ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 757/4618/22-ц

1. Описова частина

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

Держави Україна в особі Київської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Позовна заява мотивована тим, що 14 вересня 2015 року відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) № 12015110200003474, за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження. 12 листопада 2015 року у кримінальному провадженні від 14 вересня 2015 року

№ 12015110200003474 йому вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.

Вину у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення він не визнавав та на стадії досудового розслідування звертався з клопотанням про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, в задоволенні якого було відмовлено. 11 лютого 2016 року прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Цисаренком О. О. затверджено обвинувальний акт та направлено його до суду.

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2020 року у справі № 369/1274/16-к, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року, його було визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю наявності в його діяннях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.

Отже, він незаконно перебував під слідством та судом з 12 листопада 2015 року, тобто з дати внесення відомостей до ЄРДР за частиною першою статті 286 КК України, по 05 жовтня 2021 року, дату ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, що складає 5 років 10 місяців, а відтак, вважав, що має право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та у результаті пережитих моральних страждань, порушення усталених соціальних та сімейних зв`язків.

Зазначеним незаконним повідомленням про підозру було порушено його права та завдано моральної шкоди, спричиненої викликами до слідчого, прокурорів, участю в судових засіданнях, які порушили порядок в його житті, побуті, родині. Упродовж досудового розслідування та судового розгляду він постійно відчував стрес, не міг нормально працювати та відпочивати, чим було завдано шкоду його психологічному здоров`ю. Крім того, вказане призвело до погіршення відносин з друзями, родичами, дружиною, відновлення яких потребуватиме багато зусиль.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 455 000 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 березня 2023 року у складі судді Григоренко І. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт визнання позивача невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення не є доказом неправомірності дій відповідачів. Позивач просив стягнути у рахунок відшкодування моральної шкоди 455 000 грн, яку він зазнав унаслідок досудового розслідування та судового розгляду, за результатами якого його було визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, проте ОСОБА_1 належних та допустимих доказів на підтвердження спричинення йому моральної шкоди не надав.

Також відсутні докази неправомірності дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду заподіяння моральної шкоди і причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою та діями (бездіяльністю) відповідачів.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 березня 2023 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 455 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що сам факт перебування позивача під слідством та судом, ухвалення судом виправдувального вироку за недоведеністю наявності у діях позивача складу кримінального правопорушення, є достатньою правовою підставою для отримання компенсації від держави у порядку визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що відповідно до положень вищевказаного закону ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, яку необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу повідомлення йому про підозру і до набрання законної сили виправдувальним вироком суду.

Таким чином, визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 455 000 грн за 70 місяців перебування під слідством та судом є мінімальним розміром, який за встановлених фактичних обставин справи відповідає положенням Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд, з`ясувавши істотні обставини справи, необхідні для правильного визначення розміру моральної шкоди, а саме характер і обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих, суспільних та сімейних стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо, з урахуванням вимог розумності та справедливості, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача з Державного бюджету України в рахунок відшкодування моральної шкоди 455 000 грн.

У касаційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратурипросить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 757/4618/22-ц з Печерського районного суду м. Києва.

У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутні належні та допустимі докази на підтвердження заподіяння позивачу моральної шкоди та підтвердження усіх її елементів.

У розумінні положень частини п`ятої статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» сам факт ухвалення судом виправдувального вироку щодо особи не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки таке відшкодування здійснюється виключно у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди і умовою цивільно-правової відповідальності. Апеляційний суд не зазначив, якими доказами підтверджено факт спричинення моральної шкоди позивачу. Ухвалення судом відносно позивача виправдувального вироку не свідчить про протиправну поведінку органу досудового розслідування та прокуратури, а необхідність захисту від обвинувачення не носить об`єктивного характеру.

Крім того, період перебування під слідством та судом має бути визначений, починаючи з моменту вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та до моменту ухвалення судом виправдувального вироку.

Отже, загальний строк перебування ОСОБА_1 під слідством та судом слід обчислювати з 12 листопада 2015 року, дата повідомлення про підозру, по 14 грудня 2020 року, день ухвалення вироку Києво-Святошинським районним судом Київської області, а не по 05 жовтня 2021 року. Таким чином, апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо розміру відшкодування моральної шкоди.

У грудні 2023 року Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області подало відзив, в якому підтримало доводи касаційної скарги.

2. Мотивувальна частина

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що відповідно до копії витягу, виданого Києво-Святошинським районним відділом головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області з кримінального провадження від 14 вересня 2015 року

№ 12015110200003474, внесено відомості до ЄРДР за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України (а.с. 6).

12 листопада 2015 року слідчим слідчого відділу Києво-Святошинського відділу поліції головного управління Національної поліції України в Київській області Ганжою А. О. за погодженням з прокурором прокуратури Києво-Святошинського району Київської області Мойченко Л. П. повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження (а.с. 7-8).

05 лютого 2016 року слідчим Києво-Святошинського відділу поліції головного управління Національної поліції України в Київській області Ганжою А. О. за погодженням з прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Цисаренком О. О. повідомлено ОСОБА_1 про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого часиною першою статті 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження (а.с. 9-10).

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2020 року у справі № 369/1274/16-к, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю наявності в його діяннях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України (а.с. 11-34).

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема у випадках постановлення виправдувального вироку суду

(пункт 1 частини першої статті 2 Закону).

Положеннями статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.

Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету

(стаття 4 вказаного Закону).

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298 цс 18) зроблено висновок про те, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.

Судом установлено, що унаслідок необґрунтованого кримінального переслідування позивачу завдано моральної шкоди, право на відшкодування якої він набув на підставі виправдувального вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2020 року у справі № 369/1274/16-к, залишеного без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 05 жовтня

2021 року.

Апеляційний суд правильно керувався тим, що період перебування позивача під слідством та судом складає 70 місяців, тобто з 12 листопада 2015 року - дати повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до 05 жовтня 2021 року - дати набрання вироком суду законної сили, а саме після постановлення ухвали Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року.

Встановлення правильного періоду перебування особи під слідством і судом впливає на правильність визначення мінімального розміру моральної шкоди, який не може бути зменшено.

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати та тривалість перебування під слідством і судом, мінімальний розмір компенсації моральної шкоди становить 455 000 грн, і цей гарантований державою розмір апеляційний суд стягнув на користь позивача.

Норма частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначає, що відшкодування моральної шкоди провадиться виходячи з розміру, який не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суди з урахуванням конкретних обставин справи не обмежені у визначенні більшого розміру відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, законодавством встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, але не граничний.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення моральної шкоди у мінімально визначеному законом розмірі, а саме 455 000 грн, виходячи з обсягу заподіяної позивачу шкоди, глибини та тривалості моральних страждань, пов`язаних із перебуванням під слідством і судом, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, погіршення та позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, інших негативних наслідків морального характеру.

Апеляційний суд, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, врахував засади розумності та справедливості. При цьому апеляційний суд мотивував свої висновки щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди у гарантованому державою розмірі та зазначив обставини, які вплинули на глибину фізичних та душевних страждань позивача.

справі настав разом з постановленням Київським апеляційним судом ухвали від 05 жовтня 2021 року.

Посилання касаційної скарги на відсутність доказів протиправної поведінки органу досудового розслідування та прокуратури, на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються висновком апеляційного суду про те, що факт перебування позивача під слідством та судом, ухвалення судом виправдувального вироку за недоведеністю наявності у діях позивача складу кримінального правопорушення, є достатньою правовою підставою для отримання компенсації від держави у порядку визначеному положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду