ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 02 травня 2022 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 06 липня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017060020005340, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) вироком Апеляційного суду Житомирської області від 25 грудня 2012 року за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі, звільненого умовно-достроково постановою Ізяславського суду Хмельницької області від 10 листопада 2016 року на 11 місяців 17 днів; 2) вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 23 вересня 2021 року за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 185 КК України до визначеного на підставі ст. 70 КК України покарання у виді обмеження волі на 1 рік, на підставі ст. КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 02 травня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання призначеного цим вироком частково приєднано покарання за вироком Апеляційного суду Житомирської області від 25 грудня 2012 року та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, покарання за цим вироком та покарання за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 23 вересня 2021 року ухвалено виконувати окремо.
Вирішено питання речових доказів у провадженні.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 06 липня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Зазначеним вироком також засуджено ОСОБА_8 , судові рішення щодо якого в касаційному порядку не переглядаються.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 08 жовтня 2017 року, близько 02:10, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , поблизу будинку АДРЕСА_2 , подолавши опір ОСОБА_9 шляхом застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я особи, відкрито викрали майно потерпілого на загальну суму 3300 грн, після чого залишили місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядилися викраденим на власний розсуд, чим спричинили ОСОБА_9 матеріальну шкоду на зазначену суму.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок та ухвалу судів попередніх інстанцій і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги наводить доводи, які стосуються невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду та не погоджується з оцінкою судом доказів, посилаючись на недопустимість, на його думку, деяких із них. Вважає, що апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не перевірив належним чином доводів його апеляційної скарги про це та необґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду прокурор вважала, що підстав для задоволення касаційної скарги захисника немає, а тому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 , в якій останній оспорював правильність встановлення фактичних обставин, обґрунтовував недопустимість, на його думку, доказів винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям засудженого.
За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковано правильно.
В основу вироку суд обґрунтовано поклав показання самого ОСОБА_7 , який не заперечував, що у вечір описуваної події був разом з ОСОБА_8 та потерпілим ОСОБА_9 , проте стверджував, що участі в заволодінні майном останнього не приймав, показання іншого засудженого ОСОБА_8 , який підтвердив протиправне заволодіння майном потерпілого та оспорював лише правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України, показання потерпілого ОСОБА_9 , який впізнав обох засуджених, дані протоколів: прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 08 жовтня 2017 року, пред`явлення особи для впізнання від 08 жовтня 2017 року, огляду предметів від 09 жовтня 2017 року, огляду місця події від 08 жовтня 2017 року, проведення слідчого експерименту від 25 жовтня 2017 року, дані висновку експерта № 2213 від 13 жовтня 2017 року, а також інші докази, зміст яких детально відображено у вироку.
Вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та не викликають у суду сумнівів у їх правдивості.
Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, ретельно перевірив викладені в апеляційній скарзі засудженого ОСОБА_7 доводи, в тому числі стосовно відсутності в його діях складу кримінального правопорушення та оцінки доказів і недопустимості деяких із них, які є аналогічними за своїм змістом доводам касаційної скарги його захисника та обґрунтовано визнав їх безпідставними, із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення.
Вказаний суд не знайшов підстав для скасування вироку з наведених у апеляційній скарзі засудженого ОСОБА_7 мотивів та обґрунтовано виснував, що відповідно до встановлених фактичних обставин цієї справи, діяння ОСОБА_7 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України та поза розумним сумнівом доведено його винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення, а позиція засудженого щодо непричетності до цього кримінального правопорушення лише свідчить про намагання останнього уникнути відповідальності за скоєне.
Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами розгляду апеляції захисника ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України та погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог захисника немає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд