ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 листопада 2022 року та вирок Хмельницького апеляційного суду від 27 квітня 2023 року, а також касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 27 квітня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022244000000841, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 листопада 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим за ч. 2 ст.289 КК України та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 19 серпня 2022 року о 12:00 год., знаходячись поблизу будинку № 32 по вул. Залізничній в м. Шепетівка Хмельницької області, помітив припаркований скутер моделі «Нonda» із номером шасі (рами) НОМЕР_1 чорного кольору із номером двигуна НОМЕР_2 , об`ємом двигуна 49см3, потужністю 7к/с, та, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, повторно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, керуючись корисливим мотивом, взявся за кермо скутера й за допомогою власної фізичної сили завів його у квартиру АДРЕСА_2 , чим незаконно заволодів зазначеним транспортним засобом, спричинивши потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 10 498 грн.
Хмельницьким апеляційним судом за апеляційною скаргою прокурора вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 у частині призначеного покарання було скасовано та ухвалено новий вирок від 27 квітня 2023 року. Цим вироком ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 289 КК України засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією майна. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
За доводами касаційної скарги засуджений не погоджується із оскаржуваними судовими рішеннями в частині призначеного основного покарання. Вважає, що йому призначено основне покарання надмірно суворе, без урахування того, що він сприяв розкриттю злочину, а потерпіла жодної шкоди від його дій не зазнала та просила його суворо не карати. У зв`язку з цим він просить судові рішення змінити й застосувати щодо нього положення ст. 69 КК України.
У касаційній скарзі захисник просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд безпідставно застосував до його підзахисного додатковий вид покарання у виді конфіскації майна, оскільки ОСОБА_7 вину визнав, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений та захисник підтримали подані касаційні скарги.
Прокурор заперечив проти задоволення поданих касаційних скарг.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до положень статей370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Доводи касаційних скарг про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу засудженого через суворість, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення і попередження нових злочинів.
Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Колегія суддів зауважує, що частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду за наявності призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання, відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами кримінального правопорушення, поведінкою особи під час вчинення кримінального правопорушення та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та/або небезпечність винуватої особи.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України й тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів кримінального правопорушення, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, Хмельницьким апеляційним судом за апеляційною скаргою прокурора вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 у частині призначеного покарання було скасовано, та ухвалено новий вирок від 27 квітня 2023 року. Цим вироком ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 289 КК України засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією майна. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Апеляційний суд при визначенні виду та розміру покарання за ч. 2 ст. 289 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким; дані про особу винного, який раніше судимий за корисливі злочини. Окрім того, судом апеляційної інстанції взято до уваги, що майно, яке викрадене у потерпілої, було вилучено та повернуто працівниками поліції.
Також слушно апеляційний суд зазначив, що каяття обвинуваченого носить формальний характер, оскільки, як убачається з матеріалів провадження, в суді першої інстанції він вину визнав частково, намагався переконати суд у відсутності в його діянні певних ознак кримінального правопорушення.
Тобто в кримінальному провадженні не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, які впливають на суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_7 діяння та, відповідно, знижують ступінь тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції належним чином врахував всі обставини, зокрема й ті, на які посилаються захисник та засуджений у своїх касаційних скаргах; дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 більш суворого основного покарання, ніж було призначене судом першої інстанції, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 289 КК України, мотивувавши належним чином своє рішення, та обґрунтовано визнано неможливим застосування положень ст. 69 КК України.
Окрім того, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком апеляційної суду щодо доцільності призначення й додаткового виду покарання у виді конфіскації майна.
За санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_7 визнано виним, додаткове покарання у виді конфіскації майна передбачене як факультативне.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку про доцільність призначення додаткового виду покарання на підставі того, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий корисливий злочин, будучи раніше судимим за корисливі злочини.
Верховний Суд вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання є справедливим, співмірним характеру вчинених дій, відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості, а тому немає підстав для визнання такого покарання явно несправедливим через суворість або призначеним у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, в тому числі й щодо додаткового покарання.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд