ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 463/5823/22

Описова частина

У серпні 2021 року ОСОБА_5 (після зміни прізвища 11 січня 2023 року - ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник - мати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

В обґрунтування позову зазначила, що в червні 2018 року вона та ОСОБА_7 почали проживати разом як фактичне подружжя за адресою його реєстрації: АДРЕСА_1 , та вести спільне господарство.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 05 листопада 2018 року у справі № 621/1616/18 шлюб між нею та ОСОБА_8 було розірвано.

Також рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 31 липня 2014 року у справі № 621/847/14-ц шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 був розірваний.

Разом з ними також проживав її молодший син - ОСОБА_9 , у якого з ОСОБА_7 склались гарні відносини.

Разом з ОСОБА_7 та сином вони проводили багато часу, разом відпочивали, подорожували.

Разом з сином вони були зареєстровані в с. Геніївка як внутрішньо-переміщені особи (ВПО).

Факт їхнього спільного проживання однією сім`єю можуть підтвердити багато свідків: сусіди, друзі, рідні, співробітники, орендодавці, у яких вони орендували житло, дирекція школи, де навчався ОСОБА_9 .

Пізніше вони переїхали у м. Харків, де починаючи з грудня 2019 до 25 квітня 2022 року вона з ОСОБА_7 працювали на різних посадах, а потім переїхали у м. Львів, де проживали на АДРЕСА_2 та з червня 2022 року зареєстровані за вказаною адресою як ВПО.

Вона влаштувалась на роботу до магазину пекарем, а ОСОБА_7 з 08 червня 2022 року був взятий на тимчасовий військовий облік та мобілізований до лав Збройних Сил України, де під час оформлення зазначив її як свою дружину.

Орієнтовно ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 загинув.

Встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбунеобхідно позивачці для отримання матеріальної допомоги у зв`язку із загибеллю чоловіка.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, частини другої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» після смерті ОСОБА_7 право на виплату має його мати ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_2 , а також вона (позивачка), за умови встановлення факту проживання із загиблим однією сім`єю.

Від встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу залежить розподіл виплачуваних державою коштів, а тому вбачається спір про право.

Враховуючи зазначене, позивачка просила суд встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_7 та ОСОБА_10 без реєстрації шлюбу у період з 06 грудня 2018 року до 04 липня 2022 року.

11 січня 2023 року ОСОБА_10 змінила прізвище на « ОСОБА_11 ».

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 27 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_7 та жінки ОСОБА_10 (після зміни прізвища ОСОБА_11 ) без реєстрації шлюбу у період часу від 06 грудня 2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 надала належні та допустимі докази на підтвердження перебування у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без реєстрації шлюбу, у період з 06 грудня 2018 року до 04 липня 2022 року.

Постановою Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року рішення Зміївського районного суду Харківської області від 27 березня 2023 року за апеляційними скаргами ОСОБА_4 , Міністерства оборони України скасовано, провадження у цій справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Повідомлено ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Міністерство оборони України є спеціальним суб`єктом, який уповноважений на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975, яку має на меті отримати ОСОБА_1 у разі встановлення факту перебування її у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 , який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації.

Вимоги ОСОБА_1 пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Тож у спірних правовідносинах суд повинен був врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.

Враховуючи визначені законом завдання цивільного судочинства, судова колегія визнає недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.

Аналогічний висновок викладені у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц.

З урахуванням наведеного, вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу, який загинув під час участі у бойових діях не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Тому провадження в даній справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки вимоги позивача підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

06 вересня 2023 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки висновок суду про публічно-правовий характер спору є помилковим, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення про закриття провадження у справі. При цьому, зазначає щодо необхідності відступу від висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, які зазначені в оскаржуваному судовому рішенні, а саме - постанови від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц.

Касаційна скарга мотивована відсутністю спору про право між позивачкою та державою в особі Міністерства оборони України щодо обов`язку виплатити одноразову грошову допомогу, тобто немає публічно-правових відносин, що унеможливлює віднесення цієї справи до адміністративної юрисдикції. З огляду на це, Міністерство оборони України не могло оскаржувати у апеляційному порядку рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у жовтні 2023 року, представник ОСОБА_4 - адвокат Зінченко М. В. заперечує проти доводів ОСОБА_6 , просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_5 (після зміни прізвища ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована на АДРЕСА_3 , але з 24 липня 2014 року фактично проживала за адресою: АДРЕСА_4 . До складу її сім`ї входили: син ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . З 26 березня 2019 року вони фактично проживали за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками від 07 листопада 2014 року № 6309007687 та від 20 березня 2019 року № 6309-5000082196 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, виданої управлінням соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області (т. 1, а. с. 21-23).

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 05 листопада 2018 року шлюб між ОСОБА_14 та ОСОБА_8 , зареєстрований 03 липня 1999 року Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Стахановської міської Ради Луганської області, Україна, актовий запис № 177, розірвано (т. 1, а. с. 19-20).

Згідно з наданих суду копій особової справи школяра ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за 2018/2019 навчальний рік навчався у 5-му класі Генїївської ЗОШІ-ІІІ ступенів (т. 1, а. с. 24-30).

З 02 квітня 2019 року до 04 червня 2019 року ОСОБА_10 працювала продавцем продовольчих товарів магазину ФОП ОСОБА_15 , з 24 червня 2020 року до 02 березня 2021 року працювала касиром торговельного залу, відділу каса, магазину № НОМЕР_1 в ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», що підтверджується її трудовою книжкою, серія НОМЕР_2 (т. 1, а. с. 31-32).

Відповідно до договору найму житлового приміщення від 06 грудня 2019 року, укладеного між ОСОБА_16 та ОСОБА_10 , з 08 грудня 2019 року до 08 грудня 2020 року ОСОБА_10 разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 користувалася однокімнатною квартирою за адресою: АДРЕСА_5 (т. 1, а. с. 33).

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 08 травня 2019 року № 507, виданою Геніївською сільською радою Зміївського району Харківської області (а. с. 34), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 31 липня 2014 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_17 , який був зареєстрований Комсомольською селищною радою Зміївського району Харківської області, актовий запис № 178, розірвано (т. 1, а. с. 38-39).

Згідно з довідками про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи від 09 червня 2022 року № 1330-5001735345, від 06 липня 2022 року

№ № 1330-5001836989, від 06 липня 2022 року № 1330-5001837168, виданих Франківським відділом соціального захисту у м. Львові, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , фактично проживали за адресою: АДРЕСА_6 (т. 1, а. с. 35- 37).

Згідно з довідкою загально-організаційного відділу Франківської районної адміністрації ОСОБА_7 був взятий на тимчасовий військовий облік з 08 червня 2022 року (т. 1, а. с. 40).

20 липня 2022 року ОСОБА_10 на адресу: АДРЕСА_2 , надійшло сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_6 ) про те, що її чоловік, стрілець - номер обслуги 2-го десантно-штурмового відділення 3-го десантно-штурмового взводу 5-ї десантно-штурмової роти 2-го десантно- штурмового батальйону військової частини НОМЕР_4 старший солдат ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваний на військову службу по мобілізації 24 червня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_6 , при виконанні бойового завдання за призначенням під час воєнних дій на території України поблизу населеного пункту Богородичне Краматорського району Донецької області зник безвісті 17 липня 2022 року. Це сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії (матеріальної допомоги) і надання пільг в установленому законодавством порядку (т. 1, а. с. 42, 43).

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 20 липня 2022 року № 853/2022, виданим відділом судово-медичної експертизи трупів Львівського району, свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_5 , виданим 27 липня 2022 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), свідоцтва про поховання № 3116, ОСОБА_7 помер приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 39 років, місце смерті: с. Богородичне Краматорського району Донецької області, причина смерті: ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків, похований на Полі Почесних поховань 86-а Личаківського кладовища, розміщеного в м. Львові на вул. Мечникова (т. 1, а. с. 44-46).

ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_7 , що підтверджується відомостями свідоцтва про народження, серія НОМЕР_6 (а. с. 14), витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 04 серпня 2022 року № 00036385596 (а. с. 118-119), свідоцтва про розірвання шлюбу (повторно), серії НОМЕР_7 (а. с. 120), свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_8 (а. с. 121), свідоцтва про смерть (повторно), серії НОМЕР_9 (а. с. 122), свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_10 (т. 1, а. с. 123).

Згідно з паспортом, серія НОМЕР_11 , та довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Запорізькій області від 12 серпня 2022 року ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 (т. 1, а. с. 57, 112-114).

Згідно зі свідоцтвом про зміну імені від 11 січня 2023 року, серія НОМЕР_12 ОСОБА_10 змінила прізвище на « ОСОБА_11 » (т. 1, а. с. 138).

Мотивувальна частина

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Щодо юрисдикції

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.

Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.

Чинне цивільне процесуальне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та статті 315 ЦПК України.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції, посилаючись на постанову Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, виходив з того, що Міністерство оборони України є спеціальним суб`єктом, який уповноважений на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975, яку має на меті отримати ОСОБА_1 у разі встановлення факту перебування її у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 , тож у спірних правовідносинах суд повинен був врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу, який має правове значення виключно у публічно-правових відносинах.

У постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження

№ 11-150апп23) Велика Палата Верховного Суду, відступивши від висновків, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, зробила правовий висновок, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила про неефективність підходу до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про необхідність закриття провадження у справі за апеляційною скаргою Міністерства оборони України як особи, яка не брала участі у справі, лише з підстав того, що встановлення факту спільного проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу необхідно позивачці для отримання матеріальної допомоги у зв`язку із загибеллю чоловіка, тобто полягає у підтвердженні її певного соціального статусу, який має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, є помилковим.

Вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу, який загинув під час участі у бойових діях, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства; відповідно, висновки суду апеляційної інстанції про віднесення цієї справи до адміністративної юрисдикції не ґрунтуються на нормах процесуального права.

Щодо вирішення питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу по суті

За статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Частиною першою статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Не погодившись з рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 27 березня 2023 року представник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та закрити провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 ЦПК України.

Апеляційна скарга ОСОБА_4 обґрунтована тим, що позивачка не надала доказів на підтвердження спільного проживання з ОСОБА_7 . Встановлення зазначених обставин лише на підставі показів свідків є помилковим, оскільки відповідні показання містять суперечності та розбіжності щодо часу існування повідомлених ними обставин.

Крім того, вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинні були розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки у позивача відсутній майновий спір, а її дії пов`язані з отриманням соціально-правового статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця та отриманням у зв`язку з цим грошової допомоги, що перебуває у площині публічно-правових відносин.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На порушення вимог указаної норми, суд апеляційної інстанції не переглянув рішення суду першої інстанції по суті позову відповідно до доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 .

Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що:

вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства;

не переглянув рішення суду першої інстанції по суті позову відповідно до доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 .

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки апеляційним судом допущено порушення норм процесуального права, зокрема статті 255, 367 ЦПК України, то оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду належить переглянути рішення суду першої інстанції по суті позову відповідно до доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 , дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і відзивам сторін, ухвалити законне і справедливе судове рішення.

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.

Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду