ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги адвоката ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_6 на вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2023 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 30 травня 2023 року постановлені стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз за вироком Рівненського міського суду 03 грудня 2021 року за частиною 2 статті 289 КК, із призначеним покаранням на підставі частини 4 статті 70 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років із звільненням від відбування покарання на підставі статті 75 КК із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК, та призначено йому покарання із застосуванням статті 69 КК нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією частини 4 статті 185 КК, у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі частин 1, 4 статті 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднане невідбуте покарання за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 03 грудня 2021 року, яким його засуджено за частиною 2 статті 289 КК з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці.
На підставі частини 5 статті 72 КК у строк відбування покарання у вигляді позбавлення волі за цим вироком ОСОБА_8 зараховано строк попереднього ув`язнення з 13 вересня 2022 року до дати набрання цим вироком законної сили, з розрахунку день за день.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком 13 вересня 2022 року у період часу з 07 год 30 хв до 11 год 20 хв ОСОБА_8 , перебуваючи у будинку ОСОБА_9 , яка проживає по АДРЕСА_2 , побачив на столі у одній з кімнат належний сину останньої мобільний телефон марки «Tecno», моделі «Tecno KE5j» і у нього виник умисел на його таємне викрадення.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, скориставшись відсутністю господарів у будинку, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повторно вчиняючи злочин, з метою особистого незаконного збагачення, шляхом вільного доступу підійшов до столу і таємно викрав з нього мобільний телефон марки «Tecno» моделі «Tecno KE5j» у корпусі зеленого та чорного кольорів вартістю 3150 грн, у прозорому силіконовому чохлі, вартістю 12 грн, із вмістом сім-карти оператора мобільного зв`язку ТОВ «Лайфселл» вартістю 75 грн, на рахунку якої знаходились грошові кошти у сумі 36 грн.
Не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_8 , користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до шафи, що знаходилась у цій же кімнаті, у якій виявив жіночу сумочку ОСОБА_9 .
Відкривши її, ОСОБА_8 побачив у ній гаманець, з якого таємно викрав належні ОСОБА_9 грошові кошти у сумі три тисячі гривень і з викраденим майном направився до виходу з будинку.
Після цього, ОСОБА_8 покинув місце вчинення кримінального правопорушення і надалі розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 6273 грн.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 травня 2023 року вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2023 року залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзіадвокат ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зокрема зазначає, що суд першої інстанції належним чином не оцінив показання свідка ОСОБА_10 і потерпілої ОСОБА_9 та не співставив з іншими доказами. А суд апеляційної інстанції належним чином не розглянув апеляційну скаргу, не дослідив повторно обставини, встановлені під час кримінального провадження, та за наявності підстав для закриття провадження за відсутності будь-яких доказів винуватості ОСОБА_8 цього не зробив.
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 за відсутністю в діянні останнього складу кримінального правопорушення. При цьому посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що в діянні її підзахисного відсутній прямий умисел, який є головним елементом складу кримінального правопорушення.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 просила задовольнити свою касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній, та частково погодилася з касаційними доводами захисника ОСОБА_7 .
Прокурор у судовому засіданні просила залишити без зміни судові рішення, а касаційні скарги - без задоволення.
Від засудженого ОСОБА_8 до Суду надійшла заява про здійснення касаційного розгляду без його участі.
Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до вимог статті 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За змістом статті 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Згідно зі статтею 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Так, у своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 зазначає про відсутність у діянні її підзахисного умислу, як основного елементу складу кримінального правопорушення.
Проте викладені у касаційній скарзі доводи Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.
Так, із суб`єктивної сторони крадіжка передбачає тільки прямий умисел (частина 2 статті 24 КК): особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає завдати таку шкоду. Змістом умислу винного при крадіжці охоплюється його переконаність у тому, що викрадення ним майна здійснюється таємно від потерпілого, очевидців або осіб, у володінні чи під охороною яких знаходиться майно. Обов`язковими суб`єктивними ознаками крадіжки є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб.
Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
Зокрема, суд у вироку, як на доказ винуватості ОСОБА_8 , послався на: показання ОСОБА_8 , потерпілої ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_10 ; протокол огляду місця події від 13 вересня 2022 року з фототаблицею до нього; висновок експерта від 20 вересня 2022 року № СЕ-19/109-22/9755-Д; висновок експерта від 20 вересня 2022 року № СЕ-19/109-22/9759-ТВ; висновок судово-психіатричної експертизи від 03 листопада 2022 року № 271/2022; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 13 вересня 2022 року.
Суд першої інстанції на підставі вказаних доказів встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість, з дотриманням вимог статей 85 - 87, 89, 94, 95 КПК.
Вирок відповідає вимогам статей 370, 373 - 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим. У ньому наведено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, як того вимагає частина 3 статті 374 КПК.
Крім того, доводи захисника про відсутність умислу були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який за наслідками апеляційного розгляду у своєму рішенні зазначив, що суд першої інстанції встановив, що грошові кошти ОСОБА_8 ніхто не дозволяв брати, оскільки сама потерпіла розцінила дії обвинуваченого як таємне викрадення майна. Також поведінка обвинуваченого після заволодіння коштами і телефоном, який намагався залишити межі області з викраденим телефоном, коштами, без повідомлення про це потерпілої сторони, без пояснення щодо причин заволодіння коштами і телефоном за наявності такої можливості, свідчать про відсутність бажання повернути викрадене майно. Також суд правильно зазначив, що інкримінований особі злочин вважається закінченим з моменту вилучення майна і наявності реальної можливості розпоряджатися ним як своїм власним, що ОСОБА_8 і зробив після заволодіння коштами і телефоном.
Також апеляційний суд у своєму рішенні зазначив, що потерпілою ОСОБА_9 та свідком ОСОБА_10 не спростовано висновки суду про заволодіння таким майном саме без дозволу власників. Подальша зміна потерпілою та свідком свого ставлення до вчиненого ОСОБА_8 , у зв`язку з наявністю родинних відносин, не є підставою для визнання його невинуватим.
Враховуючи викладене, а також те, що за наслідками прослуховування судових засідань суду першої інстанції, на яких проводився допит потерпілої ОСОБА_9 (28 грудня 2022 року) та свідка ОСОБА_10 (19 січня 2023 року) не знайшли свого підтвердження доводи захисника ОСОБА_7 про те, що суд першої інстанції належним чином не оцінив показання свідка та потерпілої та не співставив з іншими доказами, а суд апеляційної інстанції не усунув зазначеного порушення.
За таких обставин, враховуючи наявність належних та допустимих доказів, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК, суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив обвинувальний вирок, а суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив судове рішення без змін.
Крім того, у касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не розглянув апеляційну скаргу, не дослідив повторно обставини, встановлені під час кримінального провадження та за наявності вимог щодо закриття провадження за відсутності будь-яких доказів винуватості ОСОБА_8 цього не зробив.
Проте, частиною 3 статті 404 КПК встановлено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
При цьому сама лише незгода учасника судового провадження з оцінкою доказів не може слугувати підставою для їхнього обов`язкового повторного дослідження.
Прослуховуванням звукозапису судового засідання в суді апеляційної інстанції встановлено, що з відповідним клопотанням про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження сторона захисту не зверталась. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, не надавав іншої оцінки доказам ніж суд першої інстанції, а тому такі доводи сторони захисту, колегія суддів уважає безпідставними.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
В ході касаційного розгляду колегією суддів встановлено, що суд апеляційної інстанції в цілому дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі сторони захисту доводам і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишення їх без задоволення.
Враховуючи те, що в ході касаційного розгляду колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, касаційні скарги захисників засудженого задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд