ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 446/1917/16-к

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.

Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно з вимогами ст. 370 та ч. 2 ст. 418 КПК ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Однак ухвала апеляційного суду вказаним вимогам кримінального процесуального закону не відповідає.

За правилами ч. 1 ст. 379 КПК суд, який ухвалив судове рішення, має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в цьому рішенні описки та очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Однією з гарантій забезпечення правової визначеності, елементом стабільності судового рішення та його законної сили є його незмінність. Суд, який ухвалив рішення, після його проголошення не має права його змінити або скасувати.

Опискою вважається зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) помилка, яка допущена під час його письмово вербального викладу, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації (помилка у правописі, у розділових знаках тощо), що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер, до таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань речей, предметів, майна, зазначення дат та строків.

Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

Очевидною арифметичною помилкою визнається помилка у вчиненні результату підрахунку: пропущення цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв`язку із використанням несправної техніки. Не є арифметичними помилками, а отже, не може бути виправлене в порядку, передбаченому цією статтею, застосування неправильних методик підрахунку, а так само застосування неправильних вихідних даних для проведення арифметичних обчислень.

Таким чином, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторони, прізвища особи тощо), проте в жодному випадку не дозволяється під виглядом виправлення недоліків судового рішення вносити будь-які зміни до його змісту, зокрема змінювати висновки та мотиви судового рішення.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 08 березня 2023 року було виправлено допущені у вироку описки в частині номеру договору банківського вкладу, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» потерпілою ОСОБА_8 , дати його укладення та дії.

Своє рішення про необхідність скасування вказаної ухвали та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні клопотання представника потерпілої, апеляційний суд обґрунтував тим, що місцевий суд не мав права змінювати зміст вироку і при виправленні описки не співставив даних, які зазначені в обвинувальному акті та у вироку в частині, що стосується заволодіння ОСОБА_9 майном потерпілої ОСОБА_8 унаслідок укладення підробленого договору банківського вкладу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що між ПАТ «УкрСиббанк» та потерпілою ОСОБА_8 був укладений договір банківського вкладу №26306169143425 USD від 02 лютого 2012 року терміном дії до 02 травня 2012 року, який був предметом експертного дослідження № 6/277 від 21 червня 2013 року (т. 5 а.к.п. 161-166).

Ці докази досліджувалися місцевим судом у судовому засіданні при розгляді справи, однак при викладенні фактичних обставин справи у вироку суд першої інстанції допустив описку в номері та даті договору банківського вкладу, та вказав у ньому на договір № 263061691634375 терміном дії до 05 серпня 2012 року.

Неправильне зазначення реквізитів договору спотворює текст судового рішення та призводить до його неправильного сприйняття, а отже є опискою у розумінні положень ст. 379 КПК, що давало обґрунтовані підстави суду першої інстанції для задоволення заяви представника потерпілої і виправлення допущеної описки у вироку. При цьому, як убачається зі змісту ухвали про виправлення описки, жодних змін до змісту вироку (в частині висновків та мотивів прийнятого судового рішення) місцевий суд не вніс.

Аналогічного висновку дійшов і Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду в межах цього провадження у постанові від 14 лютого 2023 року, якою залишив без змін ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 червня 2022 року про виправлення описки в ухвалі цього суду від 07 лютого 2020 року в частині уточнення реквізитів договору.

Скасування судом апеляційної інстанції ухвали місцевого суду від 08 березня 2023 року про виправлення описки у вироку призвело до існування двох взаємопов`язаних та суперечливих судових рішень - вироку місцевого суду від 02 жовтня 2019 року та ухвали апеляційного суду від 07 лютого 2020 року в яких зазначені різні реквізити підробленого договору, що не узгоджується з принципом правової визначеності та може вплинути на результат вирішення позову ОСОБА_8 до АТ «УкрСиббанк» про стягнення заподіяної шкоди.

При цьому суд апеляційної інстанції у своєму рішенні безпідставно послався на зміст обвинувального акта в кримінальному провадженні, оскільки відповідно до положень ч. 3 ст. 374 КПК у випадку ухвалення вироку суд самостійно формулює обвинувачення, яке визнає доведеним або зазначає обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним. Тобто, саме суд дає остаточну правову кваліфікацію діям обвинуваченого за результатами судового розгляду з огляду на фактичні обставини, які будуть встановлені ним у судовому засіданні.

За таких обставин касаційна скарга представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 підлягає до задоволення, а ухвала апеляційного суду -скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого цьому суду слід урахувати наведене та ухвалити рішення, яке б відповідало вимогам ст. 370 КПК.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд