ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Тернопільського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021211120000144, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , на підставі ст. 89 КК України такого, що не має судимості, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Борщівського районного суду Тернопільської області від 21 червня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Вироком Тернопільського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років .
Початок строку відбування покарання постановлено рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За вироком суду встановлено, що 10 серпня 2021 року близько 03:00 год. ОСОБА_6 , знаходячись неподалік домогосподарства по АДРЕСА_1 , під час суперечки з ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи з прямим умислом, наніс ОСОБА_7 близько семи ударів кулаками в голову, чим спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на суворість призначеного йому апеляційним судом покарання, просить скасувати вирок апеляційного суду в цій частині та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги те, що він зізнався у вчиненому, щиро розкаявся, співпрацював зі слідством, є особою молодого віку, на підставі ст. 89 КК України не судимий, має постійне місце проживання, після скоєного нових злочинів та правопорушень не вчиняв. Крім того, залишив поза увагою наявність обставин, що пом`якшують покарання, які на думку засудженого були вірно враховані місцевим судом, а також відсутність обставин, що його обтяжують.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 , посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги засудженого, заперечувала проти її задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
За змістом ст. 433 КПК України суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст.438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви Суду
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Згідно зі статтею 65 ККУкраїни суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 КК України.
Дана стаття передбачає, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків визначених законом, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Суд звертає увагу на те, що норми ст. 69 КК України є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом`якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, не дотримався наведених вимог, внаслідок чого засудженому було призначене покарання занадто м`яке. Апеляційний суд, в свою чергу, виправив допущене порушення.
Скасовуючи вирок місцевого суду та ухвалюючи власний, апеляційний суд належним чином врахував усі обставини справи, в тому числі й ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, при цьому, виходив не лише з формальних критеріїв, а й взяв до уваги конкретні обставини скоєного, зокрема те, що засуджений використавши незначний та нічим не підтверджений привід для конфлікту (примусити потерпілого повернути борг), завдав ОСОБА_7 значну кількість ударів у життєво важливий орган - голову, внаслідок яких останній помер. Заслуговує на увагу і той факт, що ОСОБА_6 не вжив жодних заходів для врятування життя потерпілого, а залишив побитого насамоті. Навіть наступного дня після події, коли прийшов до ОСОБА_7 та побачивши потерпілого лежачим на підлозі, не викликав швидку допомогу, а втік та кілька днів переховувався. Наведене свідчить про відсутність обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Суд у повній мірі врахував дані про особу винного, який не працює, згідно акту огляду спеціальної медичної комісії КНП "Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань" від 23.09.2021 у ОСОБА_6 діагностовано розлади психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю, вживання зі шкодою для здоров`я. В період скоєння інкримінованого діяння міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що підтверджено висновком судово-психіатричного експерта від 23.09.2022.
Слушно взяв до уваги і той факт, що ОСОБА_6 на підставі ст. 89 КК України не судимий, однак відповідно до характеристики Більче -Золотецької сільської ради від 13.08.2021 негативно характеризується за місцем проживання, зловживає спиртними напоями, притягався до відповідальності, на його неадекватну поведінку часто надходили скарги від матері та жителів села, тому виконкомом сільської ради неодноразово попереджався про зміну способу життя.
З огляду на викладене, апеляційний суд вірно визнав хибним висновок місцевого суду про те, що ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення інших протиправних дій не вчиняв, оскільки сталий характер протиправної поведінки засудженого характеризує його як особу схильну до протиправної діяльності та небажання стати на шлях виправлення.
Обставин, що обтяжують покарання засудженому в ході апеляційної процедури не встановлено, а обставинами, що пом`якшують покарання визнано - щире каяття та активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення.
Суд касаційної інстанції погоджується із висновком апеляційного суду про відсутність в діях ОСОБА_6 з`явлення із зізнанням, яке було безпідставно враховано місцевим судом, як обставина, що пом`якшує покарання.
Під з`явленням із зізнанням розуміється особисте, добровільне, письмове чи усне повідомлення органам досудового розслідування, прокурору або суду про підготовлюване, вчинюване чи вчинене кримінальне правопорушення до повідомлення особі про підозру.
Проте, як встановили суди, ОСОБА_6 наступного дня після нанесення ОСОБА_7 близько семи ударів кулаками в голову, приходив до нього до дому і побачивши, що останній не подає ознак життя, злякався та декілька днів переховувався на горищі свого будинку. Такі дії засудженого не свідчать про те, що він добровільноз`явився із зізнанням та повідомив орган досудового розслідування про вчинений ним злочин.
Крім того, виходячи з обставин справи, наявність щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення уже після того, як працівниками поліції було встановлено місце перебування ОСОБА_6 та повідомлено про смерть потерпілого, жодним чином не призвели до істотного зниження ступеня тяжкості вчиненого засудженим діяння.
Навпаки, спосіб та характер вчиненого, з урахуванням відомостей щодо антисоціальної поведінки засудженого, вказують на підвищену суспільну небезпеку ОСОБА_6 та неможливість досягнення мети покарання - виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, за умов призначення йому покарання більш м`якого ніж передбачено законом.
З огляду на викладене, ураховуючи принципи індивідуалізації та співмірності заходу примусу, характеру вчинених дій, з урахуванням усіх обставин справи, в тому числі й тих, на які посилається засуджений у касаційній скарзі, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_6 лише в умовах ізоляції від суспільства та призначив покарання у мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України.
Касаційний суд вважає, що саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 420, 374 КПК України і підстав вважати його невмотивованим, колегія суддів не убачає.
Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судового рішення, а тому підстав для задоволення касаційної скарги засудженого немає.
Беручи до уваги викладене та, керуючись статтями 434, 436, 441,442 КПК України, Суд вважає, що оскаржуване судове рішення слід залишити без зміни.
З цих підстав Суд ухвалив:
Вирок Тернопільського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.