ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 924/232/22

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17.01.2023 у справі №924/232/22 частково задоволено заяву ПрАТ "Хмельницьке АТП 16854" (вх.№05-06/443/22 від 02.08.2022) з додатковими грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство ПАТ "Проскурів" у сумі 11190691, 32 грн заборгованості. Визнано грошові вимоги ПрАТ "Хмельницьке АТП 16854" до ПАТ "Проскурів" у розмірі: 4962,00 грн судовий збір - 1 черга задоволення вимог кредиторів (не враховується під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу на підставі ч.4 ст.48 Кодексу України з процедур банкрутства); 11190642,04 грн (з якої 4787500, 00 грн основного боргу, 5627693, 90 грн інфляційних втрат, 775448,14 грн 3 % річних) - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Відхилено грошові вимоги у сумі 49, 28 грн 3 % річних.

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17.01.2023 у справі № 924/232/22, у якій просив її скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для поставлення за наслідками розгляду грошових вимог єдиної ухвали.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі №924/232/22 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Хмельницької області (щодо грошових вимог ПАТ "Хмельницьке АТП 16854"), постановлену 17.01.2023 у справі 924/232/22 закрито.

До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі № 924/232/22, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 924/232/22 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 16.10.2023.

На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення застосовано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними, оскільки право на апеляційне оскарження ґрунтувалося не на вирішенні оскаржуваним рішенням питання про права та обов`язки скаржника, а на тому, що він брав безпосередню участь у розгляді грошових вимог ПрАТ "Хмельницьке АТП 16854".

Скаржник зазначає, що висновок Верховного Суду щодо можливості апеляційного оскарження ухвали, якою визнані грошові вимоги кредитора особою, грошові вимоги якої у попередньому засіданні були відхилені іншою ухвалою, відсутній.

Ухвалою Верховного Суду від 01.11.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною ОСОБА_1 , яка подана на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі № 924/232/22.

Призначено до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі №924/232/22 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , виходячи з такого.

Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

За змістом частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II), які з огляду на положення ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства.

Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.

Частина перша статті 254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Частиною п`ятою статті 41 ГПК України передбачено, що у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відповідна правова позиція не має законодавчого відтворення ані в Господарському процесуальному кодексі України, ані в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" або Кодексі України з процедур банкрутства, однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14, від 29.04.2021 по справі №904/5874/19.

Так, відповідно до статті 1 КУзПБ (тут і далі в редакції на момент винесення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції) учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.

За висновком Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду сформульованого у пункті 56.16 постанови від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття 23) чи КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 23 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45 КУзПБ) визнання його вимог, конкурсний кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК України).

Тобто, лише за сукупністю, передбачених КУзПБ дій: пред`явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв`язку з позовною давністю, тощо) та визнання грошових вимог у відповідній ухвалі суду конкурсний кредитор набуває правового статусу учасника у справі про банкрутство, отже наділяється процесуальними правомочностями учасника справи за статтею 42 ГПК України, зокрема оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство в апеляційному та касаційному порядку.

Так, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17.01.2023 у справі № 924/232/22, яку залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023, відхилено заяву ОСОБА_1 (вх.№05-06/438/22 від 01.08.2022) з кредиторськими вимогами у сумі 2400,00 грн до боржника у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Проскурів".

Більш того, постановою Верховного Суду від 13.12.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17.01.2023 (за заявою ОСОБА_1 (вх.№05-06/438/22 від 01.08.2022) з грошовими вимогами до боржника) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі № 924/232/22 залишено без змін.

Тож, в силу наведених вище обставин справи, норм права та усталеним під час перегляду справ про банкрутство висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 не набув статусу учасника у справі про банкрутство, а відтак і процесуальної дієздатності оскаржити ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17.01.2023 у справі №924/232/22, якою частково задоволено заяву ПрАТ "Хмельницьке АТП 16854" (вх.№05-06/443/22 від 02.08.2022) з додатковими грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство ПАТ "Проскурів" у сумі 11190691, 32 грн заборгованості. Визнано грошові вимоги ПрАТ "Хмельницьке АТП 16854" до ПАТ "Проскурів" у розмірі: 4962,00 грн судовий збір - 1 черга задоволення вимог кредиторів (не враховується під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу на підставі ч.4 ст.48 Кодексу України з процедур банкрутства); 11190642,04 грн (з якої 4787500, 00 грн основного боргу, 5627693, 90 грн інфляційних втрат, 775448,14 грн 3 % річних) - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Відхилено грошові вимоги у сумі 49, 28 грн 3 % річних, в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Хмельницької області (щодо грошових вимог ПАТ "Хмельницьке АТП 16854"), постановлену 17.01.2023 у справі 924/232/22.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

З огляду на наведене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали без змін.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-