ПОСТАНОВА
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1, Обставини справи
1. Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2022 року ОСОБА_7 засуджено за частиною 2 статті 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки і на підставі статті 75 КК його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 1 рік.
2. Суд визнав доведеним, що за невстановлених обставин ОСОБА_7 незаконно придбав та зберігав без мети збуту 43 полімерні пакети з амфетаміном загальною масою 4,9589 г, що становить великий розмір психотропної речовини, яка була вилучена в нього працівниками поліції під час затримання 19 травня 2022 року.
3. Волинський апеляційний суд ухвалою від 31 січня 2023 року залишив вирок без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4. Прокурор, посилаючись на частину 1 статі 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржену ухвалу і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
5. Він вважає, що апеляційний суд безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів і помилково підтримав висновок місцевого суду про недоведеність в діях засудженого мети збуту психотропної речовини, хоча вилучена у нього речовина була розфасована у 43 пакети, її загальна вага становить великий розмір, а сам засуджений на обліку в лікаря-нарколога не перебував, систематично психотропні речовини не вживав. Крім того виявлені в телефоні засудженого переписки в завуальованій формі вказували на те, що він незаконно придбавав та збував психотропні речовини.
6. Також прокурор не погоджується із застосуванням до засудженого положень статті 75 КК, що призвело до призначення йому занадто м`якого покарання.
7. На думку сторони обвинувачення, апеляційний суд не спростував в ухвалі доводів апеляційної скарги прокурора, а тому його ухвала не відповідає вимогам статті 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
8. У судовому засіданні прокурор підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.
9. Захисник заперечила проти задоволення касаційних вимог сторони обвинувачення, вважаючи ухвалу апеляційного суду законною і обґрунтованою.
10. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
11. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити.
12. Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК при перегляді вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, в тому числі за необхідності й шляхом дослідження доказів. Під час апеляційної процедури суд має з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи здобуто докази обвинувачення в передбаченому цим Кодексом порядку, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил статті 94 КПК і чи правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.
13. У разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто в цьому рішенні необхідно проаналізувати аргументи скарги, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
14. Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, мета викладення мотивів рішення полягає у тому, щоб показати сторонам, що їх почули. Водночас це зобов`язує суддю обґрунтовувати свої міркування об`єктивними аргументами і дотримуватись прав сторони захисту[1]. Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожне порушене питання[2], проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, було вивчено[3].
15. Проте зазначених вимог апеляційний суд не дотримався, оскільки суттєві доводи засудженого залишено без належної відповіді.
16. Як убачається з матеріалів провадження засуджений обвинувачувався у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин у великих розмірах з метою збуту, за що передбачена відповідальність за частиною 2 статті 307 КК. Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність мети збуту і змінив правову кваліфікацію діяння на частину 2 статті 309 КК.
17. Прокурор в апеляційній скарзі заперечив обґрунтованість перекваліфікації дій засудженого і вважав, що зібраними у справі доказами доведено мету збуту.
18. Обґрунтовуючи свої вимоги, сторона обвинувачення навела кілька доводів, посилаючись, зокрема, на те, що:
- версія сторони захисту про те, що обвинувачений систематично вживає психотропні речовини, окрім показань обвинуваченого, нічим не підтверджена;
- обвинувачений придбав та зберігав психотропні речовини у надто великих розмірах для однієї людини;
- обвинувачений самостійно розфасував речовину у 43 зіп-пакети практично однаковою масою;
- обвинувачений вів переписку в мобільному додатку «Телеграм», яка вказує на те, що останній придбавав та збував заборонені речовини.
19. Однак суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі не лише не надав відповідей на конкретні і суттєві доводи сторони обвинувачення, а навіть не згадав про ці доводи, обмежившись в ухвалі стислим змістом показань засудженого про те, що в травні 2022 року він придбавав 10 г амфетаміну виключно з метою власного вживання та здійснив розфасування для зручності.
20. Пославшись на практику Суду щодо дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом, апеляційний суд зазначив, що недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
21. Однак, застосовуючи цей стандарт доведення, необхідно враховувати, що розумний сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.[4] Таким чином, апеляційний суд має обґрунтувати свої висновки з урахуванням доводів, наведених при оскарженні судового рішення, чого в цьому кримінальному провадженні апеляційним судом не зроблено.
22. Так, колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційний суд не навів переконливих відповідей на спростування аргументів, викладених в апеляційній скарзі сторони обвинувачення, а свої висновки обґрунтував тими ж доводами, на які посилався суд першої інстанції в оскарженому вироку, при цьому залишив поза увагою, що саме вони і ставилися під сумнів прокурором.
23. Зокрема апеляційний суд не дав власної оцінки з точки зору достовірності показанням засудженого, який при допиті в суді першої інстанції не міг повідомити, як часто він вживає психотропну речовину і в якій кількості, як саме без належного обладнання він розфасував речовину в пакетики майже однаковою масою приблизно 0,2 г, чому серед вилучених знаходились 2 пусті пакетики з нашаруванням психотропної речовини масою 0,0060 г та 0,0041 г.
24. Крім того апеляційний не проаналізував у сукупності з відомостями про кількість вилучених у засудженого пакетиків з психотропною речовиною зміст його переписки в мобільному додатку «Телеграм» та аргументовано не спростував доводів прокурора про те, що певні висловлювання в завуальованій формі стосуються збуту психотропних та наркотичних речовин.
25. Апеляційному суду належало також оцінити висновок суду про відсутність у обвинуваченого умислу на збут психотропної речовини з огляду на судову практику, згідно з якою наявність в особи умислу на збут може свідчити великий розмір вилученої речовини, спосіб пакування та фасування, поведінка особи, яка, зокрема, сама не вживає наркотичних засобів, але придбаває та зберігає їх[5].
26. Також в ухвалі не згадане клопотання про повторне дослідження доказів в порядку частини 3 статті 404 КПК, яке містилось в апеляційній скарзі, і не зазначено мотивів, з яких суд визнав його таким, що не підлягає задоволенню.
27. Таким чином, апеляційний суд не дотримався вимог статті 419 КПК , оскільки не навів переконливих мотивів на спростування доводів прокурора та не обґрунтував свого рішення належним чином, що є істотним порушенням КПК, внаслідок якого зроблено передчасний висновок про правильність застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність.
28. У зв`язку зі скасуванням рішення через недостатню вмотивованість висновків, які покладені в основу правової оцінки діяння засудженого, Суд не вважає за необхідне розглядати довід прокурора щодо правильності застосування статті 75 КК. Це питання має бути розглянуто апеляційним судом після вирішення питання про кваліфікацію дій засудженого.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд