ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 712/4975/22

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» (далі - ТОВ «Черкасиенергозбут»), у якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з нього пеню у розмірі 236 531,39 грн, три проценти річних у сумі 77 602,16 грн та інфляційні втрати в розмірі 719 825,79 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що між ним та відповідачем були укладені договори про постачання електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за цими договорами виникла заборгованість з оплати виробленої електричної енергії за липень та серпень 2021 року в сумі 4 691 476,53 грн, яку рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 26 січня 2022 року стягнуто на його користь з відповідача. Також цим рішенням стягнуто з відповідача пеню, три проценти річних та інфляційні втрати, які нараховані до 20 жовтня 2021 року.

28 червня 2022 року відповідач виконав рішення суду та перерахував на його рахунок стягнуті грошові кошти.

Разом з тим, оскільки відповідач своєчасно не виконав зобов`язання за договорами, вважав, що він повинен сплатити йому пеню за період з 21 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року, а також три проценти річних та інфляційні втрати за період з 21 жовтня 2021 року по 27 червня 2022 року.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 18 січня 2023 року в позові відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не мав права нараховувати штрафні санкції після стягнення суми заборгованості (у тому числі пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат) за укладеними договорами після рішенням суду, що набрало законної сили.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 18 січня 2023 року скасовано й ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ТОВ «Черкасиенергозбут» на користь ОСОБА_1 пеню, три проценти річних та інфляційні втрати в сумі 100 000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вимоги позивача про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційний втрат обґрунтовані, розрахунок цих компенсаційних сум здійснений позивачем з дотриманням закону. Водночас, з урахуванням обставин цієї справи, поведінки сторін, принципів розумності та справедливості, суд апеляційної інстанції вважав за можливе зменшити їхній розмір до 100 000,00 грн.

У травні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року про часткове задоволення позову й ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року в справі № 646/14523/15-ц, від 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц, від 07 липня 2020 року в справі № 296/10217/15-ц, від 24 травня 2022 року в справі № 713/1608/20, від 14 лютого 2023 року в справі № 712/11967/21.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав оцінки всім доказам у справі. Не врахував, що існування боргу підтверджено рішенням суду в справі № 712/11979/21, тому його вимоги про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат до моменту фактичного виконання цього рішення суду є обґрунтованими.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

18 липня 2023 року справа № 712/4975/22 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 26 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 15 червня 2022 року, у справі № 712/11979/21 стягнуто з ТОВ «Черкасиенергозбут» на користь ОСОБА_1 заборгованість за електричну енергію, вироблену за «зеленим тарифом», у сумі 4 691 476,53 грн, пеню в розмірі 105 012,18 грн, три проценти річних у сумі 18 804,56 грн та інфляційні втрати в розмірі 32 265,68 грн.

Цим рішенням суду встановлено наявність у ТОВ «Черкасиенергозбут» заборгованості за укладеними з ОСОБА_1 договорами про постачання електричної енергії за липень-серпень 2021 року в сумі 4 691 476,53 грн. Пеня, три проценти річних та інфляційні втрати стягнуті судом за період з 20 серпня 2021 року по 20 жовтня 2021 року.

28 червня 2022 року ТОВ «Черкасиенергозбут» виконало рішення суду та сплатило ОСОБА_1 суму боргу після відрахування із неї податку - 3 776 638,60 грн та 167 432,42 грн пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат, що не заперечується сторонами.

У цій справі позивач звернувся з вимогами про стягнення з відповідача пені за період з 21 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року, а також трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з 21 жовтня 2021 року по 27 червня 2022 року.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться в статті 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (частина перша статті 611 ЦК України).

За визначенням, яке міститься у статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договорів про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством (пункт 4.10) було передбачено обов`язок відповідача в разі порушення зобов`язань з оплати електроенергії сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Крім того, статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Так, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний суд установив, що відповідач несвоєчасно виконав свій обов`язок з оплати придбаної в позивача електричної енергії, у зв`язку з чим вважав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат. Позивач такі висновки суду не спростовує, а відповідач з касаційною скаргою не звертався, тому в силі статті 400 ЦПК України Верховний Суд їх не перевіряє.

Згідно з розрахунком позивача, який відповідач не спростував, пеня за період з 21 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року становить 236 531,39 грн, три проценти річних за період з 21 жовтня 2021 року по 27 червня 2022 року - 77 602,16 грн, а інфляційні втрати за період з 21 жовтня 2021 року по 27 червня 2022 року - 719 825,79 грн.

Разом з тим, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції вважав за можливе зменшити загальний розмір пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат до 100 000,00 грн.

Верховний Суд вважає такий висновок помилковим, з огляду на таке.

Дійсно, згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України суд може зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Також суд за певних умов, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання, з огляду на їхній компенсаторний характер. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18.

Проте зменшити розмір інфляційних втрат суд не може, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Отже, вимоги ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат за період з 21 жовтня 2021 року по 27 червня 2022 року в сумі 719 825,79 грн є обґрунтованими й підлягали задоволенню в повному обсязі.

Крім того, колегія суддів не може погодитися з висновком апеляційного суду щодо наявності в цьому випадку підстав для зменшення розміру пені та трьох процентів річних.

Як уже зазначено вище, положення частини третьої статті 551 ЦК України надає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

У цій справі встановлено, що розмір заборгованості за електричну енергію, становить 4 691 476,53 грн (після утримання податків - 3 776 638,60 грн).

Розміри заявлених до стягнення пені та трьох процентів річних - 236 531,39 грн та 77 602,16 грн відповідно (навіть з урахуванням стягнутих рішенням суду в справі № 712/11979/21сум за інший період прострочення виконання зобов`язань) не перевищують суми основної заборгованості, а становлять лише незначну її частину.

При цьому пеня нарахована до введення воєнного стану в Україні, тому посилання відповідача на цю обставину як на підставу для зменшення її розміру необґрунтовані.

Так само не можуть бути підставою для зменшення розміру пені та трьох процентів річних посилання відповідача на погіршення фінансового становища підприємства після введення воєнного стану, оскільки сам по собі факт введення воєнного стану чи відсутність у боржника необхідних коштів відповідно до статті 617 ЦК України не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, оскільки відповідач не довів існування виключних обставин, які можуть бути підставою для зменшення належних до стягнення пені та трьох процентів річних, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення пені за період з 21 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року в сумі 236 531,39 грн та трьох процентів річних за період з 21 жовтня 2021 року по 27 червня 2022 року в розмірі 77 602,16 грн також підлягали задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Оскільки в справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, Верховний Суд скасовує постанову суду апеляційної інстанції й ухвалює нове рішення про задоволення позову з підстав, наведених вище.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,