ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Київського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100090004243, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Саратова РФ, жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
1. За вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
2. Вироком установлено, що 14 квітня 2017 року близько 03:00 ОСОБА_7 в кімнаті цеху по обробці м`яса ТОВ «М`ясоторг», що на вул. Молодогвардійській, 32 у м. Києві, під час вживання спиртних напоїв з ОСОБА_8 умисно завдав тому удару ножем у ліву частину грудей, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження.
3. 01 липня 2021 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
4. 31 травня 2022 року Верховний Суд рішення апеляційного суду від 01 липня 2021 року скасував та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
5. 14 вересня 2023 року Київський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу прокурора, вирок місцевого суду від 05 жовтня 2020 року в частині призначеного покарання скасував та ухвалив новий вирок, яким призначив засудженому покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років. У решті вирок залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
6. У касаційній скарзі захисник заявив вимогу змінити вирок апеляційного суду та на підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на строк 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, пунктами 2, 3 ч. 2 ст. 76 КК.
7. На обґрунтування своєї вимоги посилається на те, що:
7.1. суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, належним чином не врахував дані про особу винного та конкретні обставини справи. Зазначає, що ОСОБА_7 раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, працює, має незадовільний стан здоров`я, потерпілий претензій до ОСОБА_7 не має та не наполягав на позбавленні останнього волі, а прокурор у місцевому суді просив звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням. Наведені обставини, на переконання захисника, дають підстави для визначення засудженому заходу примусу із застосуванням ст. 75 КК. Сторона захисту посилається також на його правомірну посткримінальну поведінку;
7.2. апеляційний розгляд здійснено за відсутності потерпілого, який не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в апеляційному суді, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Позиції учасників судового провадження
6. Захисник та засуджений підтримали доводи касаційної скарги.
Прокурор вважала, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 має бути залишений без зміни.
Мотиви Суду
7. Згідно зі ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
8. За правиламич. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
9. Висновку суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_7 в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень та правильність кваліфікації його дій захисник у касаційній скарзі не оспорює.
10. Разом із тим, перевіряючи судові рішення щодо ОСОБА_7 на предмет правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність та дотримання вимог кримінального процесуального закону, Суд вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з вимогами ст. 94 КПК.
11. Дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК кваліфіковані правильно.
Щодо покарання
12. Метою покарання є виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень (ст. 50 КК).
13. Статтею 65 КК визначено, що суд призначає покарання у межах, установлених у санкціях частин статей Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК із врахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу винного та усіх обставин справи. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
14. Як убачається з матеріалів справи, обираючи ОСОБА_7 захід примусу, апеляційний суд урахував ступень тяжкості вчиненого ним злочину, який є тяжким, відсутність судимостей та його сімейний стан (на що посилається захисник у касаційній скарзі), наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, а також відсутність обставин, що пом`якшують покарання.
15. Із огляду на викладене призначення ОСОБА_7 покарання у мінімальних межах санкції за вчинений злочин, але яке належить відбувати реально, відповідає вимогам ст. 65 КК та меті заходу примусу, яка визначена ст. 50 КК.
16. Встановлені ст. 75 КК правила звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням передбачають, що таке рішення може бути ухвалено, якщо суд з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин справи дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Колегія суддів не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК, оскільки у справі не встановлені обставини, які б свідчили, що виправлення засудженого можливе без реального відбування ним обраного заходу примусу.
17. Посилання захисника у касаційній скарзі на те, що ОСОБА_7 має на утриманні неповнолітню дитину, незадовільний стан здоров`я, а також на думку потерпілого та прокурора щодо можливості застосування ст. 75 КК колегія суддів до уваги не приймає.
Із матеріалів справи видно, що син ОСОБА_7 - ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2, а. с. 116) і наразі є повнолітнім.
Також у справі відсутні відомості про те, що стан здоров`я ОСОБА_7 будь-яким чином перешкоджає відбуванню ним покарання в місцях позбавлення волі.
Що стосується думки потерпілого ОСОБА_8 , то останній 02 жовтня 2020 року не брав участі в судових дебатах, а тому свою позицію щодо міри покарання ОСОБА_7 не висловлював. Згідно з копією актового запису про смерть № 11700 ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 3, а. с. 11).
Щодо думки прокурора в судових дебатах про обрання ОСОБА_7 заходу примусу із застосуванням ст. 75 КК, то вона не є обов`язковою для суду і враховується в сукупності з іншими обставинами справи та даними про особу винного.
18. Колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту про те, що посткримінальна поведінка ОСОБА_7 свідчить про його щире каяття, критичну оцінку дій, усвідомлення їх протиправності.
Складовими щирого каяття є визнання особою своєї провини, осуд протиправних дій, готовність нести покарання, що з позиції ОСОБА_7 в судовому засіданні, який вину у вчиненому не визнав, не вбачається. Колегія суддів звертає увагу й на процесуальну поведінку ОСОБА_7 , який, у судах першої та апеляційної інстанцій (під час першого розгляду справи в апеляційному суді) неодноразово не з`являвся в судові засідання, у зв`язку з чим до нього застосовувалися приводи та він оголошувався в розшук.
19. Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що за конкретних обставин справи звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК не буде відповідати меті заходу примусу, яка визначена ст. 50 КК.
Щодо здійснення апеляційного розгляду за відсутності потерпілого
20. Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті. Таких порушень у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 . Суд не встановив.
21. Твердження сторони захисту про те, що апеляційний суд допустив істотні порушення вимог КПК, оскільки розглянув справу за відсутності потерпілого, який не був належним чином повідомлений про розгляд справи, є неприйнятними.
Як було зазначено вище, потерпілий ОСОБА_8 помер до початку розгляду справи апеляційним судом. Відповідний актовий запис про це був оголошений головуючим у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 14 вересня 2023 року, що видно з технічного запису та журналу судового засідання.
22. Враховуючи, що вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 420, 370 КПК, касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд