ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ( у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 липня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100080001256, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості у силу статті 89 Кримінального кодексу України (далі - КК), у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
1. Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 08 травня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
2. Вирішено питання про процесуальні витрати.
3. За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, діючи в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (зі змінами), двічі вчинив закінчені замахи на крадіжки за таких обставин.
4. 16 березня 2023 року приблизно о 13:55 у приміщенні гіпермаркету «Ашан Україна Гіпермаркет», розташованому по вул. Берковецькій, 6 у м. Києві, засуджений у торгівельному залі з метою таємного викрадення взяв із полиці дитячі іграшки загальною вартістю 654,17 грн. Сховавши товар, ОСОБА_6 перетнув касову зону, не розрахувавшись, і намагався залишити гіпермаркет, однак не довів злочин до кінця з причини, що не залежала від його волі, - оскільки був затриманий працівником охорони магазину.
5. 20 березня 2023 року приблизно о 17:30 ОСОБА_6 з метою вчинення крадіжки проник до службового приміщення АЗС «Палладіна» (Ашан), розташованого по вул. Берковецькій, 6 у м. Києві, звідки намагався повторно таємно викрасти майно загальною вартістю 4392 грн. Однак злочин не було закінчено з причини, що не залежала від волі засудженого, оскільки його викрив працівник охорони.
6. Київський апеляційний суд ухвалою від 24 липня 2023 року залишив вирок суду першої інстанції без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
7. У касаційній скарзі засуджений заявляв вимогу про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. На обґрунтування цієї вимоги ОСОБА_6 посилався на безпідставне залишення апеляційним судом поза увагою неправильної кваліфікації судом першої інстанції його дій за частиною 4 статті 185 КК за ознакою вчинення їх в умовах воєнного стану, оскільки він не використовував зумовлених воєнними діями особливих обставин, які б істотно відрізнялися від умов мирного життя і полегшували скоєння кримінальних правопорушень.
Позиції учасників судового провадження
8. У судовому засіданні засуджений змінив вимоги: просив змінити судові рішення шляхом звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК. Захисник висловив аналогічну правову позицію.
9. Прокурор вважала, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а судові рішення щодо ОСОБА_6 мають бути залишені без зміни.
Мотиви Суду
10. Згідно зі ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
11. За правилами частини 2 статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
12. Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції, з`ясувавши думку учасників судового провадження щодо недоцільності дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорювалися, з`ясувавши правильність розуміння змісту цих обставин, переконавшись у добровільності такої позиції учасників судового провадження та роз`яснивши, що у разі застосування спрощеної процедури судового розгляду вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, розглянув справу за правилами частини 3 статті 349 КПК.
13. Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, за наведених у вироку обставин, а також кваліфікація його дій за статтею 185 КК за ознаками вчинення повторно і з проникненням у приміщення в касаційній скарзі не оспорюються і судом касаційної інстанції не перевіряються.
14. Колегія судів вважає, що оскільки замахи на обидві крадіжки ОСОБА_6 вчинив у березні 2023 року, тобто в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (зі змінами) на всій території України, дії засудженого отримали правильну юридичну оцінку за частиною 4 статті 185 КК за кваліфікуючою ознакою «вчинення в умовах воєнного стану».
15. Доводи касаційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_8 зазначеної кваліфікуючої ознаки з огляду на те, що він не використовував для полегшення вчинення злочину особливих обставин, зумовлених воєнними діями, не ґрунтуються на точному змісті відповідної норми закону.
16. Згідно з правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, сформульованим у постанові від 15 січня 2024 року у справі № 722/594/22 (провадження 51-3186кмо22), для настання кримінальної відповідальності за частиною 4 статті 185 КК достатньою є наявність часового і територіального критеріїв - вчинення злочину у період дії воєнного стану на території, де він введений. Наявність чи відсутність зумовлених збройним конфліктом суттєвих змін обстановки, зокрема активних бойових дій у регіоні, що змушувало б людей масово полишати свої помешкання, рятуючись від війни, і сприяло би вчиненню злочинів проти власності, не впливає на кваліфікацію дій винного за частиною 4 статті 185 КК.
17. Вирішення судом питання про призначення ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК.
18. Зокрема, обираючи засудженому захід примусу, суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є тяжкими, і дані про особу ОСОБА_6 , котрий не має судимості у силу статті 89 КК, не працює, на диспансерних наркологічному і психіатричному обліках не перебуває.
19. Як обставину, що пом`якшує покарання, суд урахував щире каяття, а обставин, які його обтяжують, не встановив.
20. Захід примусу, обраний судом у мінімальних межах санкції частини 4 статті 185 КК, колегія суддів вважає необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
21. Однак з огляду на те, що ОСОБА_6 , хоча і не має судимості у силу статті 89 КК, однак фактично у минулому тричі притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, у тому числі вчинені під час іспитового строку після звільнення від відбування покарання з випробуванням, а відповідно до обставин, установлених судом у цій справі, скоїв другу крадіжку через 4 дні після викриття у першій і через 3 дні після застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, що свідчить про систематичність кримінально протиправної діяльності і стійку спрямованість на вчинення злочинів, - підстав для застосування щодо засудженого статті 75 КК колегія суддів не знаходить (а. с. 18, 32-38).
22. Суд апеляційної інстанції, переглянувши вирок в установлених частиною 1 статті 404 КПК межах, відповідно до статті 419 цього Кодексу перевірив доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, дав на них вичерпні відповіді і, залишаючи вирок без зміни, навів в ухвалі переконливі мотиви визнання апеляційної скарги необґрунтованою.
23. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у справі не встановлено.
24. Оскільки вирок та ухвала апеляційного суду відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК, колегія суддів вважає, що судові рішення необхідно залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд