). На переконання сторони захисту, з урахуванням вищенаведених обставин справи та особи винного наявні всі підстави для звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням.
В запереченнях на касаційну скаргу захисника, прокурор Дніпровської окружної прокуратури-процесуальний керівник ОСОБА_8 просить залишити її без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 434 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, кваліфікація вчиненого за ч. 4 ст. 185 КК в касаційній скарзі захисником не оспорюються. При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обстави, які ніким не оспорюються.
Доводи, викладені у касаційній скарзі захисника про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, на думку Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Відповідно до ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з вимогами ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують
За змістом ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Згідно зі ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається з вироку місцевого суду, при призначенні ОСОБА_7 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, особу винного, котрий позитивно характеризується за місцем проживання, має непрацездатного батька, який має інвалідність 3 групи.
Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено. Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнав щире розкаяння у вчиненому та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування завданої злочином шкоди.
Крім цього, до обставин, що пом`якшують ОСОБА_7 покарання суд відніс вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення вперше, його публічне вибачення в судовому засіданні за вчинене кримінальне правопорушення та внесення ним 2000 грн на потреби Збройних Сил України.
Врахувавши наведені обставини в сукупності, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 185 КК.
Ці ж самі обставини слугували мотивом суду про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного йому покарання на підставі ст. 75 КК.
Не погодившись із вироком місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності цього рішення, виклав змістовні, конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень статей 69, 75 КК, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає вимогам КК, та просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
При цьому, прокурор наголошував на тому, що обставини, які характеризують особу ОСОБА_7 , жодним чином не знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, і місцевим судом належним чином не вмотивовано, які ж саме обставини справи та дані про особу винного дають підстави для висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.
Апеляційний суд погодився з доводами прокурора про безпідставність застосування судом першої інстанції до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК, задовольнив частково апеляційну скаргу прокурора, та дотримуючись вимог ст. 420 КПК, скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного засудженому покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.
Зокрема апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, звільнивши ОСОБА_7 на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням, належним чином не вмотивував, які саме обставини справи та дані про особу винного дають підстави для висновку про можливість його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, а лише формально врахував, що ступінь небезпечності обвинуваченого для суспільства не перевищує положення принципу поваги до особистої свободи.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК, з чим погоджується й колегія суддів.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, апеляційний суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, а також інші обставини справи, зокрема вартість викраденого, сума якого склала 73200 грн та період вчинення, а саме під час запровадженого в країні воєнного стану, згідно указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року.
Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та публічне вибачення в судовому засіданні за вчинене кримінальне правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Врахувавши також дані про особу ОСОБА_7 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, свою провину у скоєному визнав повністю, добровільно видав вкрадену електростанцію працівникам поліції чим відшкодував шкоду завдану злочином, зробив добровільний внесок у розмірі 2000 грн на потреби Збройних Сил України, позитивно характеризується за місцем проживання, де проживає сам, до вчинення злочину ні в чому протиправному поміченим не був і до адміністративної відповідальності також не притягувався, має непрацездатного батька, який є інвалідом ІІІ групи загального захворювання, не одружений, ніде офіційно не працевлаштований, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_7 покарання, із застосуванням ст. 69 КК, а саме перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення - у виді обмеження волі.
Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, принципу індивідуалізації призначеного покарання, є справедливим і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Переконливих аргументів, які би доводили явну несправедливість призначеного покарання за вироком апеляційного суду, в касаційній скарзі захисника не наведено.
Вирок апеляційного суду є достатньо мотивованим і повною мірою відповідає вимогам статей 370, 420 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування чи зміни судових рішень, при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено, а тому касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд