ПОСТАНОВА
установила:
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська постановою від 20 жовтня 2015 року відмовив ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про відновлення строку касаційного оскарження вироку цього суду від 17 листопада 2010 року.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 8 серпня 2023 року залишив без змін зазначену постанову.
Не погодившись із таким рішенням апеляційного суду, ОСОБА_2 оскаржив його в касаційному порядку. Водночас у своєму зверненні засуджений заявив клопотання про відновлення пропущеного строку касаційного оскарження згаданих вироку й ухвали, при постановлені яких було застосовано правила Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року).
Частиною 2 ст. 383 КПК 1960 року визначено, що у касаційному порядку можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо таких рішень, окрім випадків, коли зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції).
Відповідно до ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року касаційні скарги на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 цього Кодексу, можуть бути подані протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили.
ОСОБА_2 подав касаційну скаргу 22 лютого 2024 року, тобто після закінчення строку, передбаченого ч. 2 ст. 383 КПК 1960 року.
Згідно з положеннями частин 2, 3 ст. 353 та ч. 4 ст. 386 вказаного Кодексу в їх взаємозв`язку, звернення зі скаргою з пропуском установленого законом строку перешкоджає її розгляду, а пропущений строк може бути відновлено у випадках і в порядку, передбачених ст. 353 КПК 1960 року. Клопотання про відновлення пропущеного строку особи можуть заявити перед судом, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову. Питання про поновлення строку вирішується в судовому засіданні судом, який розглядав справу.
Отже, порушене засудженим питання про відновлення строку на касаційне оскарження судових рішень не належить до компетенції суду касаційної інстанції, а може бути вирішене за правилами ст. 353 КПК 1960 року судом, який розглядав справу.
Проте всупереч наведеним нормам процесуального права засуджений звернувся з питанням про відновлення строку касаційного оскарження оспорюваних рішень до Касаційного кримінального суду Верховного Суду, який у силу закону не наділений повноваженнями розглядати такі клопотання.
Приписами ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року визначено, серед іншого, що справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог ч. 2 ст. 386 цього Кодексу не може бути предметом розгляду касаційного суду.
Оскільки ОСОБА_2 подав касаційну скаргу з пропуском строку касаційного оскарження ухвали без додержання процедури його відновлення, а строк на оскарження вироку не було відновлено, ця скарга наразі не може бути предметом розгляду касаційного суду і справа не підлягає витребуванню згідно з ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року. Тому клопотання засудженого про відновлення процесуального строку також слід залишити без розгляду. При цьому немає процесуальних перешкод для звернення засудженим з відповідним клопотанням до компетентного суду.
Наведена позиція узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (наприклад, ухвала від 20 лютого 2024 року, справа № 635/1575/13-к, провадження № 51-6200 ск18).
Керуючись статтями 353, 383, 386, 388 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України,