ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київького апеляційного суду від 01 вересня 2022 року у кримінальному провадженні № 12019100050004689 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Євпаторія Автономної Республіки Крим, жителя м. Києва, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
Вироком Оболонського районного суду міста Києва від 18 травня 2022 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на 4 роки.
На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбаченні ст. 76 цього Кодексу.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат і долю речових доказів.
Районний суд установив, що ОСОБА_5 22 червня 2019 року о 20:40 біля будинку на вул. Автозаводській, 24 у м. Києві, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, підійшов до потерпілого ОСОБА_7 , який стояв поблизу регульованого пішохідного переходу і очікував на зелений сигнал світлофору, та здійснив у нього один постріл з пістолета «ПСМ-Р» № НОМЕР_1 призначеного для відстрілу патронів споряджених гумовими метальними снарядами травматичної (несмертельної) дії, завдавши ОСОБА_7 легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, а також створив реальну загрозу спричинення тілесних ушкоджень оточуючим, які перебували поряд.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора Київський апеляційний суд ухвалою від 01 вересня 2022 року вказане рішення залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у цьому суді.
Вказує, що при перегляді вироку за його апеляційною скаргою суд апеляційної інстанції формально перевірив наведені в ній доводи і безпідставно відмовив у її задоволенні.
Стверджує, що погодившись із висновком місцевого суду про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням апеляційний суд не взяв до уваги тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини його скоєння та наслідки, а саме те, що потерпілому було спричинено вогнепальне поранення та створено реальну загрозу заподіяння тілесних ушкоджень оточуючим та можливого вбивства однієї чи більше осіб.
Також апеляційним судом не було враховано, що ОСОБА_5 визнав свою вину у скоєному та почав відшкодовувати потерпілому завдану шкоду лише перед ухваленням вироку, через 3 роки після події, що ставить під сумнів наявність у нього щирого каяття.
Відтак вважає, що ухвалене апеляційним судом рішення не є належним чином обґрунтованим та вмотивованим й таким, що відповідає вимогам статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
У судовому засіданні прокурор касаційну скаргу підтримала.
Засуджений просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
За правилами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК, й правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі прокурором не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Прокурор убачає неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність у безпідставному, на його думку, застосуванні судом першої інстанції положень ст. 75 КК. Вважає, що залишаючи його апеляційну скаргу за цими доводами без задоволення, апеляційний суд необґрунтовано погодився з висновками місцевого суду і свого рішення належним чином не мотивував, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
З огляду на дискреційні повноваження суд вправі звільнити особу від відбування призначеного покарання з випробуванням за наявності для цього підстав.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при вирішенні питання про призначення покарання засудженому суд першої інстанції взяв до уваги тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу, а саме те, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні малолітню дитину та позитивно характеризується за місцем роботи, а також наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують.
З урахуванням посткримінальної поведінки засудженого, щирого каяття у вчиненому, часткового відшкодування моральної шкоди та даних про його особу місцевий суд дійшов переконливого висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без відбування призначеного покарання, а тому на підставі ст. 75 КК звільнив його від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора суд апеляційної інстанції ретельно перевірив наведені в ній доводи та дав на них у своєму рішенні умотивовані відповіді.
Зокрема, зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що при оцінці доводів прокурора цей суд узяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке у відповідності до вимог ст. 12 КК відноситься до категорії тяжких, та дані про його особу, а саме те, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні малолітню дитину і позитивно характеризується за місцем роботи.
Також апеляційний суд зважив на щире каяття засудженого у вчиненому та часткове відшкодування ним завданої моральної шкоди потерпілому, що є обставинами, які пом`якшують покарання.
Безпідставними є твердження прокурора в касаційній скарзі про те, що апеляційний суд не перевірив його доводів в апеляційній скарзі про відсутність у поведінці засудженого ознак щирого каяття, оскільки він визнав свою вину у вчиненому та вибачився перед потерпілим лише перед ухваленням вироку, через 3 роки після події.
Спростовуючи ці доводи апеляційний суд у своєму рішенні вказав, що на час апеляційного розгляду ОСОБА_5 з осудом ставиться до свого вчинку та кається у вчиненому, а також повністю відшкодував потерпілому завдану моральну шкоду в сумі 40 000 грн, у зв`язку з чим він не має претензій до засудженого.
Ці висновки суду апеляційної інстанції є належно вмотивованими і узгоджуються з матеріалами кримінального провадження. Взяті апеляційним судом до уваги обставини в їх сукупності свідчать про обґрунтованість висновку суду першої інстанції у вироку щодо можливості виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства, за умов застосування до нього положень ст. 75 КК.
Ухвала апеляційного суду є належним чином обґрунтованою та вмотивованою і за змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
З урахуванням наведеного, підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.
Оскільки під час касаційної перевірки встановлено, що кримінальний закон судом застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання та звільнення від його відбування відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд