ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 826/5959/18

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Промислова Компанія Співдружність Україна» (далі - ТОВ «АПК Співдружність Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) від 29.01.2018 №0000961401 і №0000971401.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві звернулося із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем неправомірно сформовано від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та занижено суми цього податку за період 2017 року за рахунок відображення у бухгалтерському та податковому обліку операцій з контрагентами-постачальниками сільськогосподарської продукції ТОВ «Обрій-НК», ТОВ «ЮГ Агро-Прайд 1» і ТОВ «Агробізнес Юг», оскільки названі підприємства не мали можливості ані придбати, ані виростити самостійно такого роду продукцію.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «АПК Співдружність Україна» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «АПК Співдружність Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 28.12.2017 №583/26-15-14-01-01/37817784, в якому відображено висновки про порушення позивачем пунктів 44.1, 44.2 статті 44, статті 134 Податкового кодексу України, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 3 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку №1, пункту 5 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку №15, в результаті чого встановлено завищення платником від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 4741815 грн. (в т.ч. за 1-ий квартал 2017 року на суму 1254085 грн., за півріччя 2017 року - 3387730 грн.) та заниження платником податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 8470446 грн. (в т.ч. за 1-ий квартал 2017 року на суму 8281074 грн., за півріччя 2017 року на суму 189372 грн.).

В обґрунтування своєї позиції контролюючий орган посилається на те, що зміст отриманої з баз даних ДФС (а саме АІС «Податковий блок», Єдиний реєстр податкових накладних) інформації стосовно контрагентів-постачальників позивача свідчить про відсутність у ТОВ «Обрій-НК», ТОВ «ЮГ Агро-Прайд 1» і ТОВ «Агробізнес Юг» реальної можливості як виростити самостійно сільськогосподарську продукцію, так і придбати її попередньо у третіх осіб, з метою подальшої реалізації такої ТОВ «АПК Співдружність Україна». Так, контролюючий орган зазначив про відсутність у названих суб`єктів господарювання власних чи орендованих земельних ділянок, виробничих потужностей, достатньої кількості персоналу, необхідних для забезпечення процесів посіву, збирання та зберігання сільськогосподарської продукції. Також дослідивши дані з Єдиного реєстру податкових накладних перевіряючі дійшли висновку, що постачальники (ТОВ «Авілон Торг», ТОВ «Райн-Тех», ТОВ «Грант Юг», ТОВ «Тайм-ікс» ТОВ «Кабал»), у яких ТОВ «Обрій-НК» придбавало кукурудзу, не могли самостійно здійснити вирощування такої продукції та водночас придбати її у третіх осіб за ланцюгом постачання. При цьому, ТОВ «Обрій-НК», ТОВ «ЮГ Агро-Прайд 1» і ТОВ «Агробізнес Юг» та їх контрагенти вирощування та наявність зерна в порядку, передбаченому Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні» не декларували, та статистичну звітність за формами №№ 4-сг, 29-сг, 37-сг, 9-б-сг, 21-заг, 50-сг до органів статистики у 2016 - 2017 роках не подавали.

Перераховані позивачем кошти на адреси суб`єктів господарювання у сумі 60 654 914,88 грн контролюючим органом кваліфіковані як операції з надання безповоротної фінансової допомоги, та зазначили, що такі суми коштів мали бути враховані у складі інших витрат (рядок 2270) звіту про фінансові результати.

З огляду на наведені обставини у сукупності дійшов висновків, що походження отриманого та оприбуткованого ТОВ «АПК Співдружність Україна» у січні - квітні 2017 року товару (кукурудзи 3-го класу, врожаю 2016 року) як такого, що надійшов саме від ТОВ «Обрій-НК», ТОВ «ЮГ Агро-Прайд 1» і ТОВ «Агробізнес Юг» за результатами перевірки не підтверджено, та що дійсне походження такого товару не можливо встановити.

На підставі зазначеного акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві 29.01.2018 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№0000971401, згідно з яким зменшено задеклароване ним у податкових деклараціях за 1-ий квартал та півріччя 2017 року від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суми 1254085 грн. та 3387730 грн. відповідно;

№0000961401, згідно з яким визначено до сплати грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 10588058 грн. (в т.ч. за основним платежем - 8470446 грн., за штрафними санкціями - 2117612 грн.).

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вирішуючи даний спір, дослідивши та проаналізувавши подані представниками сторін до матеріалів справи в обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них документи та матеріали у їх сукупності, суди дійшли висновку про недоведення відповідачем належними та достатніми доказами висновків акта перевірки щодо безтоварності операцій з поставки сільськогосподарської продукції між ТОВ «АПК Співдружність Україна» та його контрагентами - ТОВ «Обрій-НК», ТОВ «ЮГ Агро-Прайд 1» і ТОВ «Агробізнес Юг», та відповідно висновків про безоплатність отримання позивачем оприбуткованого ним у першій половині 2017 року товару (кукурудзи) та надання позивачем на користь - ТОВ «Обрій-НК», ТОВ «ЮГ Агро-Прайд 1» і ТОВ «Агробізнес Юг» безповоротної фінансової допомоги у вигляді коштів на оплату вартості поставленого товару.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

гідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Як встановлено судами, між ТОВ «АПК Співдружність Україна» (в особі директора Гуйвана А.М.) - як покупцем, і суб`єктами господарювання - ТОВ «ЮГ Агро-Прайд 1» (в особі директора Прокопчук В.М.), ТОВ «Обрій-НК» (в особі директора Бакумової О.І.), ТОВ «Агробізнес Юг» (в особі директора Нікуліна М.О.) - як продавцями, були укладені типові за змістом договори поставок сільськогосподарської продукції, саме:

з ТОВ «ЮГ Агро-Прайд 1» договори поставок від 10.02.2017 №JP/00355, від 13.02.2017 №JP/00358, від 16.02.2017 №JP/00361, від 22.02.2017 №JP/00368, від 03.03.2017 №JP/00379, від 13.03.2017 №JP/00394, від 24.03.2017 №JP/00417;

з ТОВ «Обрій-НК» договори поставок від 17.01.2017 №JP/00325, від 20.02.2017 №JP/00365, від 22.02.2017 №JP/00369;

з ТОВ «Агробізнес Юг» договори поставок від 03.03.2017 №JP/00380, від 09.03.2017 №JP/00387, від 24.03.2017 №JP/00415.

За змістом умов цих договорів продавці зобов`язувались продати, а покупець прийняти та оплатити товар сільськогосподарського призначення - кукурудзу 3-го класу українського походження, насипом, врожаю 2016 року. Товар мав відповідати визначеним сторонами певним якісним показникам (а саме щодо рівня вологості, сміттєвих домішок, биття та пошкодження зерна, та ін.).

Передача товару продавцем здійснюється на умовах СРТ (згідно Міжнародних правил тлумачення Інкотермс-2010) в приміщеннях зернового складу порту, що знаходиться за адресою: Україна, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 15, термінал ТОВ «Лентакс Юг» (далі - Склад). Допускається поставка товару партіями. Кінцевий обсяг поставленого товару визначається у пункті призначення (тобто, на Складі) та є кінцевим згідно реєстру приймання Складу, та підтверджується реєстром Складу про прийняття товару.

Поставка та приймання товару здійснюється на Складі у відповідності з договором поставки за кількістю та якістю товару, згідно умов Інкотермс 2010, та з урахуванням положень відповідного договору поставки.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано копії видаткових накладних, роздруківок електронних податкових накладних, платіжних доручень з відомостями про перерахування коштів згідно відповідних контрактів та на підставі рахунків на оплату, товарно-транспортних накладних, залізничних накладних, реєстрів вантажоодержувача, довідки з відомостями про прийняття та завантаження на ряд залізничних вагонів для експортера

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «АПК Співдружність Україна» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Придбаний ТОВ «АПК Співдружність Україна» у ТОВ «Обрій-НК», ТОВ «ЮГ Агро-Прайд 1» і ТОВ «Агробізнес Юг» товар був експортований Товариством на адресу іноземної компанії «Jupaks Ltd.,». На підтвердження наведеного позивач подав засвідчені копії документів по фінансово-господарським взаємовідносинам з нерезидентом - компанією «Jupaks Ltd.,» (Латвія), а саме: договорів постачання партій кукурудзи 3-го класу, 2016 року врожаю, українського походження; електронних митних (експортних) декларацій типу ЕК10. Зі змісту вказаних документів вбачається, що упродовж січня, лютого, березня та квітня 2017 року ТОВ «АПК Співдружність Україна» реалізувало компанії «Jupaks Ltd.,» (Латвія) та експортувало на адресу останньої сільськогосподарську продукцію - кукурудзи 3-го класу, 2016 року врожаю, українського походження.

Долучені до матеріалів справи документи по взаємовідносинах позивача з Jupaks Ltd. Свідчать про наявність взаємозв`язку між витратами ТОВ «АПК Співдружність Україна» на придбання сільськогосподарської продукції (кукурудзи українського походження) та здійснюваними товариством основним видом господарської діяльності - оптовою торгівлею зерном, необробленим тютюном, насінням та кормами для тварин.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру, одним із видів діяльності ТОВ «Обрій-НК», ТОВ «ЮГ Агро-Прайд 1» і ТОВ «Агробізнес Юг» є неспеціалізована оптова торгівля, діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною та/або вирощування зернових культур (крім рису), що повністю відповідає напрямку вчинених господарських операцій з позивачем.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Щодо посилань в тексті акта перевірки на відсутність у власності чи в оренді у контрагентів позивача - ТОВ «ЮГ Агро-Прайд 1» і ТОВ «Агробізнес Юг» земельних ділянок, необхідних для вирощування сільськогосподарської продукції судами з`ясовано, що за змістом поданих позивачем до матеріалів справи копій документів (а саме, копій статистичних звітів ТОВ «ЮГ Агро-Прайд 1» і ТОВ «Агробізнес Юг» форми №4-сг) названі товариства декларували у поданій статистичній звітності відомості про використання ними земельних ділянок сільськогосподарського призначення під урожай 2016 року на територіях с. Христофорівка та Очаківського району Миколаївської області.

Крім того, судом першої інстанції з метою перевірки достовірності тверджень контролюючого органу щодо неподання ТОВ «ЮГ Агро-Прайд 1» і ТОВ «Агробізнес Юг» до органів статистики відповідних звітів сільськогосподарського виробника в ході судового розгляду даної справи надіслано судовий запит до Головного управління статистики у Миколаївській області щодо надання статистичних звітів ТОВ «ЮГ Агро-Прайд 1» і ТОВ «Агробізнес Юг», поданих останніми як сільськогосподарськими виробниками.

Судами вірно враховано, що обставини щодо дійсного обсягу та складу товарного сільськогосподарського виробництва контрагентів позивача у 2016 році підлягали встановленню в порядку проведення документальних перевірок таких платників контролюючим органом за місцем їх податкового обліку, однак докази на підтвердження цього відповідач не подав, а в акті перевірки відомості про такі обставини відсутні. Наведене у свою чергу свідчить про недостатню обґрунтованість позиції відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо походження придбаної позивачем сільськогосподарської продукції від невстановлених осіб.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених робіт, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Слід також зазначити, що правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не укладав господарські договори, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосередніми контрагентами.

Відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення його контрагентів, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.

Верховними Судом сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, вказала наступне.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо можливої протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, що встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення судами першої та апеляційної інстанцій.

Як слідує у цій справі відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 250, 341, 344, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -