ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 600/947/23-а

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ ПФУ, в якому просив суд:

визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон №3723-ХІІ);

зобов`язати ГУ ПФУ призначити йому з 31.01.2023 пенсію державного службовця відповідно до Закону №3723-ХІІ та провести розрахунок розміру пенсії з урахуванням розмірів складових грошового забезпечення, зазначених в довідках Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 24.01.2023 №11.6-294 та від 24.01.2023 №11/1.6289, із виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумами пенсії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він має право на призначення пенсії за віком згідно із статтею 37 Закону №3723-ХІІ, оскільки він мав стаж на посаді державної служби більше 20 років на момент (01.05.2016) набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу» (далі - Закон №889-VІІІ).

2. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.08.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

3. 12.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.08.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі №600/947/23-а за вищевказаним позовом, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

4. Верховний Суд ухвалою від 26.10.2023 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

5. 07.11.2023 до Верховного Суду від ГУ ПФУ надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказує на її необґрунтованість та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Суди також встановили, що позивач, зокрема, проходив службу в органах внутрішніх справ в період з 22.05.1987 по 18.04.2000 та в органах державної виконавчої служби в період з 14.05.2004 по 13.06.2012.

30.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.

03.02.2023 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII у зв`язку з тим, що стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 становив менше 20 років.

ОСОБА_1 , вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII, звернувся з позовом до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що період служби позивача в органах внутрішніх справ (з 22.05.1987 по 14.04.2000) дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) та не може бути зарахований до стажу державної служби. Відтак, на думку судів попередніх інстанцій, за відсутності в позивача 20 років стажу державної служби станом на 01.05.2016 права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII він не має.

8. Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права у зв`язку з неврахуванням в оскаржуваних судових рішеннях висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 03.07.2018 у справі №569/350/17 та від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а.

Позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для зарахування йому періоду проходження служби в органах внутрішніх справ до стажу державної служби і як наслідок суди необґрунтовано відмовили йому в задоволенні позову.

9. У відзиві на касаційну скаргу ГУ ПФУ зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки період проходження служби позивачем в органах внутрішніх справ, на думку відповідача, не може бути зарахований до стажу державної служби, відтак права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII ОСОБА_1 не має.

10. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.

11. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

13. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

14. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

15. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

16. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

17. 01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII), згідно з частиною другою Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

18. Таким чином законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ.

19. Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

20. Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

21. Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

22. Відповідно до частини першої статті 37 Закону 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

23. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

24. Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

25. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.

26. Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв`язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.

27. Спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивача з одного виду пенсії - за віком відповідно до Закону №1058-IV на інший вид - пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.

28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що страховий стаж позивача складає 37 років 2 місяці 27 днів, зокрема судами встановлено, що позивач в період з 22.05.1987 по 18.04.2000 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 14.05.2004 по 13.06.2012 в органах державної виконавчої служби.

29. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 становив 8 років 1 місяць, оскільки період служби позивача в органах внутрішніх справ не може зараховуватись до стажу державної служби, а тому ОСОБА_1 права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ не набув.

30. Колегія суддів вважає зазначений висновок судів попередніх інстанцій помилковим з огляду на наступне.

31. Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

32. До 01.05.2016 посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, визначались Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 «Про порядок обчислення стажу державної служби» (далі - Порядок №283).

33. За приписами пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

34. Пунктом 3 Порядку № 283 встановлено, що до стажу державної служби включається, зокрема, час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ.

35. Отже, до стажу державної служби зараховується, зокрема робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів внутрішніх справ та на посадах рядового та начальницького складу в органах внутрішніх справ.

36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ в період з 22.05.1987 по 18.04.2000, на таких посадах:

22.05.1987-20.05.1989 - дільничний інспектор інспекції у справах неповнолітніх Сторожинецького районного відділу внутрішніх справ Управління внутрішніх справ Чернівецького облвиконкому;

20.05.1989-01.03.1991 - старший дільничний інспектор інспекції у справах неповнолітніх Сторожинецького районного відділу внутрішніх справ Управління внутрішніх справ Чернівецького облвиконкому;

01.03.1991-22.12.1993 - слідчий Сторожинецького районного відділу внутрішніх справ Управління внутрішніх справ Чернівецької області;

22.12.1993-01.11.1998 - старший дізнавач Сторожинецького районного відділу внутрішніх справ Управління внутрішніх справ Чернівецької області;

01.11.1998-18.04.2000 - дізнавач групи дізнання Сторожинецького районного відділу Управління МВС в Чернівецької області.

37. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що період служби позивача на посадах в органах внутрішніх справ з 22.05.1987 по 18.04.2000 підлягає зарахуванню до стажу державної служби, в тому числі для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII.

38. Оскільки на час звернення до відповідача із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію держаного службовця відповідно до Закону №3723-ХІІ ОСОБА_1 досягнув 62-річного віку, мав страховий стаж понад 35 років, на день набрання чинності Законом № 889-VІІІ мав понад 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, він має право на призначення пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ.

39. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.

40. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV та звернувся 30.01.2023 до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.

41. Частиною третьої статті 45 Закону №1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

42. Таким чином, враховуючи, що спірні правовідносини у цій справі стосуються права ОСОБА_1 на переведення з одного виду пенсії на інший, колегія суддів вважає, що для належного захисту порушеного права позивача слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII та зобов`язати ГУ ПФУ перевести ОСОБА_1 з 31.01.2023 на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.

43. Стосовно вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача здійснити розрахунок розміру пенсії з урахуванням розмірів складових грошового забезпечення, зазначених в довідках Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 24.01.2023 №11.6-294 та від 24.01.2023 №11/1.6289, колегія суддів зазначає, що відповідачем відомості, наведені у вказаних довідках не оцінювались, а тому така вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.

44. У ході касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій підтвердились обставини, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження, а саме неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.07.2018 у справі №569/350/17 та від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а.

45. Згідно з частинами першою, третьою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

46. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

47. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

48. Згідно з частиною шостою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

49. Так позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви 1073,60 грн, апеляційної скарги 1610,40 грн, касаційної скарги 2147,20 грн, всього 4831,20 грн.

50. Зазначені судові витрати на загальну суму 4831,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 352 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,