ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупредставника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року про повернення апеляційної скарги на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року щодо ОСОБА_9 .
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року ОСОБА_9 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, частинами 3, 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК), та призначено їй покарання у виді: за ч. 3 ст. 190 КК -позбавлення волі на строк 3 роки; ч. 3 ст. 358 КК - обмеження волі на строк 2 роки; ч. 4 ст. 358 КК - штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_9 звільнено від призначеного покарання за ч. 4 ст. 358 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 указаного Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_9 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Згідно зі ст. 75 КК ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Вироком районного суду ОСОБА_9 визнано винуватою в заволодінні чужим майном - будинком АДРЕСА_1 , шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах (ч. 3 ст. 190 КК), а також у підробленні офіційного документу, який посвідчується нотаріусом та надає права з метою використання його підроблювачем, за попередньою змовою групою осіб (ч. 3 ст. 358 КК) й, використанні завідомо підробленого документа (ч. 4 ст. 358 КК).
Суддя Київського апеляційного суду ухвалою від 18 січня 2023 року повернув апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вказаний вирок районного суду з огляду на п. 2 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Верховний Суд постановою від 31 травня 2023 року скасував ухвалу суду апеляційної інстанції і призначив новий розгляд у цьому суді.
Оскаржуваною ухвалою від 15 червня 2023 року суддя Київського апеляційного суду повернув апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року, ухвалений стосовно ОСОБА_9 .
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_7 , діючи в інтересах ОСОБА_8 , просить скасувати ухвалу судді Київського апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.
Вважає висновки суду про те, що вона як представник ОСОБА_8 не має процесуального права подавати апеляційну скаргу необґрунтованими, зазначаючи відповідні аргументи.
Обґрунтовуючи свої доводи, адвокат посилається на те, що встановлені у вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року фактичні обставини впливають на подальше право власності ОСОБА_8 на будинок, який є предметом злочину.
Водночас касатор наводить докладні мотиви порушення апеляційним судом принципу доступу до правосуддя, оскільки, на її думку, саме оскарження указаного вироку може усунути протиріччя між обставинами, установленими в ході судового розгляду, і тими, на які вона посилається в апеляційній скарзі.
Крім цього, адвокат ОСОБА_7 звертає увагу на те, що колегією суддів Верховного Суду вже була скасована ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги на згаданий вирок, проте, на переконання адвоката, мотиви, викладені у постанові не були враховані апеляційним судом під час нового розгляду.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні адвокати ОСОБА_7 , ОСОБА_6 підтримали подану скаргу, вважали її обґрунтованою і просили задовольнити, прокурор ОСОБА_5 висловила заперечення проти її задоволення.
Мотиви Суду
За приписами ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка на підставі положень ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють можливість особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Поняття «забезпечення права» за своїм змістом є більш широким, ніж поняття «право», яке використовується у гл. 31 КПК (провадження в суді апеляційної інстанції), бо передбачає, крім самого «права», ще й гарантований державою механізм його реалізації. Забезпечення права на апеляційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду прийняти та розглянути подану апеляцію.
Згідно з правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.
Частиною 2 ст. 439 КПК регламентовано, що вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
Як убачається з постанови Верховного Суду від 31 травня 2023 року, попередню ухвалу судді Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року було скасовано через те, що, під повертаючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, суд обмежився лише посиланням на положення ст. 393 цього Кодексу щодо переліку осіб, які мають право подати апеляційну скаргу, що не є вичерпним, та вказав, що ОСОБА_8 і її представник - адвокат ОСОБА_7 , не є особами, які мають право подати апеляційну скаргу.
Також Верховний Суд у вказаній постанові наголосив, що суд апеляційної інстанції, всупереч приписам ст. 24 КПК та відповідним твердженням в апеляційній скарзі, не перевірив, чи стосується рішення місцевого суду інстанції прав, свобод та інтересів ОСОБА_8 і чи є в неї, з урахуванням норм процесуального закону, можливість реалізувати своє право на судовий захист в інший спосіб, ніж шляхом апеляційного оскарження вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року щодо ОСОБА_9 .
Проте під час нового апеляційного розгляду апеляційний суд проігнорував викладене в наведеній постанові Верховного Суду і, повертаючи апеляційну скаргу, вдався до формулювань, аналогічних до зазначених у скасованій ухвалі.
Більше того, суд апеляційної інстанції не лише не перевірив, чи стосується рішення районного суду прав, свобод та інтересів ОСОБА_8 і чи є в неї, з урахуванням норм процесуального закону, можливість реалізувати своє право на судовий захист в інший спосіб, ніж шляхом апеляційного оскарження вироку Шевченківського районного суду м. Києва, а й поклав цей обов`язок на апелянта, не здійснивши детального аналізу доводів, викладених в апеляційній скарзі.
За таких обставин касаційна скарга адвоката ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно зважити на викладене в цій постанові та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд