ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/3524/23

1. Публічне акціонерне товариство «Центренерго» (далі - ПАТ «Центренерго», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ «Нафтогаз Трейдинг», відповідач) про визнання укладеним договору про постачання природного газу у запропонованій позивачем редакції.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Департамент житлово-комунального господарства та енергоефективності КОДА, листом №7/35.01/35.03-2023 від 02.01.2023, повідомив відповідача про організацію роботи з укладення договору на постачання природного газу (згідно Наказу Міністерства розвитку громад та територій № 870 від 22.12.2022 про затвердження ПАТ «Центренерго» фіксованих обсягів природного газу у помісячній розбивці на період з 01.09.2022 року по 31.03.2023 року). Відповідачем відхилено запропоновану позивачем редакцію договору, з посиланням на те, що лише 02.01.2023 позивач дізнався про затвердження обсягів постачання природного газу, до того ж, позивача не включено до реєстру споживачів постачальника, як передбачено п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу (далі - Правила постачання), затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015, а також позивачем не виконано умову щодо списання заборгованості, за всіма укладеними з відповідачем угодами, як передбачено п. 1 додатку до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам (далі - Положення ПСО), затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 19.07.2022 № 812.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, в задоволенні позову відмовлено.

4. Суди, приймаючи рішення про відмову у позові, погодилися з аргументами відповідача про неможливість укладення договору між сторонами, в редакції запропонованій позивачем, одночасно суди зазначили, що фіксовані обсяги природного газу для ПАТ «Центренерго» було затверджено тільки у грудні 2022 року та відповідну інформацію доведено до ТОВ «Нафтогаз трейдинг» лише 03.01.2023, водночас, позивачем не виконано умову щодо списання заборгованості за всіма укладеними з ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» договорами, шляхом укладення відповідних договорів, включення позивача, як споживача природного газу, до реєстру споживачів постачальника можливо лише у періоді у майбутньому, зазначене позбавляє ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» підстав постачати газ ПАТ «Центренерго» у період запропонований в проекті договору.

5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.

6. У скарзі скаржник, посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, що суди приймаючи рішення у справі не врахували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 910/854/19.

7. Крім того, у касаційній скарзі скаржник, посилаючись на п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо:

- застосування п. 4 Положення ПСО, щодо обов`язковості його виконання суб`єктом, на який покладено відповідний спеціальний обов`язок;

- застосування п. 9 Розділу ІІ Правил постачання, зокрема, щодо наданого права постачальнику із спеціальними обов`язками, на яких в установленому порядку покладений обов`язок постачати природний газ певній категорії споживачів, в тому числі в певних обсягах відмовити таким споживачам, об`єкти яких знаходяться на закріпленій території цих постачальників, в укладенні договору постачання природного газу (з урахуванням певних обсягів та цін, якщо вони будуть встановлені для постачальника) за умови не дотримання цими споживачами вимог цих Правил та чинного законодавства України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

8. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, вказуючи на те, що судові рішення є законними і обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

9. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ «Центренерго» є теплогенеруючим підприємством (ліцензія на виробництво теплової енергії серії АЕ№194660 від 03.06.2014).

10. 05.12.2022 Трипільська ТЕС ПАТ «Центренерго» (яка знаходиться у м. Українка, Київської області) зазнала ракетного обстрілу, внаслідок завданих пошкоджень зупинила генерацію та виробництво електроенергії, та як наслідок і виробництво теплоенергії для м. Українка.

11. 09.12.2022 Київською обласною комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій прийнято рішення про ліквідацію наслідків надзвичайної ситуації в м. Українка ( далі - Протокол від 09.12.2022).

12. Згідно пункту 1 Протоколу від 09.12.2022, ПАТ «Центренерго» та Трипільській ТЕС ПАТ Центренерго» доручено:

1) забезпечити увімкнення обладнання Трипільської ТЕС для виробництва теплової енергії без виробництва електричної енергії;

2) поновити подачу теплової енергії до м. Українка.

13. Пунктом 2 Протоколу від 09.12.2022 Департаменту житлово-комунального господарства та енергоефективності Київської обласної державної адміністрації доручено:

1) підготувати звернення до АТ НАК «Нафтогаз України» стосовно виділення Трипільськй ТЕС ПАТ «Центренерго» обсягів природного газу для забезпечення безперебійної роботи котлів з виробництва теплової енергії;

2) підготувати звернення до НЕК «Укренерго» стосовно виділення Трипільській ТЕС ПАТ «Центренерго» обсягів електричної енергії для забезпечення безперебійної роботи котлів з виробництва теплової енергії.

14. З 09.12.2022 по 25.12.2022 Трипільська ТЕС ПАТ «Центренерго» працювала в режимі котельні, виробляючи теплоенергію для м. Українка, згідно з вищевказаним рішенням Київської обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

15. 02.01.2023 ПАТ «Центренерго» отримано лист Київської обласної військової адміністрації від 02.01.2023 №7/35.01/35.03-2023 про те, що наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22.12.2022 № 870 «Про затвердження фіксованих обсягів природного газу для виробників теплової енергії, що мають намір придбавати природний газ у ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трендинг» в умовах покладення на нього спеціальних обов`язків», відповідно до Положення ПСО, затверджено фіксовані обсяги природного газу для ПАТ «Центренерго», у щомісячній розбивці на період з 01.09.2022 по 31.03.2023.

16. 02.01.2023 позивач дізнався, що 22.12.2022 для позивача затверджено обсяг споживача природного газу, зокрема на грудень 2022, згідно Положення ПСО.

17. 03.01.2023 ПАТ «Центренерго» звернулось до відповідача з листом від 03.01.2023 №06/16, в якому повідомило про затвердження обсягів природного газу для ПАТ «Центренерго», та просило вирішити питання укладення відповідного договору про постачання природного газу, з метою впорядкування відносин з постачання природного газу у період з 11 по 25 грудня 2022 року.

18. Листом від 10.01.2023 №125/3/2-98 ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» повідомило позивача про умови укладення договору на постачання природного газу, відповідно до вимог Положення ПСО та долучило проект договору до листа.

19. Листом від 20.01.2023 №22/245 ПАТ «Центренерго» направило відповідачу власну редакцію договору зі змінами в частині того, що договір стосується відносин між сторонами, які виникли до його укладення, а саме з 09.12.2022 року.

20. Листом від 27.01.2023 №125/3/2-326 відповідач відмовив в укладенні договору, у редакції, запропонованої позивачем, оскільки ця редакція суперечить Положенням ПСО.

21. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначив, що запропонована позивачем редакція договору не відповідає Положенню ПСО та іншим нормативно-правовим актам, оскільки постачання природного газу на минуле є неможливим.

22. Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

23. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

24. Як вказувалось, спір у справі виник у зв?язку з тим, що відповідач відмовляється укладати договір про постачання природного газу в редакції запропонованій позивачем.

25. Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

26. Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

27. Згідно із частиною 5 статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

28. Переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. До того ж передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 25.05.2018 у справі № 61/341).

29. Суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише в разі, якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов`язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме - прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо укладення договору (пункт 6.2.2 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.10.2018 у справі № 910/15590/17).

30. Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України господарські суди розглядають спори про спонукання до укладання договору чи з умов договору у разі, якщо: а) договір укладається за державним замовленням, прийняття якого є обов`язковим для відповідного суб`єкта господарювання (стаття 183 цього Кодексу), або б) існує публічне зобов`язання суб`єкта господарювання (стаття 178, частина 6 статті 179 цього Кодексу), або в) укладався попередній договір, і одна з його сторін ухиляється від укладення основного договору (стаття 182 цього Кодексу), або г) наявна згода обох сторін на розгляд спору судом (пункт 5.7 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів від 01.12.2021 у справі 46/606).

31. У розумінні статті 187 Господарського кодексу України, статті 649 Цивільного кодексу України переддоговірний спір може полягати у розбіжностях між сторонами щодо змісту (спір про врегулювання розбіжностей) або виникати у разі відмови чи ухиленні від його укладення (спір про спонукання укласти договір).

32. У справі, що розглядається Судом, спір у справі виник у зв`язку з відмовою відповідача укласти договір на постачання природного газу з позивачем.

33. Згідно із п. 1 Розділу І Правил постачання ці правила розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

34. Пунктом 5 Розділу І Правил постачання визначено основні терміни наведені в цих Правилах, які вживаються в таких значеннях:

- постачальник із спеціальними обов`язками - суб`єкт господарювання, на якого відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» Кабінетом Міністрів України покладені спеціальні обов`язки з постачання природного газу певній категорії споживачів та який не має права відмовити таким споживачам в укладенні договору постачання природного газу;

- постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу;

- постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів;

- Реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку закріплені в інформаційній платформі Оператора ГТС за певним постачальником у розрахунковому періоді;

- розрахунковий період - газова доба та/або газовий місяць, визначені Кодексом газотранспортної системи на ринку природного газу, щодо якої (якого) між споживачем та його постачальником визначаються певні обсяги відбору/споживання природного газу та здійснюються відповідні розрахунки.

35. Відповідно до п. 3 Розділу І Правил постачання, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем. Згода споживача на включення його в Реєстр споживачів постачальника визначається наявністю договору постачання природного газу, дію якого в частині постачання природного газу не було призупинено відповідно до вимог цих Правил та за яким обсяг та ціна є узгодженими на визначений період постачання природного газу.

36. Крім того, відповідно до п. 1 п.п. 1 Положення ПСО, постачання природного газу виробнику теплової енергії на умовах Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам та цього додатка здійснюється у разі, коли виробник теплової енергії, зокрема, уклав у визначений строк договір/додаткову угоду (додатковий договір) про договірне списання з поточних банківських рахунків, на які надходять кошти у вигляді плати за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, строком дії до повного виконання зобов`язань виробника теплової енергії за всіма договорами, укладеними з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», яким повинно бути передбачено, що в разі одночасного надходження до банку кількох документів, на підставі яких здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунка виробника теплової енергії в такій черговості, якщо інше не передбачено законодавством:

37. З урахуванням вищезазначених положень, суди встановивши, що фіксовані обсяги газу для позивача було затверджено Наказом Міністерства розвитку громад та територій № 870 від 22.12.2022, відповідну інформацію доведено відповідачу тільки 03.01.2023, позивачем не дотримано порядок, що передує укладенню договору, визначений Положеннями ПСО та Правилами постачання, щодо договірного списання за всіма договорами укладеними з відповідачем, тоді як, запропонований позивачем проект договору охоплює минулий період, разом з цим, включення споживача до реєстру споживачів постачальника можливо лише на майбутній період, отже, суди зробили висновок, що відповідач позбавлений можливості укласти договір на постачання природного газу з позивачем, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

38. Таким чином, суди зробили обґрунтовані висновки про відсутність підстав для задоволення позову.

39. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

40. Так самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, покладається на скаржника.

41. Звертаючись з касаційною скаргою скаржник, посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що суди приймаючи рішення у справі не врахували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 910/854/19

42. За змістом пункту 1 частини 2 ст. 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

43. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

44. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні правовідносини).

45. Водночас, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.

46. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

47. До того ж алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

48. З урахуванням вищезазначеного, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, в обґрунтування підстави касаційного оскарження визначеної у пункту 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником доводи не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, з огляду на таке.

49. Як вбачається з судових рішень у справі № 910/854/19 предметом спору були вимоги про визнання укладеним договору на постачання природного газу, позивачем у справі є комунальне підприємство, відповідачем є НАК «Нафтогаз Украни». Суди задовольняючи позов у справі встановили, що позивач повністю розрахувався з ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння» за поставлений природний газ, згідно із платіжними дорученнями, позивач вчиняв дії з метою отримання від ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння» довідки про відсутність заборгованості за договором-2, шляхом звернення до нього з листом про підписання акту звірки взаєморозрахунків та додаткової угоди до договору-2 про повне та належне виконання сторонами зобов`язань за договором-2, проте відповідач відповіді на цей лист не надав. За результатами дослідження наданих сторонами доказів в сукупності з положеннями договору, суди встановили обставини належного виконання позивачем своїх обов`язків за договором-2, відсутності заборгованості перед ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння», вчинення позивачем дій спрямованих на отримання від ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння» довідки та акта звірки взаєморозрахунків, отже, є неправомірною відмова НАК «Нафтогаз України» від укладенні договору, з підстав ненадання вказаних довідки або акта звірки розрахунків, крім того, судами не встановлено, що умови запропонованого договору суперечать закону. Суд касаційної інстанції залишив без змін судові рішення у справі.

50. Як вказувалась у справі, що розглядається Судом, судами встановлено недотримання позивачем порядку щодо укладення договору, визначеного Правилами постачання та Положеннями ПСО, дотримання якого є необхідним для укладення договору з відповідачем, а тому суди визнали обґрунтованою відмову відповідача від укладення договору.

51. Проаналізувавши судові рішення у справі № 910/854/19, можна констатувати, що справа № 910/854/19, та справа, що розглядається Судом є різними за встановленими судами обставинами справи, що вплинуло на відповідне застосування судами положень Правил постачання.

52. Крім того, скаржник, посилаючись на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо:

- застосування п. 4 Положення ПСО, щодо обов`язковості його виконання суб`єктом, на який покладено відповідний спеціальний обов`язок постачання природного газу;

- застосування п. 9 Розділу ІІ Правил постачання, за яким, постачальники із спеціальними обов`язками, на яких в установленому порядку покладений обов`язок постачати природний газ певній категорії споживачів, у тому числі в певних обсягах, не мають права відмовити таким споживачам, об`єкти яких знаходяться на закріпленій території цих постачальників, в укладанні договору постачання природного газу (з урахуванням певних обсягів та цін, якщо вони будуть встановлені для постачальника) за умови дотримання цими споживачами вимог цих Правил та чинного законодавства України.

53. Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

54. За змістом пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, наведені положення спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

55. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

56. Проаналізувавши доводи касаційної скарги про відсутність правових висновків Верховного Суду щодо вказаних положень, касаційний суд зазначає, що вказані норми Правил постачання та Положень ПСО не містять неоднозначного трактування, є загальними та визначають спеціальний обов`язок постачальника з постачання природного газу певній категорії споживачів. Водночас, у п. 9 Розділу ІІ Правил постачання, на який посилався скаржник, зазначено, що постачальники із спеціальними обов`язками, на яких в установленому порядку покладений обов`язок постачати природний газ певній категорії споживачів, у тому числі в певних обсягах, не мають права відмовити таким споживачам, в укладанні договору постачання природного газу (з урахуванням певних обсягів та цін, якщо вони будуть встановлені для постачальника) за умови дотримання цими споживачами вимог цих Правил та чинного законодавства України, тоді як в даному випадку судами було встановлено недотримання позивачем порядку, встановленого Правилами постачання та Положеннями ПСО, необхідного для укладення відповідачем договору з позивачем.

57. Таким чином, зважаючи на встановлені судами обставини справи, враховуючи, що касаційним судом не було встановлено порушень судами законодавства, зокрема Правил постачання та Положень ПСО, Верховний Суду не вбачає підстав для викладення відповідного правового висновку щодо вказаних положень.

58. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, в даному випадку, при цьому, колегія суддів не вважає за доцільне закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, оскільки у касаційній скарзі скаржник вказує на інші підстави касаційного оскарження, і наведені скаржником аргументи тісно пов`язані між собою, таким чином, колегія суддів зазначає, що скарга, подана на підставі п.п. 1, 3 частини 2 ст. 287 ГПК України, є необґрунтованою, а тому, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, в оскаржуваній частині, необхідно залишити без змін.

59. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

60. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

61. Враховуючи викладене, касаційну скаргу ПАТ «Центренерго» необхідно залишити без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023, залишити без змін.

Розподіл судових витрат

62. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд