ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисниці засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Холодіївка П`ятихатського району, Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК, та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді обмеження волі на строк 5 років з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 5 років.
Зараховано ОСОБА_6 в строк відбування покарання у виді обмеження волі, терміни його попереднього ув`язнення з 16 по 18 лютого 2022 року та з 06 по 18 квітня 2022 року за правилами ст. 72 КК, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні обмеження волі.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_6 засуджено за те, що він 16 лютого 2022 року близько 16:20, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-21099» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить йому на праві власності, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння (вміст алкоголю 0,75 %), чим заздалегідь позбавив себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії, здійснював рух у світлий час доби по сухому дорожньому покриттю автодороги «Лихівка - Байдаківка» Кам`янського району Дніпропетровської області з боку с. Байдаківка в напрямку с. Лихівка, проїжджа частина якої має по одній смузі для руху в кожному напрямку, з двома пасажирами у салоні автомобіля: на передньому пасажирському сидінні - ОСОБА_8 та позаду праворуч - ОСОБА_9 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, зокрема пункти 1.3, 1.5, підпункт «б» п. 2.3, підпункт «а» п. 2.9 та п. 12.1 Правил дорожнього руху України, проявляючи злочинну самовпевненість, але легковажно розраховуючи на відвернення наслідків, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого в районі дорожнього знаку 5.51 ПДР України «Байдаківка» на ділянці автодороги «Лихівка-Байдаківка», що на території Кам`янського району Дніпропетровської області, не впорався з керуванням автомобілем «ВАЗ-21099» під час чого виїхав за межі проїзної частини праворуч на узбіччя, де здійснив зіткнення лівою частиною керованого ним автомобіля із деревом.
Порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_6 знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пасажиру ОСОБА_8 спричинені тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до його смерті 16 лютого 2022 року близько 16:20 на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Дніпровський апеляційний суд вироком від 31 серпня 2023 року скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалив у цій частині новий, яким призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 286-1 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вирішено рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
У решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі
У касаційній скарзі захисниця ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 просить оскаржуване судове рішення в частині призначеного покарання змінити та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 5 років.
Свою позицію сторона захисту обґрунтовує неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення її підзахисним та особі засудженого.
Так, захисниця стверджує, що апеляційний суд, обираючи вид та розмір покарання, не врахував належним чином, що хоча її підзахисний вчинив тяжкий злочин, але з необережності, він вперше притягується до кримінальної відповідальності, у лікарів психіатра та нарколога на обліках не перебуває, позитивно характеризується, щиро розкаюється у вчиненому, відшкодував потерпілій заподіяну шкоду, під час досудового розслідування та судового розгляду опікувався потерпілою ОСОБА_10 , позицію самої потерпілої, яка просила не позбавляти ОСОБА_6 волі, під час повномасштабного вторгнення рф в Україну неодноразово надавав допомогу для Збройних Сил України та внутрішньо переміщених осіб, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників процесу заперечень на касаційні скарги не надходило.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу та просили змінити вирок апеляційного суду, прокурор ОСОБА_5 заперечила проти її задоволення, просила вирок апеляційного суду залишити без змін.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи сторони захисту, наведені в касаційній скарзі, про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним, що характеризують особу засудженого, внаслідок надмірної суворості судом апеляційної інстанції є обґрунтованими.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Частиною 1 ст. 69 КК передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Разом із тим, як уже зазначалось вище, дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання мають межі, визначені змістом статей 409, 414, 438 КПК, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
Апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження за скаргою прокурора, яка ставила питання про неправильне застосуванням судом першої інстанції положень ст. 69 КК та просила скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 286-1 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 6 років, та дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, підлягають частковому задоволенню, а вирок місцевого суду - скасуванню з ухваленням нового вироку в цій частині.
Як убачається з вироку місцевого суду, призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі, цей суд зважив на тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, раніше не судимий, беззастережно визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, під час досудового розслідування та судового розгляду щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, повністю відшкодував потерпілій ОСОБА_10 заподіяну шкоду та опікується нею, врахував позицію потерпілої, яка в судовому засіданні просила суд призначити обвинуваченому покарання, не пов`язане з позбавленням волі, те, що ОСОБА_6 під час повномасштабного вторгнення рф в Україну неодноразово надавав допомогу для ЗСУ та для внутрішньо переміщених осіб, обставини, що пом`якшують покарання (визнання своєї вини, щире каяття в скоєному, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілій заподіяної шкоди) та відсутність обставин, що обтяжують покарання, дійшов висновку про необхідність застосування ст. 69 КК, тобто перейшов до іншого більш м`якого виду основного покарання, ніж те, що передбачене санкцією ст. 286-1 КК.
Апеляційний суд, не погодившись з такими висновками суду першої інстанції, ухвалив свій вирок, яким засудив ОСОБА_6 до покарання у виді позбавлення волі без застосуванням ст. 69 КК, вважаючи його співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, вивчивши доводи касаційної скарги захисниці, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, що потягло призначення покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість.
Як установлено колегією суддів,засуджений ОСОБА_6 , визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, під час досудового розслідування та судового розгляду щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, раніше не судимий, повністю відшкодував потерпілій ОСОБА_10 заподіяну шкоду та опікується нею, позицію самої потерпілої, яка в суді першої інстанції просила не призначати ОСОБА_6 покарання пов`язане з позбавленням волі, що підтверджується її письмовою заявою, а також, те що засуджений під час повномасштабного вторгнення рф в Україну неодноразово надавав допомогу для Збройних Сил України та для внутрішньо переміщених осіб, наявність обставин, що пом`якшують покарання (визнання своєї вини, щире каяття в скоєному, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілій заподіяної шкоди) та відсутність обставин, що його обтяжують.
Зазначені обставини, які пом`якшують покарання істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення і з урахуванням особи засудженого колегія суддів уважає достатніми підставами для призначення йому основного покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 3 ст. 286-1 КК, у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу захисника слід задовольнити частково, а вирок апеляційного суду підлягає зміні на підставі п. 4 ч. 1 ст. 436, пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд,