ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 757/38252/18-к

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

У п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При цьому істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Згідно зі ст. 370 і ч. 2 ст. 418 КПК ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК встановлено, що апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на інші ухвали суду першої інстанції протягом семи днів з дня її оголошення.

Апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення (п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК).

Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причин його пропуску.

Виходячи із змісту норм процесуального закону, під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 07 квітня 2021 року, у день постановлення ухвали Печерського районного суду м. Києва від цієї ж дати, якою на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК було закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , прокурор ОСОБА_9 безпосередньо брала участь у підготовчому судовому засіданні, проте під час оголошення в той же день вказаної ухвали не була присутня.

На вказану ухвалу місцевого суду 20 січня 2023 року прокурор ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, у якій також просив поновити строк апеляційного оскарження у зв`язку з тим, що прокурор не був присутній при оголошенні судового рішення 07 квітня 2021 року, копія ухвали до прокуратури не надходила і оспорюване судове рішення не було оприлюднене суддею в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а копію ухвали він отримав лише 17 січня 2023 року.

Відмовляючи у поновленні строку на оскарження, апеляційний суд зазначив про те, що прокурор ОСОБА_8 копію ухвали Печерського районного суду м. Києва від 07 квітня 2021 року отримав 17 січня 2023 року, а апеляційну скаргу подав 13 лютого 2023 року, тобто з пропуском строку апеляційного оскарження, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК.

Окрім того, суд апеляційної інстанції не визнав поважними наведені прокурором причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

Не погоджуючись із таким обґрунтуванням, прокурор подав касаційну скаргу, у якій доводить, що в матеріалах кримінального провадження міститься конверт з описом поштового відправлення прокурором апеляційної скарги на адресу Печерського районного суду м. Києва, який підтверджує своєчасність подання апеляційної скарги. Крім того зазначає, що ухвала суду першої інстанції від 07 квітня 2021 року до прокуратури не надходила та не була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень на час подання апеляційної скарги.

Однак колегія суддів касаційного суду не може погодитись із вказаними доводами прокурора та вважає їх неспроможними, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 07 квітня 2021 року прокурор ОСОБА_9 брала участь у підготовчому судовому засіданні, проте після виходу суду до нарадчої кімнати покинула зал судового засідання і не була присутня під час оголошення ухвали, яка була проголошена в той же день.

При цьому жодних клопотань про надання копії судового рішення прокурор до суду з 07 квітня 2021 року до 17 січня 2023 року не подавала.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції згідно з вимогами ч. ч. 2, 3 ст. 395 КПК подається протягом семи днів із дня її оголошення, якщо ухвалу судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Отже, семиденний строк подання апеляційної скарги, встановлений п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК, у даному випадку, враховуючи, що прокурор ОСОБА_9 брала участь у підготовчому судовому засіданні, закінчився 14 квітня 2021 року.

Однак, як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор ОСОБА_8 звернувся до суду з проханням про отримання копії ухвали від 07 квітня 2021 року щодо ОСОБА_7 лише 17 січня 2023 року під час розгляду судом першої інстанції клопотання адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні (т. 1 а. п. 145-146, 148).

А апеляційну скаргу прокурор ОСОБА_8 подав 20 січня 2023 року, про що свідчить штемпель Укрпошти на конверті.

Разом з тим, як убачається з постанови про призначення групи прокурорів від 11 вересня 2020 року, прокурор ОСОБА_8 входив у групу прокурорів у кримінальному провадженні № 12018100000000295 від 22 березня 2018 року.

Викладені ж у касаційній скарзі прокурора причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є об`єктивно непереборними, а тому колегія суддів касаційного суду не вважає їх поважними.

Що ж стосується доводів прокурора про ненаправлення судом першої інстанції на адресу Київської міської прокуратури прийнятого судового рішення та неоприлюднення його у Єдиному державному реєстрі судових рішень, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що зазначений довід у цьому конкретному випадку не змінює висновків апеляційного суду про відсутність об`єктивних обставин, що перешкодили поданню апеляційної скарги прокурором у визначені в п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК строки.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що судом 17 лютого 2022 року на адресу Київської міської прокуратури було направлено копію ухвали від 07 квітня 2021 року, а відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень копію ухвали Печерського районного суду м. Києва від 07 квітня 2021 року надіслано судом до автоматизованої системи документообігу суду (АСДС) 31 серпня 2022 року та оприлюднено 05 вересня 2022 року, тобто більше одинадцяти та чотирьох місяців, відповідно, до звернення прокурора ОСОБА_8 до суду з проханням про отримання копії ухвали від 07 квітня 2021 року та подання ним апеляційної скарги на вказану ухвалу.

Отже, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення прокурору ОСОБА_8 строку на апеляційне оскарження та повернув апеляційну скаргу разом з доданими до неї документами.

Ухвала апеляційного суду є належно обґрунтованою та вмотивованою і за своїм змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, не встановлено.

Враховуючи зазначене, касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд