ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 134/1710/22

Описова частина

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «33 канал» (далі - ТОВ «Редакція газети «33 канал») про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди, в якому з урахуванням заяви про відмову від позову в частині позовних вимог до ТОВ «Редакція газети «33 канал», яка надійшла до суду 21 грудня 2022 року, просив:

- визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації усю інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 у ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті 33 каналу, яка містила заголовок «ІНФОРМАЦІЯ_2», оскільки уся інформація викладена у статті є такою, що не відповідає дійсності, та є наклепом;

- зобов`язати ОСОБА_2 публічно спростувати поширену відносно нього усю недостовірну інформацію, шляхом написання та опублікування на сторінці 33 каналу наступного тексту спростування: «Доводжу до Вашої уваги, що посадовець Крижопільської селищної ради ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) не був другим учасником конфлікту на АЗС та участі у ньому не приймав. Жодного звернення до редакції про те, що роти незгодним із зловживаннями місцевих чиновників затикають повістками в армію не надходило. Ця тривожна тенденція має насторожувати читачів 33 Каналу. Коли одні воюють на фронті і кладуть своє життя за справедливу Україну, інші поширюють неправдиву та ніким не підтверджують неправдиву інформацію, що є типовим «беспрєдєлом»»;

- стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 173 000,00 грн, а також усі понесені та документально підтверджені судові витрати (судовий збір за подання позовної заяви в сумі 3 640,00 грн та витрати за надання правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн).

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на сторінці «33 канал» опублікована стаття із заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором якої є ОСОБА_5 . У даній статті зазначено наступне: «У Крижополі нетверезі держслужбовці «жорстко виховують на ґрунті особистої неприязні» та залякують жертв повістками в армію. Чому мобілізаційні повістки стають знаряддям впливу на «несимпатиків» влади? У Крижополі - гучний скандал. Містом поширилась інформація, що на заправці в с. Голубече двоє місцевих держслужбовців сильно побили молодого чоловіка. За словами ОСОБА_2 , матері постраждалого ОСОБА_3 , побили так, що в сина - струс мозку, зламана очна кістка на обличчі та пальці на руці й ще цілий букет травм. 24-річний ОСОБА_3 зараз лікується. Пані ОСОБА_2 розповідає: - Один із учасників конфлікту, керівник секретаріату Крижопільського суду ОСОБА_4 , після словесної перепалки із сином першим вдарив його головою в обличчя. А сварка виникла через авто, яке нібито дуже голосно гарчить. А спочатку жорстку виховну бесіду вислухав молодший брат ОСОБА_3 - ОСОБА_6 . - Коли на заправку приїхав старший брат, то відразу увага переключилася на нього. Жару додавало те, що напідпитку були обоє. Але такі травми навряд чи допустимі у вигляді самоуправного виховного моменту, яку б посаду ти не займав. До того ж, свідки кажуть, що ОСОБА_3 били двоє. Що другим був посадовець Крижопільської селищної ради ОСОБА_1 . Побитого ОСОБА_3 забрала «швидка». А далі ми з чоловіком пішли по інстанціях і почали розуміти, що справу цю намагаються «спустити на тормозах», - продовжує ОСОБА_2 . - То документи пропали з історії хвороби сина, які підтверджували травми, то слідчий десь подівся, то медичні обстеження ОСОБА_3 затягувались. Але ми написали заяви до поліції, до ДБР у Хмельницькому. По справі відкрили кримінальне провадження, яким оголосили підозру ОСОБА_4 . Але ми почули від людей з оточення посадовців, що нам нічого не світить, бо тут у держслужбовців «все схвачено». І ніби нікого з них не покарають. Бо один з них має відношення до тероборони і своя людина у військкоматі, - додає матір потерпілого. - І дійсно, буквально через кілька днів моєму чоловікові прийшла мобілізаційна повістка. А на словах від «вихователів» наших синів передали, що коли ми будемо рипатись, то повістки прийдуть ще й обом синам. Нам всі знайомі та сусіди кажуть, що треба йти до кінця, по всіх інстанціях. Бо завтра жертвами нетверезих розборок з боку посадовців можуть стати інші хлопці, яких ще зроблять інвалідами, - повідомила пані ОСОБА_2 . За коментарем ми звернулися до названого свідками можливого учасника конфлікту, секретаря Крижопільської селищної ради ОСОБА_1. Ось що він повідомив: «Мене там не було. Я був на той час вдома. Не розумію, для чого поширюють про мене інформацію, ніби я когось бив. Це не про мене, я людина пряма, чесна і справедлива. Я чув про цю бійку. Кажуть, що там всі були п`яні і не розуміли, що роблять. Чи був там ОСОБА_4 - не знаю. Нехай поліція з`ясовує, хто винен». Це вже не перше звернення до редакції про те, що роти незгодним із зловживаннями місцевих чиновників затикають повістками в армію. Ця тривожна тенденція насторожує. Коли одні воюють на фронті і кладуть своє життя за справедливу Україну, інші використовують ЗСУ для залякування людей та прикриття свого «беспрєдєла». Сподіваємось на об`єктивне розслідування цього конфлікту та готові вислухати інші точки зору».

Позивач вказує, що викладена у вищезазначеній статті інформація містить негативні відомості та висловлювання на його адресу, поняття та визначення яких розкривається наступним змістом.

Так, нормативна термінологія понять «нетверезі», «спустити на тормоза», «все схвалено», «безпрєдєл» - відсутня, оскільки вони є оціночними та суб`єктивними.

Держслужбовцями є особи, на яких покладається безпосереднє виконання функцій держави на відповідній території, у конкретній галузі державного управління.

Судження - це форма мислення, в якій що-небудь стверджується або заперечується про предмет думки. Судження - це думка, що виражається розповідними реченнями і є істиною або хибною.

Наклеп - поширення завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять іншу особу.

На думку позивача, усі зазначені у статті припущення є наклепом та порушують його честь, гідність та ділову репутацію. Порушення своїх прав позивач вбачає у наступному:

1. «До того ж, свідки кажуть, що ОСОБА_3 били двоє. Що другим був посадовець Крижопільської селищної ради ОСОБА_1».

Позивач стверджує, що дане письмове припущення не відповідає дійсності, оскільки він знаходився за місцем свого проживання в смт Крижополі, що можуть підтвердити його мати ОСОБА_7 та рідний брат ОСОБА_8 . Водночас, свідками подій, які сталися на АЗС, можуть бути ОСОБА_4 та оператор АЗС, які безпосередньо знаходилися там. Припускає, що, можливо, саме сини ОСОБА_2 були у такому стані сп`яніння, що він (позивач) їм привидівся на АЗС та почав їх лупцювати. Окрім того, звертає увагу на той факт, що відповідачка та автор статті невірно вказали його прізвище, що підтверджує їхню необізнаність у даному конфлікті та навмисне висвітлення недостовірної інформації.

2. «Але ми почули від людей з оточення посадовців, що нам нічого не світить, бо тут у держслужбовців «все схвачено». І ніби нікого з них не покарають. Бо один з них має відношення до тероборони і своя людина у військкоматі, - додає матір потерпілого. І дійсно, буквально через кілька днів моєму чоловікові прийшла мобілізаційна повістка. А на словах від «вихователів» наших синів передали, що коли ми будемо рипатись, то повістки прийдуть ще й обом синам».

Позивач вказує, що дані твердження є фантазіями відповідачки та автора статті, оскільки згідно Розпорядження селищного голови № 199 від 01 листопада 2021 року «Про розподіл функціональних обов`язків між селищним головою, секретарем ради, заступниками селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючим справами виконавчого комітету Крижопільської селищної ради» він взагалі не займається мобілізаційною роботою, а тим паче врученням повісток на території Крижопільської селищної ради.

3. «За коментарем ми звернулися до названого свідками можливого учасника конфлікту, секретаря Крижопільської селищної ради ОСОБА_1. Ось що він повідомив: «Мене там не було. Я був на той час вдома. Не розумію, для чого поширюють про мене інформацію, ніби я когось бив. Це не про мене, я людина пряма, чесна і справедлива. Я чув про цю бійку. Кажуть, що там всі були п`яні і не розуміли, що роблять. Чи був там ОСОБА_4 - не знаю. Нехай поліція з`ясовує, хто винен».

Позивач зазначив, що дійсно до нього звернулась особа, яка представилась працівником «33 каналу», але дозволу на опублікування свого коментаря він не давав. Окрім того, він сказав, що: «молодики, які приймали участь у конфлікті були такі п`яні, що не змогли навіть розібратись хто був його учасником та що там дійсно відбувалось». Таким чином, його коментар навмисно було перекручено та ще й опубліковано без його згоди.

4. «Це вже не перше звернення до редакції про те, що роти незгодним із зловживаннями місцевих чиновників затикають повістками в армію. Ця тривожна тенденція насторожує. Коли одні воюють на фронті і кладуть своє життя за справедливу Україну, інші використовують ЗСУ для залякування людей та прикриття свого «беспрєдєла». Сподіваємось на об`єктивне розслідування цього конфлікту та готові вислухати інші точки зору».

Позивач вважає дане судження відповідачки та автора статті таким, що виходить за рамки здорового глузду, оскільки «залякування людей» та «прикриття беспрєдєла» мало би підтверджується конкретними фактами, а не неадекватними судженнями.

Дана стаття була опублікована у рубриці «Кримінал, Новини Вінниччини, Шокуючі факти», та не містить жодного факту, який би підтвердив слова відповідачки та автора статті.

Відтак, зазначене у статті є наклепом та спростовується відсутністю будь-яких фактів (документів, рішень судів тощо), що підтверджують «негативний вплив влади». Такі судження не підтверджуються жодними доказами, а інформація, викладена у статті містить негативні відомості, що порушує його (позивача) права на повагу до честі, гідності та ділової репутації, оскільки принижує соціальну оцінку його громадської та професійної діяльності, адже, перебуваючи на посаді секретаря Крижопільської селищної ради, він представляє велику кількість громадян та захищає права і свободи людини.

Окрім того, негативна інформація поширена в Інтернет-джерелах, а тому є у вільному доступі, отже особи, які ознайомляться з нею, можуть зробити висновки про те, що він побив синів відповідачки та, прикриваючи «беспрєдєл», затикає роти незгодним із зловживанням місцевих чиновників повістками в армію, тобто має можливість здійснювати вирішальний вплив на ці події тощо.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає поширену відносно нього інформацію недостовірною, негативною та неправдивою, що має ознаки наклепу та ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію, а тому з метою її спростування змушений звернутися до суду.

При цьому, позивач посилається також на те, що його громадська позиція та трудова діяльність направлена на здійснення захисту прав і свобод, задоволення суспільних інтересів, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, інших інтересів громадян, а також запобігання та протидія корупції в публічній та приватній сферах суспільних відносин, поновлення порушених внаслідок корупційних діянь прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та юридичних осіб.

Окрім того, позивач вказує, що в силу положень статті 23 Цивільного кодексу України він має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки приниження його честі, гідності та ділової репутації внаслідок протиправних дій відповідачки вже саме по собі є моральною шкодою.

Позивач вважає, що 173 000,00 грн є мінімальною сумою для відшкодування його душевних страждань, відтак, є розумною та справедливою.

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 18 січня 2023 року задоволено клопотання позивача щодо відмови від частини позовних вимог та постановлено закрити провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «Редакція газети «33-й канал».

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що зазначення в досліджуваній статті висловлювання: «До того ж, свідки кажуть, що ОСОБА_3 били двоє. Що другим був посадовець Крижопільської селищної ради ОСОБА_1», вжите ОСОБА_2 під час спілкування з журналістом газети «33-й канал», є повідомленням інформації, отриманої нею з інших джерел, а саме від осіб, які були присутні на місці події, тобто є оціночним судженням, а не твердженням, відтак не може бути ані спростоване, ані підтверджене.

Такі слова у статті як: «Але ми почули від людей з оточення посадовців, що нам нічого не світить, бо тут у держслужбовців «все схвачено». І ніби нікого з них не покарають. Бо один з них має відношення до тероборони і своя людина у військкоматі, - додає матір потерпілого. І дійсно, буквально через кілька днів моєму чоловікові прийшла мобілізаційна повістка. А на словах від «вихователів» наших синів передали, що коли ми будемо рипатись, то повістки прийдуть ще й обом синам» суд не вважає недостовірною інформацією та наклепом на позивача, оскільки неможливо встановити про кого саме каже ОСОБА_2 і яким чином те, що її чоловіку прийшла мобілізаційна повістка стосується позивача.

Такі слова у статті як: «За коментарем ми звернулися до названого свідками можливого учасника конфлікту, секретаря Крижопільської селищної ради ОСОБА_1. Ось що він повідомив: «Мене там не було. Я був на той час вдома. Не розумію, для чого поширюють про мене інформацію, ніби я когось бив. Це не про мене, я людина пряма, чесна і справедлива. Я чув про цю бійку. Кажуть, що там всі були п`яні і не розуміли, що роблять. Чи був там ОСОБА_4 - не знаю. Нехай поліція з`ясовує, хто винен» взагалі не носять жодного негативного відтінку, тому незрозуміло в чому полягає порушення прав позивача з боку відповідачки. Та обставина, що редакції газети розмістила коментар позивача без його дозволу, немає ніякого відношення до відповідачки.

Такі слова у статті як: «Це вже не перше звернення до редакції про те, що роти незгодним із зловживаннями місцевих чиновників затикають повістками в армію. Ця тривожна тенденція насторожує. Коли одні воюють на фронті і кладуть своє життя за справедливу Україну, інші використовують ЗСУ для залякування людей та прикриття свого «беспредела». Сподіваємось на об`єктивне розслідування цього конфлікту та готові вислухати інші точки зору» жодним чином не зачіпають права позивача, оскільки є узагальненням.

Також суд першої інстанції зазначив, що у статті позивач фігурує як «названий свідками можливий учасник конфлікту», у статті відсутні фактичні твердження про те, що позивач вчинив будь-яке правопорушення, відтак суд не встановив наявності порушеного права позивача на честь, гідність та ділову репутацію, про захист яких він просить та з цією метою звернувся до суду.

На підставі наведеного суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог про визнання інформації недостовірною, такою, що порочить його честь, гідність і ділову репутацію та зобов`язання відповідачки спростувати таку інформацію.

У зв`язку з тим, що вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від вимог про визнання інформації недостовірною, такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію, суд дійшов до висновку про відмову у її задоволенні також.

Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

26 липня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 червня 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

02 серпня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що позивач працює на посаді секретаря Крижопільської селищної ради, про що свідчить посвідчення, видане 25 листопада 2021 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 в газеті «33-й канал» НОМЕР_1 у розділі «ІНФОРМАЦІЯ_4» було розміщено статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2» (автором статті вказаний ОСОБА_5 ), наступного змісту:

«У Крижополі - гучний скандал. Містом поширилась інформація, що на заправці в с. Голубече двоє місцевих держслужбовців сильно побили молодого чоловіка.

За словами ОСОБА_2 , матері постраждалого ОСОБА_3 , побили так, що в сина - струс мозку, зламана очна кістка на обличчі та пальці на руці й ще цілий букет травм. 24-річний ОСОБА_3 зараз лікується.

Пані ОСОБА_2 розповідає: - Один із учасників конфлікту, керівник секретаріату Крижопільського суду ОСОБА_4 , після словесної перепалки із сином першим вдарив його головою в обличчя. А сварка виникла через авто, яке нібито дуже голосно гарчить. А спочатку жорстку виховну бесіду вислухав молодший брат ОСОБА_3 - ОСОБА_6 .

Коли на заправку приїхав старший брат, то відразу увага переключилася на нього. Жару додавало те, що напідпитку були обоє. Але такі травми навряд чи допустимі у вигляді самоуправного виховного моменту, яку б посаду ти не займав. До того ж, свідки кажуть, що ОСОБА_3 били двоє. Що другим був посадовець Крижопільської селищної ради ОСОБА_1 .

Бійка закінчилась у приміщенні заправки, коли приїхала поліція. Побитого ОСОБА_3 забрала «швидка». А далі ми з чоловіком пішли по інстанціях і почали розуміти, що справу цю намагаються «спустити на тормозах», - продовжує ОСОБА_2 . - То документи пропали з історії хвороби сина, які підтверджували травми, то слідчий десь подівся, то медичні обстеження ОСОБА_3 затягувались. Але ми написали заяви до поліції, до ДБР у Хмельницькому. По справі відкрили кримінальне провадження, яким оголосили підозру ОСОБА_4 . Але ми почули від людей з оточення посадовців, що нам нічого не світить, бо тут у держслужбовців «все схвачено». І ніби нікого з них не покарають. Бо один з них має відношення до тероборони і своя людина у військкоматі, - додає матір потерпілого.

І дійсно, буквально через кілька днів моєму чоловікові прийшла мобілізаційна повістка. А на словах від «вихователів» наших синів передали, що коли ми будемо рипатись, то повістки прийдуть ще й обом синам.

Навіть попри цей тиск ми не збираємося відступати. Нам всі знайомі та сусіди кажуть, що треба йти до кінця, по всіх інстанціях. Бо завтра жертвами нетверезих розборок з боку посадовців можуть стати інші хлопці, яких ще зроблять інвалідами, - повідомила пані ОСОБА_2 .

За коментарем ми звернулися до названого свідками можливого учасника конфлікту, секретаря Крижопільської селищної ради ОСОБА_1.

Ось що він повідомив: «Мене там не було. Я був на той час вдома. Не розумію, для чого поширюють про мене інформацію, ніби я когось бив. Це не про мене, я людина пряма, чесна і справедлива. Я чув про цю бійку. Кажуть, що там всі були п`яні і не розуміли, що роблять. Чи був там ОСОБА_4 - не знаю. Нехай поліція з`ясовує, хто винен».

Це вже не перше звернення до редакції про те, що роти незгодним із зловживаннями місцевих чиновників затикають повістками в армію. Ця тривожна тенденція насторожує. Коли одні воюють на фронті і кладуть своє життя за справедливу Україну, інші використовують ЗСУ для залякування людей та прикриття свого «беспрєдєла». Сподіваємось на об`єктивне розслідування цього конфлікту та готові вислухати інші точки зору».

Мотивувальна частина

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У статті 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

За змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.

Зі змісту опублікованої статті вбачається, що згадка про ОСОБА_1 з боку відповідачки ОСОБА_2 є лише один раз: «До того ж, свідки кажуть, що ОСОБА_3 били двоє. Що другим був посадовець Крижопільської селищної ради ОСОБА_1».

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що таке висловлювання, з огляду на його зміст, не є твердженням, а є оціночним судженням з посиланням на інші джерела інформації, а, відтак не може бути ані спростоване, ані підтверджене.

Крім того, ОСОБА_2 не є у цьому разі особою, яка поширила інформацію, оскільки оспорювана інформація поширена в мережі Інтернет і, як зазначає позивач, автором відповідного інформаційного матеріалу є інша особа - ОСОБА_5 , який не є відповідачем у справі.

Також вірними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що такі слова у статті як: «За коментарем ми звернулися до названого свідками можливого учасника конфлікту, секретаря Крижопільської селищної ради ОСОБА_1. Ось що він повідомив: «Мене там не було. Я був на той час вдома. Не розумію, для чого поширюють про мене інформацію, ніби я когось бив. Це не про мене, я людина пряма, чесна і справедлива. Я чув про цю бійку. Кажуть, що там всі були п`яні і не розуміли, що роблять. Чи був там ОСОБА_4 - не знаю. Нехай поліція з`ясовує, хто винен», - не носять жодного негативного відтінку, а та обставина, що редакції газети розмістила коментар позивача, як він стверджує, без його дозволу та згоди, немає відношення до відповідачки, а від позовних вимог до ТОВ «Редакція газети «33 канал» позивач відмовився і така відмова прийнята судом.

Правильним також є висновок судів попередніх інстанцій про те, що інша інформація, яка викладена у статті, прямо не має відношення до позивача, його прізвище, ім`я чи посада більше ніде не згадується, така інформація є безособовою, а відтак не порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 .

При таких обставинах суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про визнання недостовірною та спростовування інформації.

Правильним також є висновок судів попередніх інстанцій про те, що вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди є похідною від основної вимоги, а тому задоволенню не підлягає.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Верховний Суд встановив, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду