ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 932/4124/21

1. У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересовані особи: Дніпровська міська рада, Сьома дніпропетровська державна нотаріальна контора.

2. Свої вимоги заявник мотивував тим, щоз 2004 року він мешкав разом із своєю двоюрідною бабою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після смерті якої відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Зазначав, що вказану спадщину вона заповідала у 1995 році його матері ОСОБА_3 , яка померла раніше спадкодавця 12 листопада 2010 року.

3. Заявник стверджував, що він проживав разом з ОСОБА_2 , дбав про неї, купував ліки, годував, робив поточні ремонти та сплачував комунальні послуги, а після її смерті поховав її за власні кошти та продовжив проживати у квартирі, через хворобу вчасно не встиг звернутися до нотаріуса, а тому нотаріус відмовила йому в оформленні права на спадщину.

4. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив встановити факт його постійного проживання протягом не менше п`яти років разом із спадкодавицею

ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини для отримання свідоцтва про право на спадщину.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2023 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 не менше п`яти років із спадкодавицею ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.

6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані заявником докази є допустимими, достовірним та достатніми для висновку про доведеність заявленого факту, а тому заява про встановлення юридичного факту підлягає задоволенню.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Дніпровського апеляційного суду від24 жовтня 2023 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

8. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заявником не подано належних та допустимих доказів дійсного перебування у сімейних відносинах з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та постійного проживання із спадкодавицею за однією адресою з 2004 року.

Узагальнені доводи касаційної скарги

9. 22 листопада2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року та залишити в силі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2023 року.

10. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановахВерховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц, від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, від 31 березня 2020 року у справі

№ 205/4245/17, від 01 липня 2020 року у справі № 222/1109/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

11. ОСОБА_1 зазначає, щовідсутність реєстрації його місця проживання за місцем проживання спадкодавиці не свідчить про те, що він не проживав з нею, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно із статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням цих обставин, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними та допустимими доказами, які були надані стороною та оцінені судом.

12. Заявник стверджує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про встановлення факту постійного проживання його із спадкодавицею, а встановлення цього факту необхідне для оформлення спадкових прав, оскільки він є єдиним спадкоємцем і спір про право відсутній.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13. Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 932/4124/21.

14. Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

15. У поданому відзиві на касаційну скаргу Дніпровська міська радавказує, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки заявником не надано достатніх доказів перебування у сімейних відносинах з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та постійного проживання з нею однією сім`єю за однією адресою з 2004 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16. Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 10 травня 1993 року квартира

АДРЕСА_1 належала ОСОБА_2 .

17. 01 вересня 1995 року ОСОБА_2 заповіла належну їй квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , що підтверджується копією заповіту, посвідченого державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори.

18. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.

19. У відповідності до свідоцтва про народження ОСОБА_4 була матір`ю заявника.

20. У відповідності до висновку № 1337 (ВКК 4 міської поліклініки м. Дніпропетровська) від 08 серпня 2009 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаюча у квартирі АДРЕСА_1 , за станом здоров`я потребувала постійного стороннього догляду.

21. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

22. Письмовими поясненнями (заявами) свідків ОСОБА_5 та

ОСОБА_6 підтверджено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом більше

5 років, а саме з 2004 року по 19 грудня 2010 року. Свідки вказали, що ОСОБА_1 допомагав, доглядав за ОСОБА_2 , оплачував комунальні послуги, робив ремонт та поховав ОСОБА_2 .

23. 29 квітня 2022 року заявник звернувся до Шостої дніпровської нотаріальної контори і просив видати свідоцтво про право на спадщину.

24. 14 липня 2022 року нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори Черновською Л. Г. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини, передбаченого статтю 1270 ЦК України (а саме не була подана заява про прийняття спадщини до нотаріальної контори у шестимісячний строк після смерті ОСОБА_2 та відсутня сумісна реєстрація разом із спадкоємцем за однією адресою).

25. У відповідності до копії паспорта заявника серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований по

АДРЕСА_2 з 26 листопада 1998 року.

26. На підтвердження здійснення ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_1 заявником долучено акти виконаних робіт, видаткові накладні та чеки.

27. У відповідності до відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 20 листопада

2020 року ОСОБА_1 за період з 01 січня 2010 року по 20 листопада 2020 року здійснив комунальні платежі за адресою: квартира АДРЕСА_1 , на загальну суму 22 872, 16 грн: за вивіз сміття, електроенергію, водопостачання, газопостачання, ліфт, утримання будинку.

28. Згідно з довідкою ОСББ «Тополя-25», виданою ОСОБА_1 , заборгованість з утримання будинку станом на 30 листопада 2020 року відсутня за адресою: квартира АДРЕСА_1 .

29. Заявником надано медичну документацію на підтвердження знаходження на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні військової частини НОМЕР_2 з 21 жовтня 2014 року по 27 жовтня 2014 року з приводу варикозного розширень вен нижніх кінцівок.

30. У відповідності до витягу з наказу Науково-виробничої дослідної агрофірми «Наукова» Української академії аграрних наук від 10 лютого 2011 року ОСОБА_1 , комірника, було відряджено до м. Бердянськ на об`єкт: будівництво нежилих приміщень, строком 150 календарних днів, з 12 лютого 2011 року по 12 липня 2011 року.

31. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

32. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

33. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

34. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

35. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

36. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

37. Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

38. Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

39. Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

40. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

41. Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

42. Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

43. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 зауважувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

44. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

45. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

46. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання із спадкодавицею протягом п`яти років на час відкриття спадщини, суд апеляційної інстанції, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки заявником не надано достатніх і достовірних доказів на підтвердження факту його спільного проживання із спадкодавицею однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

47. Апеляційним судом надано належну правову оцінку наданим заявником доказам (відповіді АТ КБ «Приватбанк» щодо сплати комунальних платежів за період з 2014 року по 2020 рік, тобто вже після смерті ОСОБА_2 ; довідці ОСББ «Тополя-25» про відсутність заборгованості за утримання будинку станом 30 листопада 2020 року; а також товарним чекам на придбання будівельних матеріалів; іншим доказам, на які посилався заявник), враховано факт реєстрації місць проживання спадкодавиці та заявника за різними адресами та мотивовано вказано на недоведеність існування спільного побуту та бюджету у вказаних осіб упродовж 2005-2010 років, що є істотним для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, а отже й відсутність підстав для виникнення у заявника права, передбаченого статтею 1264 ЦК України.

48. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

49. Слід також зазначити, що висновки Верховного Суду, на які посилався заявник у касаційній скарзі, не входять у суперечність з висновками апеляційного суду.

50. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на правильність висновку задоволення позовних вимог не впливають, зводяться значноюмірою до переоцінки доказів, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

51. Колегія суддів, надаючи оцінку оскарженому судовому рішенню на предмет законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, оскільки суд правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов загалом обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання із спадкодавицею однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду